Асистент Горшков М.А., Кубай І.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,Україна

РОЛЬ Є.СЛУЦЬКОГО В ЕКОНОМІЦІ

Актуальність теми. Практичні проблеми, які постали перед сучасною економічною наукою, стимулюють розвиток в Україні фундаментальних та прикладних досліджень. При цьому головним, поряд зі зверненням до результатів, отриманих світовою наукою, стало повернення до національної економічної спадщини і осмислення їх пристосовно до нашої дійсності. Широке коло проблем, що їх торкався в своїх економічних розробках видатний український математик, статистик і економіст Є.Є.Слуцький, вплинуло на формування самостійних напрямків наукових досліджень, зокрема в даній статті головну увагу приділено визначенню того місця в математичній теорії попиту, яке займає доробок Слуцького з теорії поведінки споживачів.

Метою дослідження є аналіз економічної діяльності Євгена Слуцького та визначення місця його економічної спадщини в сучасній теорії попиту.

Викладення основного матеріалу. До плеяди українських економістів-новаторів, які торували нові шляхи в розвитку економічної науки належить Євген Слуцький. В колишньому СРСР не тільки ім’я Слуцького, але й коло питань, якого він торкався, було відоме тільки досить незначній кількості науковців, а дослідження проблем раціональної поведінки взагалі практично не проводилися. Своєрідним виключенням можна вважати роки так званої “відлиги”, коли статтю “До теорії збалансованого бюджету споживача” було перекладено на російську і надруковано (в збірці “Экономико-математические методы” (1963 р.)) разом із “Коментарями…” А.Конюса та В.Волконського, де ідеї Слуцького були лише відображені в більш компактній матричній формі. Згодом в світ вийшла і спеціалізована збірка “Статистичне вивчення попиту й пропозиції” (1966 р.), де теоретичні питання цін та споживання, розвинуті Слуцьким, було подано з позицій трудової теорії вартості [1].

Відкриття, зроблене ним в 1927 році, полягає в тому, що він пов’язав хвильоподібні коливання економічної кон’юнктури з випадковими коливаннями й показав, як перші можуть бути породжені другими. Саме ця стаття започаткувала новий напрямок економетричих досліджень. Зокрема, Слуцький вважається одним із творців сучасної теорії випадкових функцій.

Наступним кроком Євгена Слуцького в напрямку вивчення економічної думки (за свідченнями сучасників захоплення політичною економією вчений розпочав із вивчення праць Д.Рікардо і “Капіталу” К.Маркса) став нарис, прочитаний 14 листопада 1913 року на засіданні гуртка економістів при Київському комерційному інституті з нагоди 250-річчя з дня появи першого економічного трактату Вільяма Петті (1912 р.).

Та Слуцький залишився прихильником такого трактування економічних категорій, з яким виступили К.Менгер, У.Джевонс, Л.Вальрас. Саме питання щодо можливості співставлення корисностей різноманітних благ стосовно до певного споживчого бюджету, спираючись на дослідження маржиналістів, зокрема В.Парето, Є.Слуцький розглядає в своєму дослідженні про рівновагу в споживанні (стаття “До теорії збалансованого бюджету споживача” (1915р.)). В цій статті ординалістський підхід дозволив Слуцькому сформулювати корисність у вигляді чисто емпіричного поняття, пов’язавши цю функцію з рухом цін і грошових доходів.

Але коло проблем раціональної діяльності, які раніше за все виникли й отримали свідоме відображення в межах політичної економії, було значно ширше, аніж область економічних досліджень, що й привело до виділення особливої науки про раціональну діяльність.

Своєрідним продовженням дослідження проблематики раціональної поведінки споживачів можна вважати доповідь “Етюд до проблеми побудови формально-праксеологічних засад економіки”. Цією статтею автор робить спробу зорієнтувати читача в ідеї формальної економіки, яка “обґрунтовує економіку, встановлюючи та розвиваючи взаємини між головними матеріальними формами, які відіграють конститутивну роль щодо матеріального змісту суті господарських утворень” .

Сьогодні в світовій економічній літературі вказана робота вважається фундаментом сучасної праксеології, яка поєднує в єдину систему все, що накопичено людством в області організації праці. При цьому вона синтезує тільки те, що має загальний характер і його можна застосувати до будь-якої діяльності. Синтезуючи різноманітні дані під кутом зору певної цільової задачі, праксеологія дає більш чітку орієнтацію для тих наук, матеріали яких вона використовує. Особливо відчутно її значення для теорії управління в методологічному плані. Будучи, як і теорія управління, наукою синтезуючою й прагматичною, праксеологія являє собою типову модель організаційної науки: з нахилом до випрацювання практичних порад з асиміляцією даних під кутом зору даної області діяльності тощо [2].

В теорії бюджету споживача Слуцького, важливе місце займає аналіз граничної корисності кожного блага у зв’язку з функцією кількості лише цього даного блага. Саме цей випадок займав особливе місце в історії економічної науки, заклавши основи теорії граничної корисності. Всі попередні дослідники даної проблеми виходили із закону насиченості потреб (закону Госсена), але так і не змогли надати своїм результатам загального значення. Цілком природно, що багато авторів виражали свій сумнів щодо його загальної значущості. Ставив під сумнів практичну дієздатність закону Госсена й Є.Слуцький, відзначаючи майже повну відсутність обґрунтованої теорії насиченості благ, зокрема стосовно найбідніших верств населення.

Поставивши питання про споживчу вартість сукупності благ, які входять до бюджету споживача, Слуцький шукає можливість звільнення функції корисності від чисто суб’єктивного трактування, не зважаючи на те, що він не відкидає цілком традиційних уявлень про суб’єктивну природу корисності благ. Завдяки дослідженням останнього в світовій літературі затвердився погляд на корисність як на величину, що зростає по мірі зростання переваги в споживачів даного набору благ. Слуцький не обговорює питання про походження функції корисності, а виходить з неї, врахувавши положення розробок Джевонса про неперервність і диференційованість функції корисності. Український вчений виходить тільки з можливості кількісного аналізу віддання переваг, їх порядкового зіставлення. Завдяки розвитку теорії Слуцьким суб’єктивна оцінка власних бажань (“introspection”) перестала відігравати суттєву роль в концепції корисності.

Нажаль, ефекти доходу й заміщення, відкриті Євгеном Слуцьким, частіше асоціюються із іменем Дж.Хікса, який в 1934 р. перевідкрив “територію”, освоєну першим ще 1915 р. Так як математично обчисливши таку подвійну дію зміни ціни, перший не дав її економічну інтерпретацію, на відміну від останнього, який за допомогою кривих байдужості продемонстрував вище названі ефекти.

Взявши за основу оригінальну ідею Слуцького, а також відкинувши найбільш схоластичні побудови теорії граничної корисності, стало можливим випрацювання певних практично корисних прикладних методів дослідження динаміки й структури споживчого попиту. А теоретичне вивчення взаємозв’язків між коефіцієнтами еластичності: перехресної еластичності попиту по цінам, з одного боку, а з іншого, еластичності попиту по доходу, – дало змогу перейти до використання конкретних моделей попиту по окремим товарам і агрегатних моделей. Широке розповсюдження також отримав і аналіз факторів, що визначають короткострокову і довгострокову реакцію попиту на зміни цін і прогнозування послідуючого розвитку ринку.

Список використаної літератури:

1. Горкіна Л. П. Слуцький Євген Євгенович (1880-1948) / Горкіна Л. П. // Економічна енциклопедія. В 3 т. — Том 3. — К. : «Академія», 2002. — С. 402—406.

2. Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / Блауг М. / Пер. с англ. — С.-Петербург : Экон. шк., ГУВШЭ, С.-Петерб. гос. ун-т экономики и финансов, 2005.