Сидоренко О. О., Ольховська В. В.

Харківський торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Проблеми зовнішнього державного боргу України

В сучасних умовах розвитку України особливо гостро відчувається проблема нестачі грошових коштів. Це явище є важливим фактором впливу на функціонування соціально-економічної сфери нашої держави. У зв’язку з цим існують потреби в стабілізації фінансової системи країни, що тягне за собою досягнення необхідних темпів економічного зростання, подолання інфляційних процесів, тощо. Безпосереднє значення у вищезгаданому належить системі управління зовнішнім державним боргом.

Формування зовнішнього державного боргу України розпочалося після здобуття незалежності. На момент розпаду СРСР Україна не мала зовнішніх зобов'язань щодо союзних боргів, оскільки Росія взяла на себе відповідальність за всі борги радянської держави. Зважаючи на складну фінансово-економічну ситуацію в державі в перші роки її незалежності, відбулося динамічне зростання зовнішнього державного боргу [3].

Згідно Бюджетного кодексу України державний борг визначають як загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору [1].

Щодо зовнішнього державного боргу, то це – заборгованість держави перед іноземними громадянами, юридичними особами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Зовнішні державні запозичення здійснюють двоякий вплив на національну економіку. З одного боку виділяють негативні форми впливу зовнішнього державного боргу на економіку країни:

– залежність національної економіки від країн-кредиторів;

– ризик дестабілізації фінансової системи;

– посилення податкового навантаження за умов загострення проблем обслуговування зовнішнього державного боргу;

– ревальвація обмінного курсу національної валюти;

– «ефект витіснення» приватних інвестицій;

– підрив стабільності валютної і банківської системи;

– можливість настання боргової кризи за умов здійснення нераціональної структури іноземних запозичень.

З іншого боку державні запозичення на міжнародному фінансовому ринку можуть стати стимулом для внутрішніх капіталовкладень, за умови дії ефективного боргового менеджменту, надходження додаткових ресурсів, які можуть стати інструментом економічного зростання під час економічних
спадів [3].

Валовий зовнішній борг України на кінець першого півріччя 2013 року становив 134.4 млрд. дол. США, що скоротився на 0.7 млрд. дол. США у порівнянні з початком року. Відносно ВВП обсяг боргу зменшився з 76.6% до 75.7% від ВВП. Основним чинником такої динаміки було скорочення обсягів зовнішніх зобов’язань органів грошово-кредитного регулювання та банків, тоді як борг інших секторів продовжив зростати.

Обсяг короткострокового зовнішнього боргу за залишковим терміном погашення на кінець ІІ кварталу 2013 року становив 62.1 млрд. дол. США, зменшившись порівняно з початком року на 464 млн. дол. США. Зокрема короткостроковий борг за початковим строком погашення зріс на 318 млн. дол. США, водночас майбутні виплати за довгостроковими зобов’язаннями скоротились на 780 млн. дол. США.

Державний борг не буде для країни загрозливим, якщо його розміри не перевищуватимуть прийняті параметри макроекономіки. Наприклад, на відшкодування боргів і сплату процентів витрачатиметься не більше 25% експортних надходжень країни. Також загрози від нього не буде, якщо більшому чи меншому державному боргу протистоїть більший чи менший борг інших країн-дебіторів [3].

Отже, існуючі боргові проблеми держави потребують удосконалення боргової політики України та побудови дієвої системи управління державним боргом. В основі цього має бути покладено заходи, що стосуються удосконалення нормативно-правового забезпечення, коротко- та середньострокові орієнтири управління державним боргом, інструменти радикального підвищення ефективності інвестиційної складової бюджетних видатків та стратегічні завдання переорієнтації боргової політики, зменшення боргового тягаря та розвитку альтернативних, непозичкових інструментів фінансування бюджетних видатків. Комплексне вирішення проблеми зовнішнього державного боргу із врахуванням запропонованих заходів сприятиме зміцненню фінансової системи України й посиленню стимулюючого впливу держави на соціально-економічний розвиток країни.

Література

1. Бюджетний кодекс України: закон України від 08.07.2010 № 2456-VI. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

2. Виклюк М. І. Система управління державним боргом України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua

3. Палешко Я. Аналіз боргового портфеля України в історичному аспекті та сучасні теорії управління зовнішнім боргом України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://conferences.neasmo.org.ua/node/1736