Економічні науки/15.Державне регулювання економіки

К.е.н. Тищенко В.М.

Київська державна академія водного транспорту

Удосконалення методологічних засад платного водокористування в умовах сталого розвитку

Перехід до сталого розвитку є стратегічним напрямком економіки України. Мова йде про такий розвиток, при якому підтримується продуктивність природних ресурсів, різноманіття окремих видів в екосистемах та екополітика зростання за умов відсутності загроз виснаження наявних ресурсів для майбутніх поколінь[1].

Україна має різноманітні природні ресурси, проте вони протягом тривалого часу зазнавали масштабної експлуатації, що призвело до їх вичерпання та деградації. Насамперед це стосується водних ресурсів – найважливішої складової навколишнього матеріального світу, яка активно впливає на розвиток продуктивних сил.

На Конференції ООН зі сталого розвитку «Ріо+20» у червні 2012 року водні ресурси було названо одним із наріжних каменів сталого розвитку, оскільки вони міцно пов'язані з цілою низкою ключових загальносвітових проблем. У зв’язку з цим виникла потреба мобілізації фінансових ресурсів для забезпечення водопостачання і надання санітарних послуг згідно з національними пріоритетами та розробленні заходів задля зниження рівня забруднення вод та підвищення ефективності їх використання [2].

Платне водокористування є ефективним інструментом збереження та відновлення водних ресурсів, але в Україні воно ще недостатньо виконує покладену на нього функцію.

Система фіскального регулювання водокористування, на думку вчених-економістів, перебуває в аморфному стані у зв'язку з тим, що інструменти, які залишилися від адміністративно-командної економіки, не стимулюють водокористувачів до раціонального водокористування, а ринковий механізм ще не сформований [3].

Перехід до сталого розвитку економіки України потребує подальшого дослідження і удосконалення методологічних підходів щодо формування та розвитку механізму платного водокористування.

Проблеми механізму регулювання платного водокористування на засадах сталого розвитку знайшли відображення в роботах українських та зарубіжних вчених-економістів, зокрема, І.Бистрякова, А.Бодюка, О.Веклич, В.Голяна, В.Данилов-Данильяна, О.Думнова, Н.Закорчевної, В.Міщенка, Я.Мольчака, В.Сташука, В.Степанова, М.Хвесика, О.Яроцької, А. В. Яцика та інших, проте багато питань цієї багатогранної проблеми поки що залишається поза увагою науковців.

Значна кількість наукових праць присвячена питанню економічної оцінки водних ресурсів, яка передбачає застосування економічних критеріїв, тобто зіставлення природних властивостей водних ресурсів з вимогами до них з точки зору практичної діяльності.

Сьогодні відомі три основні концепції економічної оцінки природних ресурсів, у тому числі водних: витратна, результатна і рентна, сутність яких розкривається в працях В. В. Варанкіна, К. Г. Гофмана, С. І. Дорогунцова, Л. В. Канторовича, М. Н. Лойтера, О. О. Мінца, Г. М. Мкртчяна, В. С. Немчинова, К. Л. Пожарицького, С. Г. Струміліна, В. М. Трегобчука, Т. С. Хачатурова, М. А. Хвесика.

Зусилля вчених на сучасному етапі переважно спрямовані на вивчення теоретичних і методологічних підходів до вилучення водної ренти.

Крім класичних методологічних підходів до економічної оцінки виникають нові концепції оцінки, які не відкидають класичні, а інтегруються з ними, доповнюють і розвивають їх.

Оцінка обов’язково повинна відображати не тільки суспільно необхідні витрати на відновлення водних ресурсів та залучення їх в господарський обіг, а й цінність води як незамінного природного ресурсу.

Наукова дискусія йде навколо питання про застосування податкових механізмів в сфері водокористування [3, 4, 5].

Дискусійним серед науковців і практиків є питання про те, чим саме є платежі підприємств за використання водних ресурсів, оскільки вітчизняним законодавством воно остаточно не врегульоване [6].

Таким чином, необхідною умовою переходу до сталого розвитку є створення в Україні цілісного механізму платного водокористування на основі удосконалення його теоретичних та методологічних засад.

Література:

1. Герасимчук З. В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізм реалізації.- Луцьк: Настир’я, 2001.- 528 с.

2. Механизм «ООН — водные ресурсы» [Електронний ресурс] : Режим доступу : //http://www.unwater.org/index.html

3. Хвесик М.А. Теоретико-методологічні засади формування рентних відносин у водному господарстві України / М.А. Хвесик, Л.В. Левковська, О.В. Яроцька та ін. – К.: ДУ "Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України", 2012. – 96 с.

4. Голян В.А. Фіскальне регулювання природокористування в сучасних умовах: регіональні перспективи та потенціал удосконалення / В. Голян, В.Бардась // Економіст. — 2011. — №7. — С. 12-15.

5. Веклич О. О. Час ініціювати реформування системи екологічного оподаткування / О. О. Веклич // Наукові записки. — Острог, 2007. — Вип.9, ч.1. — С. 17–23.

6. Податковий кодекс  України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради (ВВР).- 2011.- N 13-17.- Ст.112. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.