Структурні дисбаланси економіки України

Потравка Л.О. к.е.н., доцент

ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»

Структурні диспропорції секторальної структури національної економіки за видами економічної діяльності є узагальненою характеристикою якісного рівня розвитку економічної системи в цілому. Незважаючи на високі темпи економічного зростання 2001-2007 рр., відбулося формування вразливої структури економіки з переважною питомою вагою зовнішньозалежних галузей, що сприяло більш значному впливу кризи 2008-2009 рр. на економіку України в порівнянні з іншими країнами. Динаміка структури національної економіки на даний момент не відповідає загальним закономірностям структурних зрушень, що відбуваються в розвинених країнах світу на сучасному етапі й полягають у зростанні частки високотехнологічних виробництв обробної промисловості, телекомунікаційних, фінансових послуг, а також соціально орієнтованих видів економічної діяльності. Натомість в Україні сформувалася неефективна структура економіки з високою ресурсо- та енергоємністю виробництва, екстенсивною формою розвитку добувної промисловості, відсталістю агропромислового сектору, низьким рівнем інноваційного виробництва, відставанням розвитку інфраструктури, відокремленості фінансового сектора від реальної економіки.

Динаміка формування ВВП України свідчить про зниженні питомої ваги в галузево-секторальній структурі національної економіки сільського господарства – у 2,2 разу, частки промисловості, будівництва, транспорту та зв’язку. Натомість зросли показники фінансової діяльності (2,3 разу) та операцій із нерухомим майном (у 1,6 разу) [2]. Але зростання ролі фінансового сектора не супроводжується поліпшенням умов кредитування реальної економіки й активізацією інвестиційних процесів.

Негативні тенденції розвитку галузевої структури економіки посилюються відмінностями в рівнях дохідності окремих секторів і галузей економіки. Зокрема, спад обсягів виробництва у промисловості на 21,9 % у 2009 р. При цьому найбільших втрат зазнала переробна промисловість. Стійкі позиції в умовах кризи зайняло лише аграрне виробництво, оскільки зменшення відбулося лише на 1,8 % у 2009 р.

Рис. 1. Динаміка структури ВВП за видами економічної діяльності в Україні у 2002-2010 рр. [3]

Таким чином, фінансово-економічна криза 2008-2009 рр. значно відобразилася на структурі промислового виробництва, що обумовлено дією об’єктивних зовнішніх чинників і внутрішніх суперечностей. Найбільшого спаду зазнали галузі, орієнтовані на виробництво продукції виробничого та інвестиційного призначення: машинобудування, виробництво неметалевої мінеральної продукції, металургійне виробництво, хімічна промисловості [2, 3]. Найбільш глибоким і затяжним виявився спад у машинобудуванні на 44,9 % у 2009 р. в порівнянні з 2008 р., що має негативні наслідки, оскільки ця галузь є основним джерелом інноваційного розвитку й модернізації економіки. Узагальнюючи ці показники можна відзначити, що основними чинниками структурних змін у промисловості на етапі докризового економічного зростання спостерігалися особливості сформованої системи відтворення, зокрема відмінності в рентабельності й доходах експортноорієнтованих секторів і секторів, що працюють на внутрішньому ринку, дискримінація переробних галузей промисловості щодо оподаткування; відсутність механізмів переміщення капіталу з одних секторів в інші (фондовий ринок).

Важливо зазначити, що в умовах кризи зростання зовнішнього попиту на вітчизняну продукцію експортно-орієнтованих виробництв забезпечило позитивну динаміку зростання кількості прибуткових промислових підприємств. Зокрема, спостерігалося зростання в експортноорієнтованих галузях: металургії, хімічній промисловості та машинобудуванні. Проте частка вітчизняного машинобудування у структурі промисловості залишалася на низькому рівні. Завдяки зростанню внутрішнього попиту найдинамічніше розвивалися харчова, деревообробна й целюлозно-паперова промисловості. Але відбувалася деградація легкої промисловості, частка цієї галузі зменшилася вдвічі в період з 2001 р. по 2010 р. Такі структурні зміни відбувалися під впливом динаміки кон’юнктури на світових ринках традиційної експортної продукції України (металургія, машинобудування, хімічна промисловість), падіння інвестиційної активності у 2009 р., що перевищувало негативну динаміку виробництва майже у всіх видах економічної діяльності.

Таким чином, фінансово-економічна криза різко прискорила темпи скорочення реального сектора економіки, особливо у сфері матеріального виробництва. Між тим, дослідження аналітиків доводять, що саме країни, в економіці яких збереглася значна частка реального сектора, м’якше відреагували на кризу та швидше перейшли до динамічного посткризового зростання. Посткризове зростання обсягів промислового виробництва відбувалося на основі відтворення попередньої структури виробництва. У структурі реалізованої промислової продукції зросла питома вага сировинної продукції за рахунок зростання інвестицій. Але високе фіскальне навантаження на промисловість і непропорційно знижене на фінансовий та торгівельний сектори, значним чином впливають на міжгалузевий розподіл економічних ресурсів, зокрема, капіталу, приводить до вимивання коштів із промислового виробництва на користь торгівельно-фінансової сфери.

Протягом останніх років у вітчизняній економічній системі спостерігалося парадоксальне явище різноспрямованості руху цін та обсягів виробництва. Зокрема, у 2001-2010 рр. прискореними темпами зростали ціни на продукцію видобувної галузі (у 6,2 разу), тоді як ціни виробників переробної галузі збільшилися лише в 3,5 разу. Найбільш подорожчала продукція нафто перероблення (майже в 7 разів), металургії (в 4,3 разу), хімічної промисловості (в 3,7 разу). Найменше зросли ціни на продукцію легкої промисловості (в 1,7 разу). В цей період найбільше подорожчали житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива (в 3,9 разу), послуги освіти і транспорту. Таким чином, підвищення цін відбувалося нерівномірними й мінливими темпами в окремих галузях і виробництвах. Це викликало до істотних змін у співвідношенні цін і у внутрішній ціновій структурі, і відносно світових, що пов’язано із загальносвітовими структурними зрушеннями та з особливостями розвитку економічної системи України Це, в свою чергу, засвідчує небезпечно високий рівень залежності української економіки від зовнішніх чинників і необхідності кардинальних заходів щодо запровадження структурних змін.

Список використаних джерел

1. Гранберг А. Темпи роста в национальном экономическом пространстве /А. Гранберг, Ю. Зайцева/ Путь в ХХІ век. Стратегические проблемы и перспективы российской экономики: монография. – Часть IV «Россия регионов». – М.: Экономика, 1999. – С.566-756.

2. Науменкова С.В. Проблеми подолання негативного впливу глобальних диспропорцій та формування нового геофінансового механізму / С.В. Науменкова, С.В. Міщенко// Фінанси України. – 2009. - №3. – С. 35-38.

3. Статистичний щорічник України за 2011 р. / Державна служба статистики України; За ред. О.Г. Осауленка. – К.: ТОВ «Август Трейд», 2011. – 560 с.