Антонюк Тетяна Володимирівна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ІНФЛЯЦІЇ В УКРАЇНІ

На сьогодні інфляція є проблемою в кожній країні, так як у світі немає жодної держави яка б не відчула на собі її вплив та не шукала методи її подолання. Найвщої актуальності інфляція набула для держав з перехідним типом економіки , в тому числі й для України .

Забезпечення стабільності грошової одиниці є особливо актуальним для України, оскільки індекс споживчих цін суттєво коливається і має тенденцію до прискореного зростання. Існує необхідність підвищення ефективності державного регулювання інфляційних процесів в Україні.

Питання, пов`язані з проблемами управління інфляцією в перехідній економіці, широко висвітлюються у працях тких вчених, як А.Гальчинського, В. Геєця, С. Дзюбика, Б. Кваснюка, М. Коваля, Т. Ковальчука, О. Мельника, В. Найдьонова, М. Савлука, А. Савченка, В. Степаненко та інших. Але незважаючи на велику кількість наукових публікацій і певні досягнення в теорії і практиці управління інфляційним процесом, дана проблема продовжує залишатися предметом наукових досліджень[2]. Існує кілька поглядів на сутність та причини інфляції. У вітчизняній науці нині переважають погляди на це явище виключно як на грошовий феномен, пов’язаний із надмірною емісією. Через це боротьба з інфляцією проводиться у напрямі адміністративного скорочення емісії. Проте жорстке обмеження приросту грошової маси не могло не вплинути на стан економіки, що привело до поглиблення системної кризи. Виявом її стали спад виробництва, збільшення безробіття, різке зростання бюджетної, помітне посилення кризи неплатежів тощо. Проблема інфляції, хоча й змінила форму, але не зникла. Всі ці негативні процеси створюють суттєву загрозу вітчизняній економічній безпеці[2].

Такий стан речей виводить на перший план комплексний підхід до розгляду причин та наслідків сучасної інфляції. Він мав багато прихильників у західній літературі, а нині його подальша розробка та застосування щодо умов ринкової трансформації економічної системи України стає надзвичайно важливою проблемою. Значимість цієї проблеми визначається тим, що темпи та характер інфляції є результатом сукупного впливу системи найрізноманітніших чинників, пов'язаних зі змінами всієї системи суспільних відносин та інституцій у перехідний період. І зараз інфляція в Україні виявила себе як системне утворення, якому притаманні розгалужені зв'язки не тільки з грошовим обігом, а й з усією економічною системою суспільства. Тому і подолати її можна лише при комплексному, системному підході, який враховує всю сукупність специфічно національних умов.

Основні фактори зростання рівня інфляції в Україні:

1. Перевищення темпів зростання доходів населення над темпами зростання промисловості;

2. Постійне зростання, починаючи з 2004р., соціальних виплат населенню, незалежно від поточної економічної ситуації;

3. Значне зростання вартості енергоносіїв;

4. Нестабільність політичної ситуації в Україні. [5]

Крім внутрішніх причин інфляції, існують і зовнішні фактории:

· зростання цін на імпортні товари та послуги

· необґрунтоване встановлення валютного курсу при конвертації валют

· доларизація української економіки

Інфляційний процес в Україні є досить таки нестабільним і має порівняно великий потенціал до розвитку. Як відомо одним з головних індикаторів інфляції є індекс споживчих цін. Виходячи з даних, наведених на рисунку 1, видно, що якщо в 2006 році споживчі ціни зросли на 11,6 %, в 2007– на 16,6 %, то тільки у першому півріччі 2008 року – на 14,9 %. Індекс споживчих цін (ІСЦ) із грудневою базою 1997 року показує, що за 11 років споживчі ціни в Україні зросли у понад 4 рази.

З червня 2007 по червень 2008 року споживчі ціни в ЄС зросли в середньому на 4 %, тоді як в Україні – на 29,3 %. До того за темпами інфляції у зазначений період Україна випередила майже всі країни СНД. В той же час, індекс споживчих цін в 2011 році в Україні склав 103,7 що на 18,6 менше ніж показник 2008 року який був найвищим за останні 10 років. А рівень інфляції за даними МВФ був найнижчим серед країн СНД і в 2011 році склав 3,7%, хоча МВФ прогнозував інфляцію на рівні 9%[6] .

Рис. 1. Індекс споживчих цін за рік 

Держава, організуючи раціональну грошову політику і домагаючись скорочення бюджетного дефіциту, підходить до проблеми інфляції з боку попиту, намагається відрегулювати його так, щоб зняти інфляційну нерівновагу ринків. Коли ж держава допомагає структурним перетворенням і налагоджує конверсію військового виробництва, то відкривається другий шлях наступу на інфляцію - той, що проходить через товарну пропозицію.

Висока і нестабільна інфляція є неприйнятною для економіки, оскільки:

· унеможливлюється забезпечення високої довгострокової динаміки економічних процесів;

· висока і особливо стрибкоподібна інфляція не дає змоги знижувати рівень відсоткових ставок комерційних банків;

· інфляція призводить до загрози втрати цінової конкурентоспроможності держави.  

Актуальним і до кінця не вивченим залишається питання дослідження розвитку інфляції в сучасній економіці України. Потрібно звернути увагу на ,що поліпшити ситуацію можна лише за умов комплексного впровадження заходів антиінфляційного регулювання. Адже економіку будь-якої країни слід розглядати як систему, організм з обмеженою кількістю прямих та опосередкованих зв’язків.

Ефективна антиінфляційна стратегія має бути побудована так, щоб звести до мінімуму вплив на національну економіку зовнішніх інфляційних імпульсів, особливо тих, що пов'язані з переміщеннями через кордони спекулятивних капіталів. Оскільки рух капіталів отримує концентроване вираження в сальдо платіжного балансу, необхідно зняти його інфляційний ефект [1].

Важливу роль в антиінфляційній діяльності займає державне регулювання валютного курсу. Первісне співвідношення валют різних країн залежить від співвідношення цін на товари, які надходять в обмін. Курс валюти в принципі має бути таким, щоб продавцеві товару було байдуже, за яку валюту його продавати.

Здійснення оздоровлення фінансової ситуації в Україні надасть змогу зупинити негативні процеси в економіці – падіння рівня виробництва, знецінення грошей, дефіцит держбюджету – та забезпечити передумови для подальшого економічного росту.

Дієвими засобами короткострокової антиінфляційної політики можуть стати масований імпорт споживчих товарів і часткова реалізація державних стратегічних запасів. У країнах з неринковими економіками, зокрема в українській, залишається ще й такий антиінфляційний резерв, як продаж населенню частини нагромаджених підприємствами матеріальних ресурсів виробничого призначення. Варто застерегти, що з кожним витком інфляції сила цього резерву стає дедалі меншою[5].

Iнфляції та економічних криз не уникнула жодна країна. Навіть найважчі кризи закінчувалися, як правило, оновленням економіки і її підйомом. Тому більшість дослідників роздивляються кризи як переломний момент в науково-технічному, соціальному, політичному і економічному розвитку. Історичні ситуації не повторюються однозначно, і тому навіть власний досвід потребує переосмислення в умовах сьогодення. Засоби, що допомогли іншим країнам вийти із кризи і подолати інфляцію, мабуть, повинні по-іншому використатися стосовно до конкретної ситуації.

Передусім, слід по можливості найбільш точно поставити діагноз, якого виду інфляцію і кризу ми переживаємо. Тоді можна буде оцінити альтернативи виходу з ситуації, що склалася.

Список використаної літератури

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2004. – 851 с.

2. Башко В. Й., Карпенко Г. В. Аналіз основних факторів інфляції в Україні // Фінанси України, – 2008. - №11. – С. 37.      

3. Діденко В. М., Арич М. І. Аналіз інфляційних процесів в Україні // Науковий вісник БДФА. Економічні науки збірник наукових праць. БДФА, Чернівці: Технодрук, 2009, Вип. 2. С. 101-110.

4. Панчишин С.М. Макроекономіка: Навч. посібн. / С.М.Панчишин. – К.: Либідь,2005. – 616 с.

5. Петрик О. Інфляція в Україні: проблеми, ризики, перспективи // Вісник Національного банку України, – 2007. - №3. – С. 2-8.

6. http://www.bank.gov.ua/control/uk/index