Сидоренко Г.О.

(науковий керівник к.е.н., доц. Литовченко О.Ю.)

Харківський національний економічний університет, Україна,

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНЕ забезпечення управління депозитними операціями банку

У ринковій економіці банківські установи виконують роль фінансових посередників, що дає змогу залучати великі суми вільних грошових капіталів і заощаджень, вкладаючи їх у різні види активів, які приносять дохід. Основу банківських ресурсів становлять залучені кошти, представлені вкладами та депозитами, які становлять левову частку залучених ресурсів банку та складають той ресурсний фундамент, завдяки якому банки розвиваються та процвітають. Такий стан справ зумовлює необхідність розробки наукових засад щодо пошуку шляхів підвищення ефективності управління депозитними операціями банку.

Теоретичні і практичні аспекти формування банками депозитних ресурсів, методи управління ними досліджувалися в працях вітчизняних і зарубіжних учених-фахівців і спеціалістів: В. Д. Лагутіна, Н. В. Єрьоміної, А. О. Мілай, Н. П. Дребота, С. В. Безвуха, Т. М. Болгар, П. Роуза та інших. Однак, теоретико-методичному забезпеченню управління депозитними операціями банку відведено недостатньо уваги, що обумовлює необхідність досліджень у цьому напрямку.

Депозити відіграють важливу роль у формуванні ресурсів банків. Це стосується як світових банків загалом, так і українських зокрема. Депозит – це кошти в національній та іноземній валюті, що передані їхнім власником або іншою особою за його дорученням у готівковій або безготівковій формі на рахунок власника для зберігання на певних умовах [1, с. 218].

Депозити можуть бути класифіковані за різними ознаками [2, с. 47], проте найважливішим є їх поділ на такі групи: депозити населення й депозити суб’єктів господарювання; строкові депозити й депозити на вимогу; депозити в національній та іноземній валютах. Відразу зазначимо, що депозити населення є особливо привабливими для банківських установ, оскільки саме вони, в переважній більшості мають строкову природу. У зв’язку з цим обсяги депозитів населення постійно перевищують обсяги депозитів суб’єктів господарювання [3, с. 89].

Будь-яке теоретичне дослідження потребує описування, аналізу та уточнення понятіüного апарату конкретної галузі науки, тобто термінів і понять, що їх позначають. Термінологічний принцип передбачає вивчення історії термінів і позначуваних ними понять, розробку або уточнення змісту та обсягу понять, встановлення взаємозв'язку і субординації понять, їх місця в понятійному апараті теорії, на базі якої базується дослідження. Вирішити це завдання допомагає метод термінологічного аналізу.

Отже, виникає необхідність узагальнення теоретичного апарату управління депозитними операціями, задля досягнення комплексності та системності у визначенні сутності, особливостей функціонування та більшої ефективності цього процесу. Операції банків із залучення депозитів іменуються депозитними операціями. З огляду на те, що існує багато різних підходів щодо визначення поняття «депозитна операція», отримаємо й різні тлумачення сутності управління депозитними операціями (табл.1).

Таблиця 1.

Термінологічний аналіз понять «депозитна операція» та «управління депозитною операцією»

Автор		Визначення
«депозитна операція»
О.П. Орлюк		депозитна операція – це договір між банком і клієнтом, відповідно до якого банк бере на себе зобов'язання зберігати кошти клієнта, та повернути їх у визначений строк
А.М. Герасимович		депозитні операції – операції із залучення коштів на депозитні рахунки
А.М. Тавасієва		депозитні операції банку – частина його пасивних операцій, результатом проведення яких повинен бути зріст (як мінімум, не допущення зменшення) тієї частини залучених коштів банку, котра формується за рахунок добровільного розміщення у нього клієнтами (фізичними та юридичними особами), а також іншими кредитними організаціями своїх тимчасово вільних грошей на узгоджених сторонами умовах саме у якості банківського депозиту
О.С. Врублевський		депозитні операції – це залучення грошових коштів або банківських металів від вкладників на їх рахунки в банку на договірних засадах або депонування грошових коштів вкладниками з оформленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами
В.Д. Лагутін		депозитні операції – це операції із залучення або розміщення коштів на депозит
Н.О. Кожель		депозитні операції банків – це всі їхні операції щодо залучення заощаджень громадян, вільних коштів юридичних осіб, зокрема вкладення тимчасово вільних ресурсів одних банків в інші банки та в центральний банк
І.Т. Балабанова		депозитні операції – операції банків по залученню грошових коштів юридичних та фізичних осіб у вклади на визначений термін або до запитання
«управління депозитною операцією»
В.Д. Лагутін	управління депозитними операціями – це сукупність стратегічних і тактичних заходів, які проводить комерційний банк з метою залучення тимчасово вільних грошових коштів клієнтів, та утворення на цій основі кредитних ресурсів
Н.В. Єрьоміна	управління депозитними операціями – це забезпечення автоматизації робіт, пов’язаних з обслуговуванням фізичних та юридичних осіб, що відкрили депозитні (вкладні) рахунки в банку та ведення депозитних рахунків клієнтів банку
А.О. Мілай	управління депозитними операціями – це організація депозитного обслуговування, з метою забезпечення постійного зростання прибутку найближчим часом або в перспективі, шляхом створення для цього необхідних умов
Н.П. Дребот	управління депозитними операціями – це важлива складова стратегії банку, оскільки сприяє формуванню коштів для проведення активних операцій з метою отримання прибутку
С.В. Безвух	управління депозитними операціями – включає залучення, зберігання, вкладання, повернення, платність «вкладу» чи «депозиту»
Г.Г. Коробова	управління депозитними операціями це розробка кожною кредитною організацією власної депозитної політики, під якою слід розуміти сукупність заходів комерційного банку, спрямованих на визначення форм, завдань, змісту банківської діяльності з формування банківських ресурсів, Їх планування та регулювання

Дослідивши сутність управління депозитними операціями можна виділити основні етапи здійснення цього процесу:

мобілізація грошових коштів від юридичних, фізичних осіб та комерційних банків на депозитні рахунки;

укладення договорів;

ведення обліку та аналізу депозитних операцій;

надання необхідної інформації для планування ресурсів банку.

На нашу думку, серед запропонованих визначень слід виділити два основних підходи до визначення поняття «управління депозитним операціями»:

розробка стратегій та депозитної політики з метою якомога вдаліше використати депозитні ресурси;

використання залучених коштів для збільшення прибутку банку.

Слід наголосити, що дієва система управління депозитними операціями банку будується на відповідному механізмі управління.

В загальному вигляді, механізм – це сукупність певних складових елементів, що створюють організаційну основу певних явищ та процесів. Система механізму управління включає: систему управління; соціальні і, особливо, правові норми; способи визначення цілей; управлінський процес як цикл дій керуючої системи, що послідовно змінюють одна одну [4, с. 139].

Дослідження наукових джерел дозволило визначити, що механізм управління депозитними операціями банку містить в собі наступні елементи в рамках окремих підсистем управління (рис.1.):

об’єкт – процес залучення ресурсів з депозитних джерел;

суб’єкт – відповідальна особа чи група осіб, уповноважена приймати управлінські рішення та нести відповідальність за ефективне управління банком;

інструменти управління - депозитна політика, методи (цінові, нецінові) функції (планування, регулювання, контроль, аналіз).

Кожен з означених елементів нерозривно пов'язаний з іншими елементами механізму управління депозитною діяльністю банків та має чітко виражене призначення. Так, система інформаційного забезпечення управління депозитними операціями банку являє собою безперервний і цілеспрямований збір відповідних інформаційних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування, регулювання, контролю та підготовки ефективних управлінських рішень.

До інформаційних джерел зовнішнього походження відносять показники, що характеризують загальний економічний розвиток країни; показники, що характеризують кон’юнктуру фінансового ринку; показники, що характеризують діяльність контрагентів та конкурентів.

Механізм управління депозитними операціями банку

Рис. 1.2. Механізм управління депозитними операціями банку [5, с. 73]

Інформаційні джерела внутрішнього походження складаються з даних обліку, планових та контрольних даних.

Організаційна структура банку включає функціональні служби та підрозділи, кожен з яких виконує певні операції і має свої права та обов’язки. Основним критерієм організаційної побудови банку є економічний зміст та обсяг операцій, які він виконує. Департаменти, управління або відділи (залежно від обсягу операцій та масштабності самого банку) формуються відповідно до класифікації окремих банківських операцій або їхніх груп за функціональним призначенням. Тому їх кількість і конкретна назва у різних комерційних банків можуть бути неоднаковими [6, с. 101].  

Отже, інформаційне та організаційне забезпечення управління депозитними операціями банку відіграє дуже важливу роль під час прийняття управлінських рішень. Інформаційне забезпечення виконує добір відповідних інформаційних показників необхідних для здійснення аналізу, планування, регулювання, контролю. Організаційне забезпечення регламентує чіткий розподіл функцій управління залученням депозитних ресурсів.

З метою ефективного управління депозитними операціями банк повинен формувати якісну депозитну політику, здійснювати фінансовий аналіз та контроль.

Депозитна політика – це комплекс заходів по формуванню депозитного портфеля, а також різноманітні форми та методи щодо реалізації конкурентних позицій на ринку депозитних послуг з метою забезпечення необхідних обсягів депозитних ресурсів. Якісно розроблена депозитна політика передбачає забезпечення стабільності і стійкості банківської установи, її рентабельності, ліквідності та надійності.

Аналіз депозитних ресурсів банку – це сукупність підходів, прийомів та методів визначення структури депозитних ресурсів, поточних та минулих значень окремих їх складових, динаміки зростання цих складових та фінансових ресурсів загалом для визначення ключових показників стану та динаміки їх зростання протягом аналізованого періоду, а також для підвищення ефективності діяльності банку в сфері мобілізації та використання його депозитних ресурсів.

Метою аналізу депозитних ресурсів банку є оцінка та визначення шляхів оптимізації їх структури за двома критеріями:

зниження середньої вартості ресурсів банку;

підвищення стабільності ресурсної бази та надійності банку в цілому.

Досягнення цієї мети конкретизується у таких завданнях:

1) З позиції самих комерційних банків:оптимізація структури активних та пасивних операцій з метою максимізації прибутку; контроль за дотриманням установлених НБУ економічних нормативів; мінімізація всіх видів банківських ризиків; визначення фінансової стійкості банку; підтримання його ліквідності та платоспроможності.

2) З позиції банківських клієнтів: визначення фінансової стійкості та надійності банку; оцінка якості та вартості обслуговування; визначення спектра послуг, що надаються банком; доцільність та перспективність подальших стосунків з банком.

Сукупність підходів, прийомів та методів аналізу фінансових ресурсів можна об’єднати таким інтегруючим поняттям, як інструментарій такого аналізу.

Аналізуючи обсяг зобов’язань банку, важливо дати їх як кількісну, так і якісну оцінку. Збільшення сум зобов’язань банку свідчить про зростання депозитної бази банку. При цьому також необхідно проаналізувати їх якісну структуру. Чим вища частка зобов’язань перед клієнтами банку (підприємств та організацій) на довгостроковій основі, тим вища стабільна частина ресурсів банку, що позитивно впливає на його ліквідність і зменшує його залежність від міжбанківських позик. Проте строкові депозити є дорожчими, що негативно впливає на рентабельність та прибутковість роботи банку, водночас збільшення частки (понад 30 %) банківських позик підвищує ризик незбалансованої ліквідності, оскільки посилюється залежність банку від зовнішніх джерел фінансування.

Контроль депозитних ресурсів направлений на своєчасне виявлення відхилень фактичних результатів залучення депозитних ресурсів від запланованих та прийняття оперативних управлінських рішень, що забезпечують їх нормалізацію.

Об’єктом контролю є управлінські рішення за основними аспектами формування та використання депозитних ресурсів банку.

Контроль забезпечує за допомогою сукупності процедур:

додержання внутрішніх вимог, законодавчої і нормативної бази при формуванні депозитних ресурсів банку;

ефективність діяльності банку, щодо залучення депозитних ресурсів;

достовірність і повноту відповідної інформації, у тому числі бухгалтерської, управлінської, статистичної.

Під час контролю та аудиту депозитних ресурсів приділяють увагу таким питанням:

аналіз внутрішньої нормативної бази;

попередній аналіз відповідних операцій за допомогою системи показників;

визначення обсягу вибірки депозитних справ та угод для перевірки та власне перевірка їх комплектації і відповідності внутрішнім вимогам;

аналіз стану обліку депозитних операцій (нарахування відсотків, розрахунки з депонентами й ін.);

аналіз стану звітності та її достовірності (у тому числі тієї, що подається до НБУ й управлінської);

перевірка звітності, що надається Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і сплати внесків;

аналіз депозитної, тарифної політики банку, а також її дотримання;

визначення обґрунтованих потреб у коштах, що залучаються, й оцінка ефективності роботи із залучення вкладників;

питання фінансового моніторингу операцій.

Заходи впливу можуть бути застосовані до банку в разі порушення банківського законодавства, нормативно правових актів НБУ, наявності невиправдано високих процентних витрат за залученими коштами.

Виявити недоліки внутрішнього контролю допомагає проведення тестів контролю та процедур по суті.

Таким чином, контроль депозитних ресурсів банку є важливою складовою управління. Він дає змогу виявити відхилення фактичних результатів залучення депозитних ресурсів від запланованих та прийняти оперативні управлінські рішення для їх нормалізації.

Отже, кожен з елементів механізму управління депозитними операціями відіграє дуже важливу роль для здійснення самого процесу. Так, якісно розроблена депозитна політика передбачає забезпечення стабільності і стійкості банківської установи, а також адекватність її діяльності потребам клієнтів; від направленості банку на використання цінових або нецінових методів в управлінні даним процесом визначаються стратегічна цілі щодо залучення клієнтів; за допомогою аналізу депозитних ресурсів розробляються шляхи оптимізації їх структури; функція контролю дає змогу виявити відхилення фактичних результатів залучення депозитних ресурсів від запланованих та прийняти оперативні управлінські рішення для їх нормалізації.

Література:

1. Рудан В. Особливості формування депозитної бази вітчизняних банків та її вплив на ліквідність банківської системи / В. Рудан // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. – 2011. – № 16. – С. 218 – 228.

2. Успаленко В. І. Организация депозитного обслуживания физических лиц / В. І. Успаленко, Н. В. Заика // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць – 2009. – № 1(6). – С. 45.

3. Версаль Н. І. Особливості формування депозитних ресурсів банками України / Н. І. Версаль // Фінанси України. – 2009. – № 12. – С. 89 – 95.

4. Дмитрієва О. А. Оптимізація депозитної діяльності комерційного банку / О. А. Дмитрієва // Фінанси України. – 2008. – № 5. – С. 138 – 145.

5. Вовк В. Я. Банківські операції / В. Я. Вовк. – Х. : ХНЕУ, 2007. – 131 с.

6. Азаренкова Г. М. Сучасні комерційні банки: персонал, розвиток, організація / Г. М. Азаренкова, Л. В. Дікань, Т. О. Новосельцева. – Х. : ІНЖЕК, 2003. – 131 с.