Сидоренко О. О., Дерейко Ю. О.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПРОБЛЕМИ ДЕФІЦИТУ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ В УКРАЇНІ

Перш ніж розглядати проблему дефіциту бюджету, слід зрозуміти, як і на якій основі формується бюджет держави. Бюджет держави - це розпис його доходів, отриманих від збору податків, митних зборів, приватизацій, дивідендів за належними державі пакетів акцій та ін джерел, і витрат на соціальні потреби, оборону, управління, дотації установам науки, культури, житлово-комунальному господарству і ін. Бюджет - головний інструмент проведення соціально - економічної політики держави. Без державного бюджету не може існувати держава, оскільки за його відсутності неможливо забезпечити фінансування найважливіших функцій держави. [3] При формуванні бюджету на поточний рік необхідно звертати насамперед увагу на вирішення наступних завдань:

1) дохідна частина бюджету має бути реальною як в цілому, так і по кожному джерелу надходжень;

2) структура витрат повинна бути оптимальною і враховувати максимальний рівень зростання ВВП.

Однією з ключових проблем при розробці стратегії розвитку держави на наступні періоди є проблема формування бюджетного дефіциту, визначення його розміру і пошук джерел погашення. Актуальність цієї проблеми полягає у важливості бюджету для функціонування національної економіки, в його складності й многогранності. На сучасному етапі розвитку України удосконалення бюджетного процесу дасть змогу успішно впроваджувати стратегічні цілі держави щодо економічного та соціального розвитку, адже підйом економіки – це єдине надійне джерело покращення добробуту народу.

Проблемам дослідження бюджетного дефіциту присвячені наукові праці таких учених, як О. Д. Василик, А. І. Даниленко, В. М. Опарін, Г. О. П’ятаченко, В. М. Суторміна, В. М. Федосов, І. Я. Чугунов та інші. Але недостатньо дослідженими залишаються питання створення механізму управління бюджетним дефіцитом.

Бюджетний дефіцит є неоднозначним економічним явищем і тому перш ніж зважитися на політику, спрямовану на дефіцитність бюджету, слід дуже чітко визначити завдання і цілі, які переслідуються даною політикою. Ні законодавча, ні виконавча влада не володіє повним контролем над величиною бюджетного дефіциту. Реальна величина бюджетного дефіциту або надлишку змінюється як під впливом фіскальної політики, так і під впливом економічної ситуації в країні. Причин бюджетного дефіциту може бути багато: спад суспільного виробництва, зростання граничних витрат суспільного виробництва, масовий випуск «порожніх» грошей, оборот «тіньового» капіталу у величезних масштабах та інші. [1]

Зростання бюджетного дефіциту, в свою чергу, у більшості випадків впливає на підвищення боргової залежності країни, що виступає фактором стримування розвитку економіки та знижує інвестиційну привабливість. Відволікання коштів на виплату відсотків за зобов’язаннями автоматично зменшує інші соціальні чи інвестиційні витрати держави і є фактором сповільнення економічного розвитку. З другого боку, якщо кошти матимуть інвестиційне спрямування, то це полегшить обслуговування боргів за рахунок додатково отриманого прибутку.

У сформованих економічних умовах бюджетний дефіцит є найважливішим інфляційним чинником, а тому проведення жорсткої бюджетної політики має стати одним з основних інструментів стабілізації економіки України. Наростання бюджетного дефіциту в економіці призводить до появи та зростання державного боргу. Зовнішній борг лягає на країну найбільшим тягарем , тому що країна повинна віддавати які-небудь цінні товари, надавати певні послуги , щоб сплатити відсотки і погасити борг. Внутрішній борг призводить, перш за все, до перерозподілу доходів усередині країни. [2]

Так як дефіцит бюджету передбачає його фінансування, то безпосередній вплив на рівень інфляції надає не величина бюджетного дефіциту, а джерела, використовувані для його покриття.

Отже, з метою оптимізації джерел фінансування дефіциту бюджету необхідно :

1. Звести до мінімуму емісійне кредитування Національним банком дефіциту бюджету .

2. Вжити необхідних заходів для більш динамічного розвитку ринку державних цінних паперів:

· Розширити номенклатуру державних цінних паперів, випускаючи облігації з більш різноманітними термінами обігу , механізмами погашення та виплати доходів;

· Вжити заходів для поліпшення ліквідності банківської системи: в першу чергу, відмовитися від примусу банків до кредитування певних суб'єктів господарювання;

· У міру підвищення реальних доходів населення провести внутрішній облігаційну позику для населення.

3. Забезпечити поліпшення кредитного рейтингу нашої країни для залучення зовнішнього фінансування , а також розробити механізм залучення іноземних кредитів під заставу акцій державних підприємств.[4]

Література:

1) Воробьев Е. М. , Гриценко А. А., Ким М. Н. Экономическая теория. : учебное пособие - Харьков : Пресс-Фортуна, 1997. - 406 с.

2) Комарницький І. Ф. Економічна теорія : навчальний посібник / І. Ф. Комарницький, С. В. Бойда, В. Ф. Банар – Чернівці : Рута, 2006. - 137 с.

3) Орлюк О. П. Фінансове право: підручник / О. П. Орлюк. – Київ : Юрінком Інтер, 2004. - 325 с.

4) Добрынин А. И. Экономическая теория: учебное пособие –

Санкт-Петербург: Инфра-М, 2003. - 713 с.