АНАЛІЗ ВПЛИВУ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ НА ФІНАНСОВУ СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Сафарова-Джуромська З.

студентка Харківського торговельно-економічного інституту КНТЕУ

 

Анотація. У статті проаналізовано структуру капіталу та її вплив на фінансову стійкість підприємства

Ключові слова: капітал, структура капіталу, власний капітал, залучений капітал

Постановка проблеми. Формування оптимальної структури капіталу підприємства є надзвичайно актуальною, оскільки нагальним завданням для підприємства є формування достатнього приросту активів, стійкого розвитку в довгостроковій перспективі, досягнення основних стратегічних цілей.

Аналіз останніх публікацій. Питанням оптимізації структури капіталу підприємства та його вплив на фінансову діяльність присвячені наукові роботи вітчизняних та закордонних вчених, таких як: І.А. Бланк, Л.А. Коваленко, В.В. Ковальов, І.І. Мазурок, Н.Б. Рудик та інших. Проте дискусійними є питання оптимізації структури капіталу з урахуванням фінансових ризиків, отже питання оптимізації структури капіталу потребує подальшого дослідження.

Виклад основного матеріалу. Капітал складається із власного капіталу і зобов’язань. Зобов’язання, у свою чергу, поділяються на довгострокові і короткострокові (поточні).

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Зобов'язання –заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Довгострокові зобов'язання – всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями.

Поточні зобов'язання –зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

У досліджені було проведено аналіз структури капіталу ПАТ ДТЕК «Дніпрообленерго» (далі – підприємство). В узагальненому вигляді структура капіталу представлено на рис. 1

          

Рис. 1. Аналіз структури капіталу підприємства за 2010-2012 рр.

 

Проведений аналіз показав позитивний факт збільшення власного капіталу протягом 2010-2012 рр. У 2011 році власний капітал підприємства збільшився на 484,65 %, а у 2012 році у порівнянні з 2011 роком на 53,89 %.

Збільшення власного капіталу у 2011 році відбулося за рахунок збільшення іншого додаткового капіталу на 121,91 % та резервного капіталу на 21,69 %.

У 2011 році підприємство отримало короткостроковий кредит, проте протягом року за нього розрахувалося. Позитивним є зменшення позикового капіталу у звітному періоді.

Не зважаючи на те, що питома вага залученого капіталу у 2012 році все ще залишається більшою за питому вагу власного капіталу, можна сказати, що тенденція підвищення питомої ваги власного капіталу вже є позитивним кроком підприємства щодо покращення фінансової стійкості.

У структурі залученого капіталу найбільшу питому вагу займають інші короткострокові зобов’язання. У 2011 році вони склали 63,92 %, у 2010 році 42,93 %, у 2012 – 19,24 %, зниження питомої ваги даного показника є позитивним, адже свідчить про те що підприємство розраховується за своїми довгостроковими зобов’язаннями.

У цілому питома вага всіх складових залучених ресурсів зменшується протягом 2010-2012 рр. Збільшення відбувається за кредиторською заборгованість за товари та послуги, тож у подальшому необхідно враховувати дану динаміку для розробки політики щодо покращення платоспроможності підприємства.

Таким чином, у процентному співвідношенні власного до позикового капіталу, має перевагу другий. Це свідчить про те, що підприємство не спроможне за рахунок власних джерел забезпечити витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості та своєчасно розрахуватися за своїми зобов’язаннями. А це в свою чергу негативно впливає на ліквідність підприємства у цілому. Також перевищення позикових коштів над власними свідчить про недостатній рівень фінансової стійкості підприємства та залежність від зовнішніх джерел фінансування.

Забезпечення фінансової стійкості є одним із найважливіших напрямів в управлінні фінансами підприємства, нехтування яким призводить до значних фінансових втрат. Фінансова стійкість характеризується такою структурою фінансових ресурсів та їх розміщенням в активах підприємства, таким рівнем чистих грошових надходжень, які забезпечують стабільне функціонування підприємства в умовах стабільного ринку.

Проведений аналіз фінансової стійкості підприємства показав , що значення коефіцієнту автономії протягом трьох років не відповідає нормативному, це свідчить про високий ступінь залежності підприємства від зовнішніх запозичень. Позитивним э його збільшення у динаміці У 2012 році він склав 0,46. 

Коефіцієнт фінансової залежності на протязі трьох років свідчить про незабезпеченість підприємства власними коштами, адже його значення від’ємне.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами та коефіцієнт маневреності капіталу мають від’ємне значення, що свідчить про те, що підприємству не вистачає своїх власного капіталу для фінансування поточної діяльності.

Коефіцієнти поточних зобов'язань, протягом трьох років, свідчить про наступне: питома вага поточних зобов'язань в загальній сумі залученого капіталу складає у 2010 році 31 %, у 2011 році  - 37 %, у 2012 році 61 %. Отже, в межах нормативу знаходиться тільки показник 2012 року.

Значення коефіцієнту співвідношення необоротних і власних коштів, на протязі трьох років, свідчить про високий рівень забезпеченості необоротних активів власними коштами. Адже, як показав попередній аналіз, підприємство інвестує значні кошти саме у необоротні активи.

Значення коефіцієнту фінансової стійкості знаходиться за межами нормативного значення, що свідчить про те, що у підприємства у структурі капіталу превалює позичковий капітал.

Таким чином, для регулювання фінансової стійкості ПАТ ДТЕК «Дніпрообленерго» необхідно передивитися структуру капіталу підприємства та перевагу віддати власному капіталу. Адже у 2012 році керівництво підприємства проводило політику по збільшенню власного капіталу, адже його питома вага була занадто низькою, як показав аналіз. У подальшому роботу щодо оптимізації структури капіталу необхідно проводити задля покращення фінансової стійкості підприємства у цілому.

Одним з найважливіших інструментів при визначенні ефективності використання позичкового капіталу може бути ефект фінансового левериджу.

Аналіз ефекту фінансового левериджу підприємства показав, що використання позичкового капіталу у 2010 році було найефективніше, так як використання позичкового капіталу збільшувало рентабельність власного капіталу на 75 %.

У 2011 році ефект фінансового левериджу має від’ємне значення, що свідчить про зменшення рентабельності власного капіталу. Структура капіталу: власний капітал 28,03 %, а позичковий капітал – 71,97 %.

Так, на нашу думку, найоптимальніший варіант структури капіталу підприємства є саме у 2012 році, незважаючи на те, що ефект фінансового левериджу не є максимальним у даному періоді. Структура капіталу: власний капітал 46,10 %, а позичковий капітал – 53,90 %.Проте, за такої структури капіталу, підприємство може уникнути ризиків залежності підприємства від зовнішніх кредиторів, неврахування таких ризиків може призвести підприємство до банкрутства.

Висновки. Отже, отримані висновки свідчать про неузгодженість методик оцінки оптимальної структури капіталу. Кожна методика має свої позитивні риси, але й також недоліки. З метою визначення оптимальної структури капіталу з урахуванням мінімізації ризику фінансової стійкості необхідно брати до уваги декілька методик щодо проведення оцінки ефективної структури капіталу.

 

Література

1. Бланк И. О. Антикризисное финансовое управление предприятием: учебное пособие. / И.О. Бланк. – К.: Центр учебной литературы, 2006 – 672 с.

2. Кірейцев Г. Г. Фінансовий менеджмент / за ред. проф. Г. Г. Кірейцева. - Київ: ЦУЛ, 2002. – 496 с.

3. Кочкодан В. Б. Про вибір підходів до управління структурою капіталу підприємства / В.Б. Кочкодан // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій». – Чернівці: Книги – ХХІ, 2007. – Т. 1. – С. 196-197.