Грушицька Г.В.

Чернівецький факультет НТУ «ХПІ», Україна

Трансформація інституту місцевих податків в контексті підвищення самодостатності бюджетів місцевого самоврядування

В умовах самодостатнього місцевого самоврядування місцеві податки і збори є фінансовою основою реалізації покладених на них завдань та віддзеркалюють його соціально-економічну політику.

Сутнісні аспекти місцевих податків і зборів та напрями їх реформування досліджувались у роботах низки українських вчених, зокрема Кириленко О.П., Крисоватого А.І., Луніної І.О., Мельника В.М., Онищенко В.О. та інших.

Діюче в Україні законодавство місцевого оподаткування потребує модернізації та наближення до сучасних поглядів фінансової науки щодо суті та призначення цього інституту, його ролі у забезпеченні повноцінного функціонування місцевого самоврядування. У процесі реформування податкового законодавства перелік місцевих податків і зборів коливався і на 01.01.10 становив 14 видів, що вимагало значних витрат на адміністрування. Їх частка в доходах місцевих бюджетів на протязі 2005-2010 років не перевищувала 1 %.

З прийняттям Податкового кодексу України, відбулось значне реформування місцевих податків і зборів:

- скорочено чисельність місцевих податків і зборів з 14 до 5;

- уточнено повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення та адміністрування місцевих податків і зборів;

- удосконалено елементи оподаткування по місцевим податкам і зборам;

- визначено статус податкового агента та його відповідальність за стягнення місцевих податків і зборів;

- вдосконалено процедуру стягнення податкового боргу по місцевим податкам і зборам.

Згідно статті 10 Податкового кодексу визначено перелік місцевих податків і зборів. Так, до місцевих податків належить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та єдиний податок, а до місцевих зборів належить збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів та туристичний збір. Обов’язковими для справляння визначено податок на майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Виключно до компетенції Верховної Ради України віднесено право визначення переліку платників, об’єкта оподаткування, ставки податку, порядку обчислення податку, податкового періоду, строку та порядку подання податкової звітності, встановлення податкових пільг та порядку їх застосування. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо справляння місцевих податків і зборів закріплено статтею 12. До компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено:

- встановлення місцевих податків і зборів;

- встановлення ставок єдиного податку в межах ставок, визначених законодавчими актами;

- визначення переліку податкових агентів під час справляння туристичного збору;

- надання відстрочок та розстрочок грошового зобов’язання чи податкового боргу.

До прийняття Податкового кодексу згідно статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування виконували такі функції:

- в межах своєї компетенції встановлювали види місцевих податків і зборів із передбачених законодавством;

- мали право запроваджувати пільгові податкові ставки;

- мали право скасовувати окремі місцеві податки і збори (крім обов’язкових, передбачених для застосування на всій території);

- визначати порядок перерахування місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів;

- звільняти від сплати місцевих податків і зборів певні категорії платників податків;

- надавати відстрочку у сплаті місцевих податків і зборів;

- законодавством було зобов’язано платників сплачувати місцеві податки і збори тільки після прийняття рішення органам місцевого самоврядування про впровадження платежу і тільки після набрання чинності такого рішення.

Відповідно до пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу визначено, що до місцевих платежів належать податки і збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, зазначених в цьому Кодексі, рішеннями сільських, селищних і місцевих рад у межах їх повноважень і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Отже, зміни, що відбулись в законодавстві скасували неефективні місцеві податки і збори, врегулювали порядок їх встановлення, суттєво спростили систему адміністрування місцевих податків. Розглянуті зміни можуть позитивно вплинути на поповнення доходної частини місцевих бюджетів. Податковим кодексом, як єдиним уніфікованим податковим законом врегульовано механізм встановлення місцевих податків і зборів, тобто рішенням відповідних рад, але в межах переліку і граничних розмірів визначених ним ставок.

Література

1. Податковий кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України
02 грудня 2010 р. № 2755-VI – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.

2. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.zakon.rada.gov.ua.