Экономические науки/2. Финансовые отношения

к. е. н., доцент, Клочковський О.В., Шавлай А.П.

Вінницький торговельно – економічний інститут КНТЕУ, Україна

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ РИНКУ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

 

Постановка проблеми. В сучасних умовах розвитку та трансформації світової економіки все більше значення має перестрахування, оскільки дає можливість захисту від можливих ризиків окремо взятої економічної одиниці і страхового ринку в цілому. Перестрахування, як окрема страхова операція, захищає страховика від можливих фінансових втрат в разі невиконання своїх зобов’язань перед страхувальником за тих чи інших обставин.

Перестрахування є необхідною передумовою розвитку страхового ринку в Україні. Це зумовлено перш за все низьким ступенем капіталізації вітчизняних страхових компаній, а також відсутністю необхідної кількості фінансових інструментів.

В теперішніх умовах розвитку ринкової економіки України ринок перестрахування потребує здійснення серйозних структурних реформ. Перш за все постає питання підвищення статусу внутрішніх перестраховиків та застосування нових, прогресивніших форм і методів перестрахових операцій, методів перестрахових операцій.

Таким чином, проблема перестрахування на страховому ринку України, як одного із способів найоптимальнішого захисту страховика від можливих та непередбачуваних випадків неплатоспроможності й банкрутства, залишається актуальна і сьогодні. Відтак дане питання потребує свого наукового-практичного осмислення з метою вироблення шляхів його вирішення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розвиток процесів розвитку ринку перестрахування відобразились в працях таких учених, як Віленчук О.М., Козьменко О., В. Нечипорук Л. В., Рештаненко Н. В., Теребус О.М.,та інші.

Метою дослідження є визначення головних факторів, що гальмують розвиток ринку перестрахування в Україні та пошуки ефективних шляхів його вдосконалення.

Виклад основного матеріалу. У страховій науці важливим інструментом запобігання та мінімізації наслідків великомасштабних ризиків є система перестрахування, що в класичному варіанті визначається як механізм замкнених економічних відносин між страховиками, за яких страховик, приймаючи на страхування ризики, передає на погоджених умовах усю відповідальність чи її частину іншим страховикам з метою створення збалансованого портфеля ризиків, забезпечення фінансової стійкості і беззбитковості страхових операцій [1, С.90].

В Україні поки що не сформована необхідна законодавча база, яка б регулювала перестрахування. У статті 11 Закону України «Про страхування» є лише одне визначення перестрахування, яке неповне і не враховує відносин вторинного перерозподілу ризиків. В Україні законодавчо не визначений статус професійної перестрахувальної компанії, який дозволив би затвердити на ринку єдині принципи і стандарти перестрахування.

Недостатній розвиток перестрахування обумовлений слабкою капіталізацією страхового ринку, відсутністю надійних інвестиційних інструментів, недосконалістю нормативно-правового поля для діяльності перестраховиків.

Причиною низької реальної місткості ринку перестрахування є слабка його організація, яка призводить до недостатнього використання власних фінансових ресурсів страховиків [5, с. 107].

У розвинених країнах переважно використовуються послуги спеціалізованих перестраховиків – на сьогодні у світі діє майже 250 професійних перестраховиків. На вітчизняному ринку поки що немає достатньої кількості забезпечених у фінансовому плані перестрахувальних організацій, тому в Україні перестрахування здійснюють звичайні страхові компанії. Враховуючи, що на страховому ринку України недостатня відповідна база для страхування великих ризиків, виникає потреба в інтеграції страхового бізнесу України в Європу. Можливість ведення нормального бізнесу із всесвітньо відомими перестрахувальними компаніями є життєвою необхідністю, тому конче потрібно, щоб норми вітчизняного законодавства не суперечили практиці світових перестрахувальних відносин [4, с. 44] .

На страховому ринку України працюють такі вітчизняні перестраховики, як СК "Брокбізнес", СК "УНІКА", ПАТ "Скіфія Ре", ВАТ "Українська перестрахувальна компанія", ПАТ "СК "АХА-Страхування", ПАТ "СГ "та інші.

Через незначний внутрішній страховий ринок для України особливо актуальним є питання перестрахування ризиків у нерезидентів, оскільки нині 53% суми вихідного перестрахування припадає на зарубіжні ринки. Найбільше ризиків передано на перестрахування до страхових компаній Великобританії – 32,7 %, Німеччини – 21,1 % та Росії – 14,3 % .

Як стверджують аналітики, щорічно українські страхові компанії перестраховують за кордоном близько 2 млрд. грн. . З однієї сторони це свідчить про значний відтік капіталу за кордон. З іншої точки зору, для страхових компаній України отримання зарубіжного перестрахувального захисту надзвичайно важливо. При перестрахуванні ризиків за кордоном вітчизняний страховик отримує перестрахувальний захист, а також спеціальні ноу-хау, розроблені перестраховиком [2, c. 26].

Структуру вихідного перестрахування за 2010-2011р., за якої спостерігається найбільша частка переданих страхових премій за такими видами страхування, як:

1) страхування майна  – 1179,0 млн. грн. (або 32,8%) (у 2010 році – 1969,1 млн. грн. (або 33,8%));

2) страхування фінансових ризиків – 725,7 млн. грн. (або 20,2%) (у 2010 році – 1 381,1 млн. грн. (або 23,7%));

3) страхування від вогневих ризиків  – 682,5 млн. грн. (або 19%) (у 2010 році – 1 259,8 млн. грн. (або 21,7%));

4) автострахування (КАСКО, ОСЦПВ, «Зелена картка») – 523,0 млн. грн. (або 14,6%) (у 2010 році – 553,9 млн. грн. (або 9,5%));

5) страхування вантажів та багажу – 482,5 млн. грн. (або 13,4%) (у 2010 році – 656,1 млн. грн. (або 11,3%)) [3, c. 50].

Отже, спостерігається зростання місткості  перестрахувального поля України за рахунок відносного збільшення майнових видів страхування.

Актуальною є проблема оподаткування перестрахувальної діяльності. Існує велика різниця в оподаткуванні доходів нерезидентів (12 %) і резидентів – 3%. Це створює дискомфорт в оподаткуванні операцій зовнішніх перестраховиків. Такі ставки оподаткування доходів нерезидентів було введено з метою боротьби з «псевдострахуванням» (відмиванням грошей за кордон). Це призвело до іншої проблеми – визначення «security» (надійності) вітчизняних страховиків [6].

Щодо перспектив перестрахування на українському ринку, то слід зауважити, що для більш ефективного використання цього виду фінансових послуг необхідним є: затвердження законодавчої бази, яка б чітко регулювала перестрахувальну діяльність; стандартизація перестрахувальних продуктів за основними класами бізнесу з урахуванням традицій українського страхового ринку та міжнародних принципів ведення бізнесу з перестрахування; просування на українському ринку страхових і перестрахувальних програм, розроблених спільно страховиком і перестраховиком; формування стабільного українського перестрахувального ринку з максимальним використанням його внутрішнього потенціалу.

При цьому, найбільш пріоритетними завданнями для України залишається створення єдиної інформаційної бази з метою зниження фінансових шахрайств у сфері страхування та перестрахування, забезпечення „відкритості“ страхового бізнесу. На думку Нацкомфінпослуг України: саме створення єдиного державного перестраховика має вирішити одразу два важливих питання:

- проблему ухиляння підприємств від оподаткування та виведення коштів в тіньову економіку за допомогою схем, які використовуються у перестрахуванні;

- скорочення обсягів ризиків, які вітчизняні компанії перестраховують у зарубіжних страховиків. Цим уряд прагне знизити обсяги перестрахувальних премій, які йдуть за кордон і працюють на „чужу“ економіку, тим самим дотримуючись досвіду білоруського ринку страхових послуг.

Висновки. Узагальнюючи розгляд основних проблемних аспектів вдосконалення перестрахувальної діяльності в Україні, можна зробити висновок про необхідність створення законодавчих та економічних умов розвитку перестрахування й адаптації його до міжнародного перестрахування.

Вирішення вищевказаних актуальних проблем сприятиме розвитку перестрахувальної діяльності в Україні та створення цивілізованого перестрахувального ринку.

 

Література:

1. Віленчук О.М. Перестрахування екологічних ризиків: перспективи розвитку в Україні / О.М.Віленчук // Фінанси України. – 2006. – № 11. – С. 90–97.

2. Козьменко О. В. Сучасний стан і перспективи розвитку ринку перестрахування в Україні / О. В. Козьменко, Ф. О. Бойко  // Фінанси України. – 2011. - №6. – С.24- 32.

3. Нечипорук Л. В. Особливості перестрахування в умовах глобалізації / Л. В Нечипорук // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. -  2011. - № 2 - С.48-56.

4. Рештаненко Н. В. Перестрахування – невід’ємна частина роботи страхових організацій/.Н. В. Рештаненко // Юридичний журнал. – 2009. – № 12. – С. 44 – 45.

5. Теребус О.М. Перестрахування та проблеми його розвитку в Україні // Галицький економічний вісник. – 2009. – № 2. – С. 105 – 109.

6. http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/123456789