Чумічкіної Ірини., науковий керівник Мироненко М.Ю.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Сучасні тенденції формування антифляційної стратегії в умовах реформування економічних відносин

Постановка проблеми. На сучасному етапі однією з найбільших проблем економічно розвинених країн є інфляція. Не минуло це питання і Україну, де воно постає дуже гостро і потребує вирішення. В економіці спостерігається зростання цін, відбувається знецінювання заощаджень, відтік капіталу в іноземні активи та нерухомість. Інфляція негативно впливає на темпи економічного зростання, її високий рівень робить неможливим довготермінове планування. Тому уряд кожної з країн намагається зупинити або сповільнити темпи інфляції, застосовуючи при цьому різні методи грошово-кредитної політики.

Тому, метою дослідження є висвітлення поточної ситуації інфляційних процесів в Україні .

Завданням є дослідження інфляційних процесів, які характерні нині для всіх країн світу. Яким би не був характер інфляції, вона знецінює доходи бюджету і супроводжується його дефіцитом. Крім цього, інфляція супроводжується нерівномірним зростанням цін, що спричинює порушення господарчих зв'язків та хвилеподібне зростання цін.

Виклад основного матеріалу. Держава, організуючи раціональну грошову політику і домагаючись скорочення бюджетного дефіциту, підходить до проблеми інфляції з боку попиту, намагається відрегулювати його так, щоб зняти інфляційну нерівновагу ринків. Коли ж держава допомагає структурним перетворенням і налагоджує конверсію військового виробництва, то відкривається другий шлях наступу на інфляцію - той, що проходить через товарну пропозицію.

Вводячи в дію регулюючі механізми (насамперед податкові й кредитні), держава допомагає розширити продаж наукоємних, технічно-досконалих товарів і послуг (побутової електроніки, засобів зв'язку, інформації тощо), сформувати нові динамічні ринки. Приріст пропозиції, компенсуючи надлишковий попит, впливає на зниження ціни, гальмує інфляцію [1].

Ефективна антиінфляційна стратегія має бути побудована так, щоб звести до мінімуму вплив на національну економіку зовнішніх інфляційних імпульсів, особливо тих, що пов'язані з переміщеннями через кордони спекулятивних капіталів. Оскільки рух капіталів отримує концентроване вираження в сальдо платіжного балансу, необхідно зняти його інфляційний ефект [5, с.2].

Особливе місце в антиінфляційній діяльності займає державне регулювання валютного курсу. Первісне співвідношення валют різних країн залежить від співвідношення цін на товари, які надходять в обмін. Курс валюти в принципі має бути таким, щоб продавцеві товару було байдуже, за яку валюту його продавати [5, c.3].

Дієвими засобами короткострокової антиінфляційної політики можуть стати масований імпорт споживчих товарів і часткова реалізація державних стратегічних запасів. У країнах з неринковими економіками, зокрема в українській, залишається ще й такий антиінфляційний резерв, як продаж населенню частини нагромаджених підприємствами матеріальних ресурсів виробничого призначення. Варто застерегти, що з кожним витком інфляції сила цього резерву стає дедалі меншою [5, c.3].

Особливо важливим стає значення проблем інфляції на переломних етапах історичного розвитку. Про це свідчить і досвід сучасної незалежної України, яка здійснила перехід до ринкової економіки в умовах гострих соціально-економічних суперечностей, зокрема у грошовій сфері, а з 2008 р. – ще й під впливом світової економічної кризи [2, c.201].

Знання особливостей протікання інфляційних очікувань дає змогу приймати оптимальні управлінські рішення, які можуть знизити або нейтралізувати негативні наслідки від них [2, c.201].

За останніми даними інфляція в Україні у вересні 2013 р. склала 0%. Про це повідомляє Державна служба статистики. На споживчому ринку у вересні ціни на продукти харчування та безалкогольні напої знизилися на 0,1%. Найбільше (на 3,2-1,7%) подешевшали фрукти, овочі, продукти переробки зернових, цукор і соняшникова олія. Таким чином, спостерігаємо зниження індексу споживчих цін (рис.1.1).

Рис. 1.1. Рівень індексу споживчих цін у 2013 році

Споживчі настрої в Україні у вересні 2013 р. знизилися до найнижчого рівня за останні півтора роки. Вересневий індекс споживчих настроїв (ІСН) дорівнює 80,6, що на 7,2 пункту менше, ніж у серпні, свідчать дані дослідження споживчих настроїв в Україні, яке щомісяця здійснює GfK Ukraine [6].

Оцінка поточного становища втратила відразу 8,6 пункту та дорівнює 79,2. Складові цього індексу змінились наступним чином:

- індекс поточного особистого матеріального становища погіршився на 5,6 пункту до значення 79;

- індекс доцільності робити великі покупки обвалився на 11,5 пункту та дорівнює 79,4.

Очікування щодо розвитку економіки країни погіршилися на 6,3 пункту та дорівнюють 81,5. Складові цього індексу змінилися наступним чином:

- індекс очікуваних змін особистого матеріального становища втратив 7,4 пункту і становить 89,7;

- індекс очікуваного розвитку економіки країни впродовж найближчого року втратив 5,8 пункту до значення 76,2;

- очікування розвитку економіки країни впродовж найближчих п'яти років погіршилися на 5,5 пункту до 78,6.

У вересні було зафіксовано такі ключові тенденції [6] :

- У вересні споживчі настрої знизилися до найнижчого рівня за останні півтора роки.

- Найбільшого падіння зазнали індекси доцільності великих покупок і очікуваних змін особистого матеріального становища. Одночасно суттєво зросли очікування девальвації та безробіття.

- Погіршення споживчих настроїв спостерігалося майже за усіма демографічними та регіональними групами респондентів.

Найбільшим воно було в наймолодших та найстарших респондентів, мешканців міст, насамперед, найбільших, громадян з доходами нижче середніх, мешканців Сходу та Півночі країни.

«На споживчі настрої у вересні вплинула низка негативних чинників - погані погодні умови, які вплинули на збирання та переробку врожаю, а також торгівлю, ускладнення в торгівлі з Росією, посилення девальваційного тиску на гривню. До того ж, ситуація у експортно-орієнтованих галузях промисловості залишилася складною», - коментують аналітики GfK Ukraine.

Підтверджує вказані тенденції рис.1.2, на якому вказано зниження темпів зростання індексу споживчих цін.

Рис. 1.2. Темпи зростання індексу споживчих цін

Для ефективного регулювання та контролю за інфляційним процесом в державі, в першу чергу необхідно звернути увагу на наступне [3, c.339]:

-інфляція в українській економіці має чітко виражену інерційність, а отже для регулювання інерційним процесом необхідно, насамперед, звертати увагу управління на більш вагомі та ефективні критерії впливу. Найбільш ефективний і значний вплив на стримування зростання відсотку інфляції спричиняє індекс споживчих цін (вага впливу 0,19). Тобто, щоб уникнути гіперінфляційного стану, необхідно чітко контролювати цінову динаміку обумовлену інфляційною інерцією;

-наступним важливим фактором інфляції є державне регулювання (вага впливу 0,162), оскільки контроль за споживчими цінами не можливий без безпосередньої участі держави і ринковий механізм невзмозі вирішувати ці проблеми.

по-третє, збільшення грошової маси (вага впливу 0,123) з плином часу призводить до зростання цін. Так, збільшення готівки в обігу в поточному періоді спричиняє значний вплив на зростання споживчих цін в майбутніх періодах і призводить до їх збільшення [3, c.339].

На думку переважної більшості вітчизняних економістів є вже розроблені і запропоновані методи боротьби з інфляцією, на які варто звернути увагу, а саме адміністративні і економічні.

Адміністративні методи – це встановлення державою обмежень на підвищення цін та контроль за доходами.

Економічні методи впливають на інфляцію попиту та інфляцію витрат. Їх поділяють на 2 групи.

Перша група – сукупність заходів антимонопольної політики, друга – це заходи, які сприяють зменшенню витрат виробництва, податків на бізнес, імпортного мита на ввезені засоби виробництва та стимулювання технічного прогресу. Швидше за все інфляційні процеси могли б бути контрольованими, якби діяла довгостроковаантиінфляційна програма, яка б включала заходи, що стримували б інфляцію, а саме:

– викорінення структурних перекосів;

– реальна конверсія військово-промислового комплексу;

– ліквідація збиткових підприємств;

– ліквідація дефіциту державного бюджету;

– розвиток ринку платних послуг;

– зниження ліквідності грошових заощаджень населення і їх поточних доходів шляхом підвищення відсотків на депозити;

– активне залучення до ринкового обороту нетрадиційних товарів (нерухомості, цінних паперів) [4, c.251].

Висновки. Інфляція є макроекономічним явищем, оскільки і причини його виникнення і наслідки пов’язані зі змінами, що стосуються загальної економічної рівноваги. Інфляцію та інфляційні очікування визначають рівнем розвитку економіки, соціальним рівнем життя населення, зовнішніми факторами та економічною культурою країни загалом.

В Україні найбільш ефективний і значний вплив на стримування зростання відсотку інфляції спричиняє індекс споживчих цін, тому важливим фактором управління інфляцією виступає державне регулювання, оскільки контроль за споживчими цінами та настроями населення не можливий без безпосередньої участі держави.

Література:

1. Ватаманюк З.Г., Панчишин С.М. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. – К.: Альтернативи, 2003. – 610 с.

2. Квасній Л.Г., Щербан О.Я. Інфляційні очікування в економіці // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип.20.15. – С.199-203.

3. Новікова В.В. Ефективність управління інфляцією із застосуванням складної економічної системи структурного типу // Інноваційна економіка. – 2012. - №9. – С.331-339.

4. Черешня Г.А., Цвігун Т.В. Інфляційні процеси в Україні: еволюція, сучасний стан //Вісник Хмельницького національного університету. – 2011. - №2. – С.249-252

5. Яцун О.В. Особливості інфляційних процесів в Україні// [Електронний ресурс].

6. РБК-Україна. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. rbc.ua/ ukr/news/economic/potrebitelskie-nastroeniya-v-ukraine-v-sentyabre-snizilis-24102013130900.