Пікуліна О.А., науковий керівник: Мироненко М.Ю.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ІНВЕСТИЦІЇ У РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

Актуальність теми. Нині Україна перебуває у кризовому стані, який охопив усі сфери суспільного життя. У розвитку суспільства основним є стан промисловості. Вона повинна базуватися на новітніх технологіях, з урахуванням вимог часу. Для цього потрібні капітальні вкладення, а саме-інвестиції. Для пріоритетних об’єктів інвестування у соціальній сфері передбачено дві форми інвестування - з коштів бюджетних асигнувань і з коштів державного кредиту. Мета реалізації соціальних функцій держави - підтримка і розвиток людини як найвищої цінності будь-якого суспільства. Неоднозначність в трактуванні соціальних інвестицій зумовила актуальність теми.

Метою дослідження є визначення соціальних інвестицій як найважливішого чинника економічного зростання і підвищення добробуту населення; аналіз особливостей формування соціальних інвестицій в Україні та оцінка перспектив їх розвитку.

Відповідно завданням дослідження обрано проведення аналізу інвестицій у розвиток соціальної сфери Вінниччини та регіонів України.

Аналіз останніх досліджень. Увага цій проблемі приділяється вже достатньо давно. Окремі аспекти дослідження інвестицій у розвиток соціальної сфери розглядалися у працях таких вітчизняних науковців, як С. Бандуров, Д. Богиня, О. Грішнова, М. Долішній, Ю. Краснов, В. Куценко, Л. Лісогор, О. Макарова, В. Онікієнко, У. Садова, В. Стешенко, Л. Шевчук, В. Вінников, О. Воронова та інші. У своїх працях вони відзначають, що існує велика кількість підходів до вирішення проблем залучення інвестицій у соціальний сектор.

Виклад основного матеріалу. На сьогоднішній день в Україні відбувається руйнування колишніх цінностей, орієнтацій, а не сформованість нових спричиняє дезорієнтацію суспільства, поляризацію на багатих і бідних; відсутність середнього класу, який забезпечує основу ринкових відносин. Безробіття, погіршення стану здоров'я нації, руйнування соціальної сфери провокують деструктивні настрої в суспільстві [1]. Соціальні інвестиції є інтегрованим фактором стійкого суспільного розвитку.

Під час дослідження, виконаного Інститутом соціології НАН України. [2, с. 505–506], було виявлено та оцінено найважливіші чинники досягнення високого соціального статусу українським населенням (табл. 1). Взаємозалежність між поняттями «досягнення високого статусу» та «покращення якості життя» дає змогу пов’язати це дослідження із забезпеченням якості життя громадян як основної мети здійснення соціальних інвестицій.

Таблиця 1

Оцінка найважливіших чинників досягнення високого соціального статусу, % *

Чинники	Україна	Економічно розвинені країни
Високий інтелект, здібності	30,3	56,4
Добре здоров’я	27,6	23,1
Приваблива зовнішність	11,1	9,8
Готовність іти на ризик	18,6	18,4
Уміння іноді діяти в обхід закону	33,1	5,4
Чесність, принциповість	11,0	18,4
Егоїзм, індивідуалізм	12,0	16,1
Готовність допомагати людям	10,2	8,2
Походження з родини, що має високий соціальний статус	37,9	24,3
Впливові родичі	51,1	12,9
Впливові друзі	27,0	7,3
Знання іноземних мов	12,8	22,7
Гарна освіта	25,8	49,3
Прагнення і вміння робити людям добро	6,1	5,3
Вихованість, гарні манери	4,8	11,2
Уміння переконувати, красномовність	12,3	13,8
Політична обізнаність	6,9	9,9
Уміння розпоряджатися грошима	14,4	23,9
Заможні батьки	36,5	15,5
Важко відповісти	7,7	15,0

*Джерело:Українське суспільство 1992–2009 рр. Динаміка соціальних змін; за ред. д.е.н. В. Ворони, д.соц.н. М. Шульги. – К.: Інститут соціології НАН України. – 2009. – С. 505–506.

Основні з виявлених в результаті дослідження чинників досягнення високого соціального статусу є компонентами людського капіталу. Як зазначено у монографії [3, с.151], поняття “людський капітал” означає не лише усвідомлення вирішальної ролі людини в економічній системі суспільства, а й визнання необхідності інвестування в людину, оскільки капітал набувається та збільшується завдяки інвестуванню (за рахунок обмеження поточного споживання), і дає тривалий економічний ефект. Отже, підвищенню соціального статусу людини та покращенню якості життя сприятимуть інвестиції в людський капітал зокрема та соціальні інвестиції загалом. [4]

У незалежній Україні з'явилися можливості для започаткування власної інвестиційної політики. Конституція України (ст. 118, 119, 140—146) визначила головний вектор перерозподілу економічних прав і повноважень на користь регіонів. У реальному житті регіональний розвиток України відбувається досить складно і суперечливо.

Нові соціально-економічні умови господарювання ставлять завдання аналізу моніторингу та пошуку шляхів вирішення проблем, пов'язаних з інвестиційною діяльністю на всіх регіональних рівнях та визначають нові підходи до оцінювання інвестиційного потенціалу регіонів. Процес формування диверсифікованої системи інвесторів відбувається організаційно. Ця система складається з агентів різноманітних соціально-економічних і функціональних структур — виробничих, посередницьких, біржових, чисто інвестиційних та інших підприємств, створення ринкового інфраструктурного середовища. У регіонах України поки що не склалася мережа приватних інституційних інвесторів.

В Україні формується регіональна інвестиційна політика, яка є адекватною умовам ринкової економіки. Все більшою мірою вона стає політикою самих регіонів, а не лише центру. Без об'єднання зусиль центральних, регіональних, місцевих органів влади, державного й альтернативного секторів економіки важко розраховувати на достатньо швидке подолання інвестиційного спаду в країні, на перехід економіки в стадію оживлення, а згодом і піднесення [5].

Протягом останніх 3-х років загальна сума інвестицій Вінницької області склала майже 1,5 мільярди гривень, створено майже 3,5 тисяч робочих місць.

За словами голови обласної державної адміністрації Івана Мовчана, протягом останніх років спостерігається збільшення обсягів інвестицій у розвиток Вінниччини, що сприяє формуванню бюджету області та покращенню соціального становища регіону і країни в цілому [6].

У Міністерстві соціальної політики відбулося підписання Фінансової та проектної угоди щодо гранту у розмірі 7 млн. євро між Кабінетом Міністрів України (представленим Міністерством соціальної політики), німецьким банком KfW, а також Українським фондом соціальних інвестицій за участю Посла Федеративної Республіки Німеччина.

Німецький уряд через банк розвитку KfW розширює спільний проект «Сприяння розвитку соціальної інфраструктури» та надає подальші 7 млн. євро грантових коштів на проекти з реконструкції об’єктів соціальної інфраструктури в сільській місцевості України. Нова фаза проекту реалізовуватиметься у Львівській, Вінницькій та Кіровоградській областях. Впровадження інвестицій здійснюватиметься Українським фондом соціальних інвестицій (УФСІ). Проект передбачає спів фінансування у розмірі 20% з боку місцевих громад та 80% з боку KfW [7].

Нині, вкладення вітчизняних підприємств спрямовані більше на реалізацію внутрішніх програм, серед яких велику частку займають програми «базового» рівня соціального інвестування. А соціальні інвестиції «розширеного» або корпоративного рівня охоплюють забезпечення працівників не лише адекватними умовами праці, а й належними умовами життя. Вищий рівень соціального інвестування охоплює реалізацію соціальних програм, що виходять за межі підприємства та спрямовані на вирішення проблем місцевої громади, території, на якій розташовано підприємство, або проблем регіонального та державного значення.

В Україні інформаційна політика вітчизняних компаній є непрозорою через ряд об’єктивних причин, серед яких можна виділити ризик посилення соціальної напруги у суспільстві внаслідок незадоволення малозабезпечених верств населення кращими стандартами життя працівників певних компаній.

Висновки. Таким чином, можна відзначити, що соціальні інвестиції — це матеріальні, фінансові, технологічні і інші види ресурсів, що спрямовуються в реалізацію і впровадження соціальних програм і проектів. Вони, в свою чергу, розробляються з урахуванням інтересів інвестора і місцевих органів влади як представника територіальної громади.

Пріоритетними напрямами подальшого розвитку соціальної сфери, на мою думку, є наступні:

1. Розширення спектру та підвищення якості соціальних послуг;

2. Розвиток дієвої системи соціального інвестування;

3. Активізація використання ресурсів комерційних організацій для розвитку соціальної інфраструктури.

Отже, створення сучасної соціальної інфраструктури, підвищення життєвого рівня населення забезпечить лише максимальна мобілізація інвестиційних ресурсів – коштів державного і місцевих бюджетів, комерційних організацій, власних коштів населення, кредитів комерційних фінансових установ та ефективне управління ними.

Список використаних джерел

1. Інвестиційні процеси в Україні / В. Федоренко [Електронний ресурс]/.- Режим доступу: http://personal.in.ua/article.php?ida=494

2. Українське суспільство 1992–2009 рр. Динаміка соціальних змін; за ред. д.е.н. В.Ворони, д.соц.н. М.Шульги. – К.: Інститут соціології НАН України. – 2009. – 560 с.

3. Людський розвиток в Україні: можливості та напрями соціальних інвестицій (колективна науково-аналітична монографія) / За ред. Е.М. Лібанової – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2006. – 356 с.

4. Яневич Н. Я. Соціальні інвестиції: сутність і класифікація [Електронний ресурс]. Режим доступу:

http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/11337/1/26.pdf

5. Інвестиційна політика України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://5ka.at.ua/load/ekonomichna_teorija/investicijna_politika_ukrajini_kursova_robota/20-1-0-647

6. Інвестиції у розвиток Вінниччини [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://rda.tivrovrada.org.ua/novini/investicii-u-rozvitok-vinnichch ini/

7. Мін. Соц.. політики залучило від Уряду ФРН 7 млн. євро на розвиток соціальної сфери [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://svobodaslova.in.ua/news/read/24389