К.е.н., доц. Мазур К.В., студентка Матвійчук К.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПОРТФЕЛЬНЕ ІНВЕСТУВАННЯ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ

Постановка проблеми. Фінансова глобалізація вже стала невід’ємною частиною економічного, політичного та соціального життя України, реальним аспектом сучасної світової економічної системи, однією з найбільш впливових сил, що визначають подальший хід розвитку світової економіки. Основою процесів фінансової глобалізації є міжнародна інвестиційна взаємодія. Належний розвиток портфельного інвестування в Україні може забезпечити можливість вільно акумулювати заощадження населення, тимчасово вільні ресурси підприємств чи зовнішні фонди та вільно їх перетворювати у найефективніші галузі економіки країни чи забезпечувати державу „безінфляційними” грошовими ресурсами. Саме тому дослідження участі України у світових фінансових процесах, зокрема портфельному інвестуванні на фінансовому ринку, є актуальним і необхідним, оскільки це один із факторів, який сприятиме гармонійному економічному розвитку країни.

Портфельні інвестиції на фінансовому ринку являють собою господарські операції, які передбачають придбання цінних пaпepiв, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку, за винятком операцій із купівлі активів як безпосередньо платником податку, так i пов’язаними з ним особами, в обсягах, які перевищують 50 % загальної суми акцій, що емітовані іншою юридичною особою та належать до прямих інвестицій. Вони передбачають одержання стабільного поточного доходу у вигляді відсотків або дивідендів i додаткового доходу у вигляді різниці мiж ціною придбання i реалізації активу – курсової різниці [3].

Аналіз останніх досліджень. Питанням з дослідження портфельного інвестування на фінансовому ринку та ринку цінних паперів присвячені роботи таких видатних науковців: Є.А. Боброва, З.Г. Ватаманюка, Н.В. Звонар, Н.В. Гончарової, Ю.В. Уманціва, та В.Г. Ємець. Проте, не зважаючи на численні публікації у даній галузі, ця тема залишається до кінця не розкритою, завдяки динамічному розвитку економічних відносин на фінансовому ринку і потребує подальшого наукового дослідження.

Постановка завдання. Метою дослідження є вивчення позитивних та негативних аспектів процесу портфельного інвестування на фінансовому ринку.

Виклад основного матеріалу. За своєю економічною сутністю фінансовий ринок являє собою систему певних відносин і своєрідний механізм збору та перерозподілу на конкурентній основі фінансових ресурсів між країнами, регіонами, галузями й інституціональними одиницями. Фінансовий ринок відповідно до загально прийнятої класифікації у свою чергу складається із трьох ринків, які є взаємозалежними та доповнюють один одного, а саме:

- грошовий ринок (готівка й короткострокові платіжні засоби, що виконують її функції: векселі, чеки та ін.);

- ринок позичкового капіталу (банківські кредити);

- ринок цінних паперів.

В умовах інтеграції економіки України до світової фінансової системи спостерігається підвищення рівня чутливості економіки країни до глобальних чинників. Підтвердженням цього є підвищення відсоткових ставок на валютні кредити в Україні та зменшення активності нерезидентів на вітчизняному ринку цінних паперів у 2010-2012рр.[4]. Це демонструє певний рівень взаємозв’язку між світовою фінансовою системою та економікою України. Проте є низка параметрів, котрі знижують силу впливу глобальних чинників на економіку України. Серед них:

- виробництво значної кількості товарів в Україні здійснюється з вітчизняної сировини;

- достатній рівень золотовалютних резервів держави для збереження макроекономічної стабільності в середньостроковій перспективі .

Саме це визначає подальші переваги портфельного інвестування в економіку України з позиції і міжнародного, і вітчизняного портфельних інвесторів за умови подальшого розвитку ринку цінних паперів в Україні.

Для західних інвесторів Україна є гарною можливістю диверсифікації вкладів. Із упровадженням позитивної демократизації політичних процесів та стабілізації економіки Україна набуватиме дедалі більшої довіри та привабливості. І хоча ризики залишаються високими, а частка українських цінних паперів у портфелях невелика – 5–7 %, активність іноземних інвестицій зростає. Аналіз статистичних даних динаміки міжнародної інвестиційної позиції України засвідчує, що обсяги портфельних інвестицій постійно зростають, хоча ще досі залишаються на дуже низькому рівні. Наприклад, у 2012р. в економіку України було вкладено портфельних іноземних інвестицій на суму близько 6,47 млрд дол., тоді як обсяги отриманих портфельних інвестицій на початок 2013 року склали лише 5,7 млрд дол., тобто на 8,1% менше. Забезпечення пропозиції цінних паперів в Україні можливо здійснити через лібералізацію доступу національних суб’єктів до зарубіжних ринків цінних паперів [2]. Головними умовами успішного розміщення цінних паперів на зарубіжних фондових ринках є прозорість грошових потоків підприємств, досконалий аудиторський висновок щодо їх діяльності, чіткий бізнес-план та наявність зрозумілої корпоративної структури та політики.

Розглядаючи питання щодо портфельного інвестування в цінні папери України іноземними інвесторами з метою забезпечення міжнародної диверсифікації та отримання прибутку, слід зазначити, що умови, які склалися, дуже обмежують таку діяльність. З одного боку, існує низка обмежень на міжнародне переміщення капіталу в Україні, а з другого – ризикованість таких інвестицій є дуже високою, що не завжди компенсується дохідністю. Блок фінансових ризиків пов’язаний з імовірністю втрат фінансових ресурсів в інвестиційній діяльності. До них належать:

− ризики, що є результатом структури та складу банківських активів і зобов’язань,а також позабалансових позицій. Ризик структури балансу полягає в тому, що при структурі капіталу з великою питомою вагою статей переоцінки основних коштів банк, який вклав значні кошти в інвестиційні проекти (якщо термін реалізації проекту перевищує термін залучених ресурсів), буде змушений здійснювати додаткові витрати або ж може виявитися банкрутом через неплатоспроможність (ризик недостатності капіталу банку для продовження інвестиційних операцій);

− кредитний ризик полягає в тому, що емітент цінних паперів може виявитися нездатним виплатити відсотки чи повернути борг в обумовлений термін. Правильність розрахунку ризику залежить від обґрунтованості вибору методики оцінювання, своєчасного реагування на зміну фінансового стану емітента[1];

внаслідок обмеженої кількості фінансових інструментів, представлених на українському ринку цінних паперів, виникає ризик недостатньої диверсифікованості інвестиційного портфеля;

− ризик достатності капіталу. Вартість і величина капіталу впливають на конкурентну позицію банку. Якщо банкові бракує капіталу або вартість його капіталу занадто висока, банк ризикує поступитися своїм бізнесом конкурентам;

− ризик відсутності в банку достатніх коштів для виконання поточних зобов’язань. Мінімізація ризику ліквідності досягається шляхом правильного прогнозування ймовірностей відсоткового співвідношення вкладів “до запитання” і строкових вкладів, збільшення попиту на кредит, а також зміни економічної кон’юнктури;

− ризик втрати капіталу в результаті несприятливої зміни ринкових цін при інвестиційних операціях на товарних, фондових чи валютних ринках. Ринковий ризик складається під впливом зовнішніх факторів, які впливають на ринок чи будь-який його сегмент[1];

На сьогодні безризикових цінних паперів в Україні немає. Тому управління ризиками є однією з основних складових процесу формування інвестиційного портфеля. Кожен інвестор, що займається, безпосередньо, інвестиційною діяльністю, повинен постійно оцінювати ризики своїх інвестицій у цінні папери. Для цього застосовують як зовнішній рейтинг цінних паперів, так і власні методики банку.

Іншим аспектом питання портфельного інвестування на фінансовому ринку,є те, що процеси, які спостерігалися в економіці України з початком процедури приватизації, передбачали прямий продаж в основному великих пакетів акцій вітчизняних підприємств, що не обумовлювалося проходження лістингу таких цінних паперів на вітчизняних біржах. Водночас залишаються актуальними чимало проблем, що стосуються захисту портфельних інвесторів на законодавчому рівні. Така ситуація спричинила те, що нині абсолютна більшість угод із цінними паперами здійснюється поза організованим ринком, а пропозиція цінних паперів на найбільшій біржі – Першій фондовій торговельній системі – обмежується кількома сотнями акцій та облігацій підприємств. Проте, вже зараз в Україні є сотні привабливих підприємств у різних галузях, поява цінних паперів яких на організованому ринку може забезпечити задоволення національного попиту, а також сприяти широкомасштабному приходу в Україну іноземних портфельних інвесторів[5].

Для того, щоб синхронізувати підвищення попиту і пропозиції цінних паперів із метою забезпечення розвитку портфельного інвестування в Україні, слід здійснити такі важливі кроки:

1. Прийняти законодавчі акти, які сприяли б забезпеченню прав та визначили б статус портфельного інвестора. У зв’язку з цим особливого значення набуває прийняття Закону України „Про акціонерні товариства”, нової редакції Закону України „Про страхування”, а також внесення змін до деяких законів України в частині, що стосується набуття та переходу прав на пайові цінні папери.

2. Стимулювати розміщення пайових та боргових цінних паперів прибуткових підприємств на вітчизняному організованому ринку. Наразі важливо створити умови, за яких на вітчизняному ринку розміщували б свої цінні папери підприємства, що не в змозі вийти на відомі світові біржі, але бажають, аби їхні цінні папери котирувалися на ринках. Поряд із цим вимоги до таких підприємств повинні бути досить жорсткими[2].

3. Провести подальшу популяризацію послуг небанківських фінансових установ серед населення та запровадити гарантійні механізми захисту внесків фізичних осіб. За даними експертів, населення України близько 60 % заощаджень зберігає у готівковій формі, що свідчить про наявність суттєвих внутрішніх ресурсів, які не використовуються економікою. Важливим є підвищення гарантій виконання своїх зобов’язань небанківським фінансовими установами.

4. Стимулювати розвиток вторинного ринку державних цінних паперів в Україні. Портфельне інвестування передбачає поєднання цінних паперів, яке б гарантувало найвищу дохідність за найнижчого ризику. Це досягається шляхом комбінування безризикових активів, яким є державні цінні папери, з ризиковими цінними паперами. Тому функціонування вторинного ринку державних цінних паперів є необхідною умовою належного розвитку портфельного інвестування. Обіг державних цінних паперів на вторинному ринку цінних паперів мають забезпечувати не лише учасники ринку шляхом перепродажу державних боргових інструментів, а й державні органи, що відповідають за емісію таких цінних паперів. Висновки.

Отже, для активного залучення України до процесів міжнародного портфельного інвестування необхідним є розвиток інфраструктури фондового ринку та стимулювання розвитку послуг небанківських фінансових установ. На розвиток портфельного інвестування в Україні має значний вплив і матиме його в майбутньому рівень інтеграції України до світової економічної системи, а також процеси фінансової глобалізації. У подальших дослідженнях процесу розвитку портфельного інвестування в Україні необхідно враховувати вплив фінансової глобалізації, яка, з одного боку, стимулює цей процес, а з іншого – сприяє зменшенню зацікавленості інвесторів вкладати кошти за кордон.

Література :

1. Бобров Є. А. Особливості розміщення акцій українських компаній на зарубіжних фондових біржах / Є. А. Бобров // Фінанси України. – 2012. – № 11. – С. 73–85.

2. Ватаманюк З. Г. Ринок цінних паперів в умовах фінансової глобалізації / З. Г. Ватаманюк, Н. В. Звонар // Фінанси України. – 2011. – № 6. – С. 82–89.

3. Гончарова Н. В. Проблеми функціонування ринку цінних паперів України / Н. В. Гончарова // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. – № 5 (84). – С. 15–18.

4. Міжнародна інвестиційна позиція України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bank. gov.ua/Balance/iip.htm – офіційний сайт Національного банку України

5. Уманців Ю. Міжнародне портфельне інвестування в контексті фінансової глобалізації / Ю. Уманців, В. Ємець // Вісник НБУ. – 2011 – Верес. – С. 26-34.