Экономические науки/

К.е.н., доцент Плотніченко С.Р., Лось А. В.

Таврійський державний агротехнологічний університет, Україна

КЛАСИФІКАЦІЯ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА.

У сучасних умовах традиційний аналіз і оцінка рівня використання кожного з великої кількості застосовуваних на підприємстві ресурсів не може задовольнити потреби управління ефективністю діяльності підприємства. Необхідно здійснювати цілісний комплексний аналіз ресурсовикористання на підприємстві та впливу цього процесу на кінцеві результати діяльності. Потрібен комплексний підхід до оцінки рівня ресурсоємності, під якою розуміється сукупність витрат всіх видів ресурсів, що припадають на одиницю доходів.

Згідно ДСТУ 2102-92, до ресурсозбереження належать енерго- та матеріалозбереження.

Така обмеженість напрямків ресурсозбереження, випливає з обмеженості трактування поняття «ресурси», до яких традиційно відносять природні ресурси – енергетичні і матеріальні, незважаючи на більш широке коло видів ресурсів, використовуваних у сучасному виробництві. А це, в свою чергу, негативно впливає на виробничий процес в цілому.

Ресурси, за Харінгтоном, - це джерело допомоги або підтримки і наявні засоби. За його класифікацією ресурси поділяють наступним чином: партнерські альянси, рада директорів, будівлі і споруди, клієнти, службовці, обладнання, торгівельні площі, нематеріальні активи, матеріально-виробничі запаси, інвестори, знання, управлінський персонал, гроші, патенти, нерухоме майно, акціонери, постачальники, незавершені роботи, продукція і послуги, технології, фінанси.

Крім того автор поділяє ресурси на фінансові, фізичні, людські, інтелектуальні, інформаційні, організаційні і технічні. Наголошуючи на тому, що управлінська команда є ключовим ресурсом компанії, який здійснює найбільший вплив на її діяльність.

Якщо так широко розглядати поняття «ресурси», то стає очевидним: ефективне управління ними є найбільш важливим і складним завданням будь-якої організації.

Загальна класифікація ресурсів за фізичним змістом, містить у собі чотири основні види ресурсів: матеріальні, людські, фінансові та інформаційні.

Часто економічні (виробничі) ресурси класифікують наступним чином :

- за складом: матеріальні, фінансові, трудові, природні;

- за походженням: первинні та вторинні;

- за структурою: засоби праці, предмети праці, продукти праці;

- за сферою використання: у сфері виробництва, у сфері обігу.

За іншими літературними джерелами визначають концепцію виділення в сукупності ресурсів наступних елементів:

- технічні ресурси (виробничі потужності і їхні особливості, устаткування, матеріали тощо);

- технологічні ресурси (технології, наявність конкурентоспроможних ідей, наукові розробки й ін.);

- кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їх прагнення до знань та удосконалення, інтелектуальний капітал);

- просторові ресурси (характер виробничих приміщень і території підприємства, розміщення об'єктів нерухомості, комунікацій, можливість розширення тощо);

- інформаційні ресурси (кількість й якість інформації про внутрішнє й зовнішнє середовище, каналів її розширення, можливості розширення й підвищення вірогідності інформаційної бази тощо);

- ресурси організаційної структури системи керування (характер і гнучкість керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів тощо);

- фінансові ресурси (наявність і достатність власного й позикового капіталу, стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній тощо).

Матеріальні ресурси – це сукупність таких засобів праці як сировина, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, енергія, незавершене виробництво, запасні частини, тарні матеріали, комплектуючі вироби, технологічне устаткування й оснащення, інструмент, виробничий та господарський інвентар, транспортні засоби (технічні ресурси).

Трудові ресурси підприємства – це його персонал, що підрозділяється на управлінський і виконавчий. Для забезпечення підвищення ефективності використання виробничих ресурсів підприємства управлінський персонал у своїй роботі повинен застосовувати реальну систему стимулювання та заохочування для досягнення високоефективної праці виконавчого персоналу.

Виходячи з властивостей притаманних матеріально-сировинним ресурсам проведено їх класифікацію за показниками формування і використання. Запропоновано класифікацію, що дозволить обирати оптимальний рівень використання ресурсів.

Ефективне використання ресурсного потенціалу підприємства значною мірою залежить від уміння і правильного підходу до управління його споживанням. При цьому підприємство необхідно сприймати як систему, а не як ряд ізольованих один від одного елемент

Література

1. Ресурси матеріальні вторинні. Терміни та визначення : ДСТУ 2102-92. – [Чинний від 1993-07-01]. – К.: Держстандарт України, 1996. – 25 с. – (Національний стандарт України).

2. Харингтон Дж. Совершенство управления ресурсами / Дж. Харингтон.; пер. с англ. А. Л. Раскина, В. В. Шахлевича; Под науч. ред. В. В. Брагина. – М.: РИА «Стандарты и качество», 2008. – 352 с.

3. Економіка підприємства : [cтруктурно-логічний навч. посіб.] / За ред. д.е.н., проф. С. Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – 457 с.

4. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф.; пер. с англ. И. Ансофф при содействии Э. Дж. Макдонелла. – СПб. и др: Питер, 1999. – 414 с.