Економічні науки/5. Фінанси і банківська справа

к.пед.н., доц. Андрущенко Н.О., магістр Нагорна М.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м.Вінниця, Україна

Організаційна компетентність як інструмент стратегічного розвитку туристичного підприємства

Проблема розвитку організаційної компетентності для України стала актуальною з моменту приєднання країни до Болонського процесу. Термін «компетентність» ліг в основу концепції модернізації української освіти, де система універсальних знань, умінь, навичок, а також досвід самостійної діяльності та особистої відповідальності названі «сучасними ключовими компетенціями». Термін «компетенції» має декілька похідних, одна з яких – «ключові компетенції», а інша – «професійні компетенції», які розглядаються як складові професіоналізму. Різні вчені дають різні визначення професійної компетентності і професійної компетенції. Ось як, наприклад:

Вчені	Визначення
Ю. Варданян	складна одинична система внутрішнього психічного стану і властивості особистості фахівця
І. Клімкович	здатність реалізувати професійно-посадові вимоги на зазначеному рівні
А. Маркова	професійна самоосвіта, психічний стан, що дозволяє діяти самостійно і відповідально, як наявність у людини здатності та вміння виконувати певні трудові функції
Л. Мітіна	гармонічне поєднання знань, умінь і навичок, способів виконання професійної діяльності
М. Чошанов	здатність до активного виконання діяльності [1].

Взагалі компетентність особистості можна визначити як систему знань, вмінь, навичок, способів діяльності, цінності, а також індивідуально-психологічні якості особистості і є умовою успішного виконання певного виду діяльності. Компетентність проявляється через діяльність, в єдності з цінностями особистості і умінням здійснювати вибір, виходячи з адекватної оцінки у відповідних ситуаціях. Вона являє собою демонстровану здатність співробітника виконувати певні функції, об’єднує здібності і мотивацію співробітника і описує його поведінку. Це не просто знання співробітника, це знання, які застосовуються на практиці.

Будь-яка туристична фірма має власну організаційну компетентність, однак ступінь її розвитку та ефективності може мати значні відмінності [2] .

Особливо важливою у діяльності керівника є його управлінська компетентність, що забезпечує змістовний та технологічний аспекти професійно-особистісного зростання. Управлінська компетентність носить комплексний характер. У правовому аспекті — це владний акт суб'єкта керування, в якому він виражає свою волю, реалізує надані йому владні повноваження і несе відповідальність за його наслідки. З іншого боку, управлінська компетентність є актом соціальним, оскільки приймається людьми і стосується людей. Вона є й психологічним актом, тому що становить результат розумової діяльності людини і її вольового зусилля.

Організаційна компетентність формується поступово в результаті цілеспрямованого відбору та накопичення інформації і проявляється у вдосконаленні як діяльності туристичного підприємства , так і його організаційні структурі.

Частину організаційної компетентності складають патенти, торгові марки і відповідні бренди, бази даних, що містять, наприклад, інформацію про туристів або документацію, програмне забезпечення, призначене для збору й оцінки необхідної інформації, обгрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень, координуючого впливу на різні сторони діяльності туристичної фірми. До організаційної компетентності також відносяться індивідуальні знання співробітників, що використовуються ними на робочому місці, а також колективне знання у вигляді відпрацьованих моделей взаємодії між туристичними агентами та споживачами при виконанні ними робочих процесів [3].

В цілому компетентність організації - це сукупність характеристик, яка робить її більш професійною порівняно з конкурентами. Організаційні компетенції можна назвати базисними, адже вони мають довготривалий характер і значення для розвитку організації. Але жодна туристична фірма не може успішно розвиватися протягом тривалого часу, не удосконалюючи свої компетенції і не опановуючи нові. Визначення розриву між існуючими організаційними компетенціями і тими, які необхідні для реалізації її довгострокових цілей, є найважливішим управлінським завданням.

У сучасних умовах розвитку туристичних підприємств особливу увагу майбутньому управлінцю потрібно приділити опануванню науково-статистичних методів (методи вивчення проблеми (діагностування), методи економічного аналізу, метод абсолютних, відносних та середніх величин, метод порівняння, метод групувань, індексний метод. балансовий метод, методи прогнозування), які дають можливість аналізувати та приймати правильні управлінські рішення, робити прогнозування

Організаційна компетентність в управлінні туристичними проектами і програмами в наш час починає відігравати ключову роль для досягнення стратегічних цілей організацій в умовах економічної кризи та суворої конкуренції. Туристична фірма функціонує у турбулентному середовищі і вплив зовнішнього середовища постійно спонукає її до спостереження за своїм станом і можливостями для того щоб вижити, досягти своєї мети та розвиватися. Керівництво туристичних фірм, що використовують проектний підхід, починають усвідомлювати необхідність розробки моделі організаційної компетенції не тільки для її оцінки, але і для пошуку шляхів досягнення бажаного рівня компетентності [4].

Використання моделі організаційної компетенції в управлінні туристичною фірмою дозволить покращити ефективність прийняття управлінських рішень, вдосконалити перехід до оптимальних організаційних структур, підвищити ефективність роботи персоналу (команди проекту), покращити формування портфелю замовлень у відповідності із визначеною програмою тощо. Все це повинне забезпечити високий рівень конкурентоспроможності туристичної фірми [5].

Підводячи підсумок можна сказати те що, ринкова економіка вимагає адекватної їй системи управління, що повинна зазнати радикальних перетворень разом з усім суспільством. В умовах становлення в Україні ринкових відносин найважливішим фактором успіху стає безупинне вдосконалювання теорії і практики управління. Великого значення набуває вивчення передового, прогресивного досвіду управління зарубіжних країн і використання його у процесі аналізу власних управлінських проблем.

Література:

1. Андрущенко Н. О. Роль і місце комунікацій у процесі управління (до питання підготовки управлінського персоналу) / Андрущенко Н. О. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія педагогіка і психологія : збірник наукових праць. Випуск 21. – Вінниця : ПП "Едельвейс і К", 2010. – С. 153-155.

2. Жукова, М.А. Менеджмент в туристском бизнесе : учеб. пособ. / М.А. Жукова. - М. : КНОРУС, 2010.

3. Митина Л.М. Психология развития конкурентоспособной личности / Л.М. Митина. – М.: Московский психолого-социальный институт, 2012. – С.106 -108.

5. Александрова С.А. Комунікативна компетентність як професійно значуща якість фахівців туристської індустрії/ С.А. Александрова // Педагогіка та психологія формування творчої особистості: проблеми і пошук: зб. наук. праць. – Запоріжжя: ЗІДМУ, 2011. - Вип. 42. – С. 16 - 21.