УДК 543.395:53.08

Авксентюк Б.П., Кушина Л.Р.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ м. Вінниця

Дослідження якості пральних порошків

Винайдення пральних порошків значно спростило процес прання. Обширний асортимент пральних порошків, нечисленна кількість реклами утрудняє звичайному споживачу зробити правильний вибір.

Пральні порошки є синтетичними миючими засобами (СМЗ), яки являють собою багатокомпонентні суміші. Основною складовою частиною СМЗ є поверхнево-активні речовини (ПАР), що володіють змочувальною, емульгуючою і піноутворюючою здатністю. Сукупність цих властивостей обумовлює їх миючу дію. У водяному розчини ПАР руйнують зв’язок частки забруднень з поверхнею тканини і забруднення переходять y водяний розчин y вигляді емульсій чи суспензій.

Для дослідження якості СМЗ використовують різні фізико - хімічні методи. У лабораторних умовах визначають такі фізико-хімічні показники пральних засобів: рН 1% розчину водню, вміст основних миючих поверхнево-активних речовин, вміст лужних солей, вологу, карбоксиметилцелюлозу, оптичні відбілювачі, піноутворюючі властивості та ін. Позитивною рисою цих методів є об'єктивність, можливість відтворення отриманих результатів при застосуванні стандартної методики дослідження. До недоліків вимірювальних методів слід віднести технічну складність і довготривалість багатьох визначень, а y деяких випадках необхідність руйнування зразків товару, що робить проведення аналізу дорогим.

Нами для визначення якості СМЗ використовувався фотоколориметричний метод дослідження заснований на виборчому поглинанні електромагнітного випромінювання. Цей метод відрізняється від спектрофотометрії тим, що поглинання світла вимірюють головним чином y видимій області спектру (тобто в інтервалі довжин хвиль від ~ 400 до ~ 750 нм), а також тим, що для виділення потрібної ділянки спектру (шириною 30-60 нм) використовують не монохроматори, а вузькосмугові світлофільтри.

Для визначення якості миючих засобів як досліджуваний матеріал було обрано два пральних порошки: один вітчизняного виробництва (зразок № 1), другий іноземного виробництва (зразок № 2). Обидва порошки призначено для всіх типів тканин і будь-якого виду машинного і ручного прання. Найбільш часто і швидко миючу здатність визначають пранням в умовах, що відтворюють практичне прання. Ефективність миючої дії оцінюють за швидкістю та якістю відпирання. Одним із показників відпирання СМЗ є білизна тканини. Чим вища білизна тканини, тим вища миюча дія засобу.

Для проведення дослідження нами був використаний фотометр, який дозволяє виміряти коефіцієнти яскравості досліджуваного об'єкта шляхом порівняння його із пластинкою-зразком, коефіцієнт яскравості якої атестується y метрологічних закладах Держстандарту. У дослідженнях використовувалася лляна тканина полотняного переплетення білого кольору. Для порівняння якості пральних порошків визначались коефіцієнти яскравості тканин до і після прання, залежність коефіцієнту пропускання від довжини хвилі падаючого світла до прання тканини і після.

Для проведення дослідження було взято два попередньо забруднених зразки, коефіцієнт яскравості яких був однаковим. Після відпирання зразків тканини коефіцієнт яскравості зразка №2 був більший коефіцієнта яскравості зразка №1, але різниця була незначною.

Важливим показником якості пральних порошків є поверхневий натяг. Поверхневий натяг водних розчинів пральних порошків визначався нестандартним методом за допомогою торсійних терезів. Як еталонна рідина використовувалася дистильована вода. Вимірювання показали, що коефіцієнт поверхневого натягу для зразка №1 рівний 0,044 Н/м, а для зразка №2 - 0,048 Н/м. Можна бачити, що і за показниками коефіцієнту поверхневого натягу між зразками немає суттєвого відхилення.

Аналізуючи результати вимірювань, можна зробити висновок, що різниця між визначеними показниками якості не дуже суттєва, а, отже, і якість досліджених іноземного прального порошку і вітчизняного майже однакова.

Список використаних джерел:

1. Кутянин Г.Н. Пластические массьі и бьітовьіе химические товари. -М.:3кономика, 1988.-207с.

2. Адамсон А. Физическая химия поверхностей. - М., 1979.

3. Душейко В.А. Фізико-хімічні методи дослідження сировини та матеріалів: Навч. посібник. – К.:КНТЕУ, 2003. – 202 с.