Економічні науки /6 Маркетинг і менеджмент

Климчук А.О., Бегла Ю.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,

м. Вінниця, Україна

Організація як об’єкт управління

Сучасний світ нерідко сприймається як світ найрізноманітніших організацій, які представляють «сукупність людей, груп, об'єднаних задля досягнення жодної мети, рішення будь-якої завдання з урахуванням принципів поділу праці, розділення обов'язків і ієрархічної структури; громадське об’єднання, державна установа»: Організації створюються задоволення різноманітних потреб покупців, безліч тому мають саме різне призначення, розміри, будову та інші характеристики.

Органiзацiя - це група людей, дiяльнiсть яких свідомо координується для досягнення загальної мети або цілей.

Це грає великій ролі під час розгляду організацій як об’єкту управління. Розмаїття цілей і завдань організацій призводить до того, що з управління, їх функціонуванням та розвитком потребує спеціальних знань і набутого мистецтва, що забезпечуватиме ефективну спільну діяльність працівників.

Управління неможливе без наявності організації. Вважається, що організація виникла із потреб людей в об'єднанні (кооперації) зусиль для досягнення особистих цілей у зв'язку з використанням обмежених ресурсів (економічних, соціальних, фізичних, природних, психологічних тощо) на основі певних правил. Організація — це соціальне утворення (група людей) з певними межами, що функціонує на відносно постійних засадах і свідомо координує свою діяльність для досягнення спільної мети.

Всі організації мають загальні для них характеристики.

1) всі організації використовують чотири види ресурсів :

- людські ресурси;

- фінансові ресурси;

- фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо);

- інформаційні ресурси.

2) будь-яка організація є відкритою системою. Ресурси, які організація використовує для виробництва продукції (надання послуг) вона забирає із зовнішнього середовища. В свою чергу продукція, що виробляється організацією також реалізується у зовнішньому середовищі. Отже організація може існувати лише у взаємодії з оточуючим середовищем. Це означає, що будь-яка реально існуюча організація є відкритою системою.

3) всі організації здійснюють горизонтальний і вертикальний поділ праці. Якщо навіть дві людини працюють спільно для досягнення єдиної мети, вони повинні поділити роботу між собою.[1]

Поділ загальної роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним поділом праці. Результатом горизонтального поділу праці є формування окремих підрозділів організації (відділів, цехів, виробництв, ділянок тощо).

Оскільки робота в організації розподіляється між окремими підрозділами та виконавцями, хтось має координувати їх діяльність. Внаслідок цього об’єктивно виникає потреба у так званому вертикальному поділі праці, тобто у відокремленні діяльності із координації дій від самих дій, що координуються.

Діяльність з координації роботи інших людей в широкому розумінні і становить сутність управління організацією.

У широкому розумінні менеджмент - це вміння досягати поставлених цілей шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей.

4) всі організації мають структуру (сукупність підрозділів та зв’язків між ними, а також взаємовідносин між рівнями управління та функціональними сферами діяльності), яка надає їм цілісність й спроможність реалізувати своє призначення.[2]

Глобальною метою діяльності будь-якої організації - є досягнення успіху. Організація вважається успішною, коли вона досягає поставлених перед собою цілей. Складовими успіху при цьому виступають:

а) виживання, тобто можливість існування якомога довше;

б) результативність та ефективність.

Щоб бути успішною впродовж тривалого часу, вижити та досягти своїх цілей, організація має бути як ефективною, так і результативною.

За словами П. Дракера:

- результативність є наслідком того, що робляться потрібні слушні речі (doing the right things);

- ефективність є наслідком того, що вірно (правильно) створюються ці самі речі (doing things right).

Перше і друге є однаково важливим.

Якщо мета організації обрана правильно, це означає, що діяльність організації задовольняє певну важливу, реально існуючу потребу (створюються речі, на які є попит). Результативність у такому розуміння - це щось невідчутне, непомітне. Ефективність, навпаки, можна вимірювати, передати кількісно. Ефективність організації має назву продуктивності і вимірюється як співвідношення вартісної оцінки усіх виходів з організації та вартісної оцінки усіх входів в організацію.[1]

Як менеджери сприяють ефективній та результативній діяльності організацій? Вони це роблять у процесі виконання чотирьох основних функцій менеджменту:

1. планування;

2. організація;

3. мотивація;

4. контроль.

Отже, організаціями є фірми (економічні суб'єкти), профспілки, політичні партії, університети, неприбуткові організації, державні установи чи органи місцевого самоврядування й безліч інших "одиниць координації, які мають певні межі й функціонують для досягнення мети або кількох цілей, що їх поділяють її члени-учасники".

Для того, щоб організація могла досягти поставленої мети, завдання мають бути свідомо скоординовані завдяки вертикальному розподілу праці.

У процесі становлення товарних і грошових відносин,володіючи економічною незалежністю і особисто відповідаючи за свої результати фінансової діяльності,організація,як основа менеджменту повинна створити таку управлінську систему, яка забезпечить високу ефективність,конкурентоспроможність і фінансову міцну стійкість. Тільки тоді підприємство буде успішним.

Таким чином, організація - це сукупність взаємодіючих та об'єднаних спільною метою елементів, що утворюють цілісну систему, яка має властивості, відмінні від властивостей складових елементів (підсистем).

Література:

1. Андрушків Б. М. Основи менеджменту / Б. М. Андрушків, О. Є.Кузьмін. − Львів : Світ. – 1995. – 296 с.

2. Менеджмент організацій / за ред. Л. І. Федулової. – К. : Либідь, 2003. – 445с.

3. Мартиненко М. М. Основи менеджменту : підручник. – К., 2003.