Економічні науки / 6. Маркетинг і менеджмент

Дашко І. М., викладач кафедри обліку та менеджменту

Тищенко О.В., студентка 3 курсу спеціальності «Психологія»

Криворізький факультет ДВНЗ «Запорізький національний університет»

Стилі управління в менеджменті

Істотною перешкодою на шляху до ринку в Україні є гостра нестача професійних менеджерів. Явище це закономірне, оскільки в умовах адміністративно-командної системи заохочувався виконавський тип керівника, авторитарний стиль управління. Яким же має бути справжній керівник?

За Гегелем (1770-1831) керувати людьми - це не тільки благо, але і величезна відповідальність. Людина-керівник буквально спалює себе. Ті, хто їй підкоряється, найчастіше бачать зовнішні сторони керівника, вип'ячують його приватне життя, зловтішаються над його промахами. І чим вище посада, тим більше зростає відповідальність, але разом з тим, і претензійність та зловтішність підлеглих, якщо у тих, хто вивищується над ними, є якісь негаразди, слабкості.

Стилі керування представлені багатьма дослідниками у галузі менеджменту організації: Т. Коно, К. Левін, П. Херсі, К. Бланшар, Т. Мітчелл, В. Врум, П. Йєттон, А. Яго.

Існують три описи стилю керівництва:

- одномірний – залежний від ступеня делегування повноважень;

- двомірний – залежний від рівня уваги до людини та рівня уваги до виробництва;

- трьохмірний – залежний від рівня уваги до людини, рівня уваги до виробництва та управлінської ситуації.

У чистому «академічному» вигляді не виступає жоден стиль керування - це пов’язано, головним чином, із прагненням точніше представити особливості поведінки керівника у процесі вирішення організаційних завдань.

Двомірний опис стилю керівництва запропонували американські дослідники Роберт Блейк та Джейн Моутон. Вони дійшли висновку, що будь-який результат досягається в «силовому полі» між виробництвом і людиною. Блейк і Моутон розграфили «силове поле» на дев'ять градацій і отримали відповідну «решітку». Управлінська сітка чи «решітка менеджменту» Блейка-Моутона визначає п'ять основних характерних типів управлінської поведінки: диктатор, демократ, песиміст, маніпулятор, організатор (рис. 1).

Орієнтація на людину

Орієнтація на працю

1 5 9

Рис. 1. Двомірна модель Блейка і Моутона

З рис. 1 видно, що стиль 1.1 - це невиразний менеджер. Його девіз: «Не втручатися у закономірний хід подій». Люди з таким поглядом на керівництво - чи випадкові люди у менеджменті, чи «опущені з небес», тобто висунуті на посаду впливовими особами. Це - яскравий приклад незадовільного керівництва. Лібералізм, мінімум зусиль, безхарактерність чи некомпетентність керівника призводять до анархії в колективі. Вони намагаються за будь-яку ціну уникати конфліктів.

Стиль 1.9 - прямо протилежний попередньому. На першому місці тут - людські стосунки, продуктивність праці на останньому. Цей стиль характеризується вдумливим і уважним ставленням до потреб людей, сприяє створенню дружньої атмосфери, хоча іноді це робиться за рахунок виробництва. Його девіз: «Постійно залишатися самим собою». Такий менеджмент називають менеджментом виживання, «добрий дядечко» чи «будинок відпочинку».

Стиль 5.5 - маніпулятор - їх девіз: «Не хапати зірок з неба». Головна тактична лінія тут - «компроміс» чи «п'ятдесят на п'ятдесят». Такий менеджер бореться за необхідний рівень продуктивності, балансуючи між виробничою необхідністю і моральними аспектами. Проте його прагнення вполювати двох зайців одночасно може привести до посередніх результатів.

Стиль 9.1 означає стиль управління, що повністю орієнтований на виробництво і приділяє мінімум уваги конкретним людям. Це - «менеджер, що поганяє». Робота в таких умовах нікому не приносить задоволення. Його девіз: «Результат - це все!». Підлеглі намагаються вийти з-під тиску диктатора, а він відповідає тотальним контролем діяльності. Такий керівник створює високоструктуроване робоче середовище, у якому пріоритети виробничої сфери ставляться набагато вище пріоритетів соціальних.

Стиль 9.9 - це стиль, який передбачає найвищі показники при максимальному врахуванні потреб людей. Стиль керівництва 9.9 полягає в умінні так побудувати роботу, щоб співробітники бачили в ній можливість самореалізації і підтвердження власної значущості. Основні риси такого стилю - висока відданість співробітників, відкритість і чесність у спілкуванні, висока продуктивність, спільна з колективом постановка завдання і прийняття рішень.

Практичне застосування моделі менеджерами орієнтує їх на використання різноманітних стилів залежно від ситуації. При цьому варто пам’ятати, що не результати роботи підлеглого повинні впливати на вибір керівником того або іншого стилю, а навпаки обраний стиль повинен сприяти підвищенню рівня виконання роботи.

Отже, який стиль керівництва не обрав би менеджер, він завжди повинен ставитись з повагою до підлеглих, конкурентів та самого себе.

Список використаних джерел

1. Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія управління: навч. посіб./ Л. Е. Орбан-Лембрик. – К.: Академвидав, 2010. – 544 с.

2. Рудінська О. В. Менеджмент./ О. В. Рудінська, С. Я Яроміч, І. О. Молоткова. – К.:Ніка-Центр, 2002. – 346 с.