УДК 339.138

Фіщук Б.П.,

к. с-г н. доцент кафедри аграрного менеджменту, Вінницький національний аграрний університет

Олійник В.П., студентка 4 курсу, Вінницький національний аграрний університет

 ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПЕСПЕКТИВИ АУТСОРСИНГУ В УКРАЇНІ

Актуальність проблеми. Для забезпечення розвитку як економіки України загалом, так і окремих її галузей,  необхідно застосовувати нові підходи для поліпшення діяльності підприємств, одним з таких способів може стати аутсорсинг. Він дає можливість зосередити основну увагу на виконанні стратегічно важливих функцій організації, зменшити кількість виконуваних функцій і цим самим збільшити прибутковість. Також за допомогою аутсорсингу можлива оптимізація організаційної структури та системи управління, що підвищить конкурентоспроможність підприємства.

Аналіз останніх наукових досліджень. Проблема визначення поняття та економічної сутності аутсорсингу знайшла своє відображення у роботах таких економістів, як Ж-Л. Бравар, М. Доннеллан, К. Ендрейд, А.Загородній,                  Б. Пьячо, О. Єрмошина, С. Клементс, Р. Морган, О. Білоус та інших.

Мета роботи. Визначити стан та перспективи застосування аутсорисингу на підприємствах України та проаналізувати раціональність використання даного підходу в підвищенні ефективності діяльності підприємств.

 Виклад основного матеріалу. Успіху в конкурентному ринковому середовищі досягають лише ті підприємницькі структури, які спроможні мінімізувати свої витрати, забезпечуючи при цьому високу якість товарів і послуг. Одним із сучасних інструментів управління, який дає підприємству можливості посилити свої конкурентні переваги на ринку на основі підвищення ефективності бізнес-процесів та якості продуктів і послуг, є аутсорсинг [1]. 

Так, аутсорсинг (від англ. Outsourcing: (outer-source-using) використання зовнішнього джерела / ресурсу) - передача організацією на підставі договору певних бізнес-процесів або виробничих функцій на обслуговування іншій компанії, що спеціалізується у відповідній галузі[4]. На відміну від послуг сервісу і підтримки, що мають разовий, епізодичний, випадковий характер і обмежених початком і кінцем, на аутсорсинг передаються зазвичай функції по професійній підтримці безперебійної працездатності окремих систем і інфраструктури на основі контракту. Наявність постійного бізнес-процесу є відмінною рисою аутсорсинга від інших форм надання послуг.

Основними мотивами, що спонукають підприємства до прийняття рішення щодо використання нової стратегії управління з використанням аутсорсингу, полягають у можливості сфокусувати увагу на основному бізнесі, знизити інвестування в неосновні фонди, гнучко реагувати на зміни на ринку та усередині компанії; поліпшити обслуговування клієнтів; знизити загальні витрати; підвищити гнучкість діяльності та зосередитись на основних її видах; уникнути додаткових інвестицій; обійтися без розширення штату і скоротити накладні витрати на навчання персоналу, інформаційну підтримку, зниженні певних ризиків тощо[2]. 

Аутсорсинг є явищем широко розповсюдженим за кордоном. Однак в Україні, як інструмент виробничої діяльності та управління підприємством, він не набув достатнього розвитку. Основними причинами цього є:

•           необізнаність і нерішучість менеджерів у питанні переходу до нового способу ведення бізнесу (з використанням аутсорсингу);

•           складність у створенні належної системи контролю за діяльністю аутсофера;

•           непередбачуваність діяльності і економічного стану аутсофера в сучасних умовах господарювання та існування ризику значних збитків, зумовлених втратою клієнтів і необхідністю повторної реорганізації бізнесу у разі неналежного виконання аутсорсером своїх обов’язків чи банкрутства;

•           значний рівень корупції та тіньової економіки (окремі фахівці стверджують, що 50% ІТ ринку в Україні функціонує в тіні);

•           недосконалість українського законодавства і податкової системи, що відлякує іноземних інвесторів і клієнтів;

•           недостатньо розвинута ринкова інфраструктура, яка є основою будь-яких відносин, в тому числі аутсорсингових [3].

Основною причиною недостатнього розвитку аутсорсигу в Україні також є недосконалість законодавства і слабка підтримка держави, хоча варто відмітити, що наша країна має кілька безперечних конкурентних переваг щодо подальшого розвитку послуг аутсорсингу:

1. Вдале географічне розташування. Україна межує з великими ринками ЄС і Росії, що робить економічно привабливим розміщення в ній виробництв усіляких товарів. Через країну пролягає п’ятий пан’європейський транспортний коридор (Венеція–Любляна–Будапешт–Ужгород–Львів–Київ). За оцінками міжнародних інвесторів, виробнича база в Україні скоротить час поставок (критично важливий елемент конкурентоспроможності) в середньому на 20 днів порівняно з країнами Східної Азії (нині поставки звідти відбуваються зазвичай морем, огинаючи всю Євразію).

     2. Якісна система освіти та науково-дослідницьких інститутів. Україна має розгалужену мережу шкіл та інститутів, та потужний стартовий капітал за рівнем інженерних та інших технічних знань населення. Україна входить до п’ятірки лідерів світу за кількістю сертифікованих програмістів.

      3.  Порівняно розвинена виробнича інфраструктура. Україна має достатньо розвинене машинобудування. Хоча воно великою мірою орієнтоване на важке машинобудування та потреби ВПК, переорієнтація та диверсифікація виробництв є легшим завданням, аніж розвиток галузі з нуля [6]. 

Все це забезпечує нашій країні величезний потенціал з освоєння світового ринку аутсорсингових послуг. Участь у глобальному ринку аутсорсингу забезпечить завдання структурної перебудови в економіці, переводячи промисловість у сучасніші галузі та технології, а також підвищуючи питому вагу послуг в економіці. 

Встановлено, що найбільш поширеними формами реалізації аутсорсингу в Україні є передача таких функцій: 

•      бухгалтерський облік і розрахунок податків; 

•      юридичне забезпечення діяльності; 

•      забезпечення повернення проблемної заборгованості; 

•      інформаційні системи і керування базами даних; 

•      маркетингові комунікації та зв'язки з громадськістю; 

•      управління транспортом, його технічне обслуговування та ремонт (повітряні та морські судна, автомобільний транспорт)[6]. 

 Контакт центр Cartli провів в Україні спеціалізоване дослідження, яке показало, що 36% опитаних передають на аутсорсинг різні виробничі процеси , в тому числі: IT-послуги - 40,5%, логістику - 35,1%, ресурсне забезпечення власних виробничих процесів - 27%, маркетингові бізнес-послуги - 21,6%, рекрутмент - 18,9%, бухоблік - 13,5%, розрахунок зарплат - 13,5%, обробку та систематизацію інформації (сюди входить організація аутсорсингових гарячих ліній) - 8,1%, аутсорсинг медичних представників - 8,1%, кадрове діловодство та облік кадрів - 5,4 %, різні адміністративні функції - 2,7 %.

Крім цього, 31% опитаних засвідчили, що користуються послугами залученого персоналу, в тому числі 48,4% - на короткострокові проекти, 35,5%-на довгострокові проекти, 29% - з оформленням персоналу в штат провайдера.

Опитування свідчить про те, що 41,2 % респондентів, задіявши аутсорсингові послуги, економлять власні ресурси, 37,6% домоглися оптимізації і прискорення бізнес-процесів, 32,9% - досягли підвищення ефективності, 14,1%- поліпшення якості та контролю за робочими процесами, 14,3 % помітили, що застосування аутсорсингу дає можливість користуватися рішеннями, заснованими на новітніх досягненнях галузі.

Респонденти оцінювали також рівень задоволеності послугами аутсорсингу в Україні . Перше місце в рейтингу вони віддали аутсорсингу функцій обробки та систематизації інформації, який отримав 5 балів з 5 можливих. Далі аутсорсинг послуг з розрахунку зарплат і аутсорсинг ведення бухобліку , які отримали по 4,8 бала. За 4,4 бала дісталося відповідно аутсорсингу послуг обліку кадрів та кадрового діловодства, IT-аутсорсингу та аутсорсингу адміністративних функцій [4].

Можливо, вище перелічені показники були б вищі і їх кількість була вищою, як би не ряд фундаментальних перешкод: 

1. Невизначеність податкової політики. Ринок аутсорсингу, особливо на стадії його формування, потребує визначеності для інвесторів і замовників. Жодна з провідних світових компаній не зробить свій бізнес заручником ризиків. Бізнес передусім має отримати чіткі сигнали щодо майбутніх умов його роботи. Ніхто не піде працювати у країну, де податки наступного дня можуть неочікувано підвищитися. 

2. Незручна система регулювання. Україна неухильно посідає непривабливі місця у світових табелях про ранги за складністю провадження бізнесу. Аутсорсинг передбачає багато оперативно здійснюваних митних операцій, до чого наша митна система нині не готова (затримки на кордоні становлять дні, якщо не тижні). 

3. Нерозвиненість інноваційної структури. Незважаючи на розвиненість науково-технічної бази, в Україні абсолютно відсутній зв’язок «ідея–продукт». Країна практично не має потужних центрів інноваційної діяльності, які могли б підтримувати розвиток передових виробництв і послуг [1].   

Ми вважаємо, що незважаючи на ряд перешкод для розвитку аутсорсингу в Україні, існують і певні переваги, що роблять нашу країну привабливою для здійснення аутсорсингових операцій, зокрема з залученням іноземних компаній, а саме:

•           велика кількість незайнятих кваліфікованих кадрів;

•           нижча оплата праці ніж в європейських країнах;

•           хороше географічне розташування;

•           достатньо високий рівень володіння іноземними мовами.

Ми можемо зробити висновок, що  Україна має шанси для успішного розвитку аутсорсингу. З огляду на все вищезазначене до найперспективніших галузей аутсорсингу в нашій державі можна віднести:

•           створення і тестування програмних продуктів;

•           аутсорсинг юридичних і аналітичних процесів;

•           створення call-центрів;

•           аутсорсинг консалтингових послуг;

•           аутсорсинг фінансових послуг (зокрема бухгалтерські послуги);

•           аутсорсинг маркетингових послуг;

•           аутсорсинг логістичних бізнес-функцій.

І хоча у нашій державі аутсорсинг лише починає розвиватись, однак його використання може стати на рівні з високо розвинутими країнами Європи. Для подальшого розвитку аутсорсингових операцій на вітчизняному ринку потрібно здійснити наступні заходи:

•           подальший розвиток інфраструктури, зокрема будівництво нових офісів, доріг, покращення телекомунікацій, оскільки це є основою ефективних ділових відносин;

•           створення належної законодавчої бази та спрощення всієї системи ведення бізнесу;

•           покращення системи освіти;

•           забезпечення захисту прав споживачів і виконавців аутсорсингових послуг, адже сьогодні аутсорсингові угоди координують лише на основі контрактів, які складаються  згідно загальноукраїнського законодавства чи галузевих стандартів. Це зумовлює ряд непорозумінь щодо прав і обов’язків обох сторін у процесі виконання аутсорсингових операцій.

Таким чином здійснення зазначених вище заходів призведе до збільшення обсягів та підвищення ефективності аутсорсингових операцій в Україні і сприятиме покращенню фінансових результатів діяльності вітчизняних підприємств.

Висновок. Отже, аутсорсинг – це новий підхід до підвищення ефективності управління та ведення бізнесу, який дозволяє економити кошти по багатьох економічних показниках.  Така форма ведення бізнесу сприяє впровадженню інновацій і покращення інтеграційних зв’язків вітчизняних підприємств в межах країни, та по за нею.

Основними перешкодами для розвитку такої форми бізнесу в Україні в першу чергу є відсутність нормативної бази, яка б регулювала аутсорсиногові відносини та недостатня підтримка держави. Залежно від майбутніх дій уряду, обсяги аутсорсингових операцій в нашій державі або зростатимуть, або ж залишаться без змін, а підприємства поступово втрачатимуть свою конкурентоспроможність.

Слід зазначити, що незважаючи на високу ефективність аутсорсингу, він є достатньо ризикованим способом ведення бізнесу в Україні через те, що він пов’язаний з радикальними змінами у системі господарювання підприємства. Тому потрібне більш глибоке дослідження ризиків аутсорсингової діяльності, перш ніж запроваджувати його на вітчизняних підприємствах.

 

 

Література

 

•                Білоус О.Г. Глобальний конкурентний аутсорсинг: монографія / О.Г.Білоус, О.В. Гаврилюк. – К.КНЕУ, 2010. – 349, [3]с.

•                Грозний І.С. Використання аутсорсингу у процесі досягнення конкурентних переваг промисловим підприємством // Економічний вісник НГУ. – 2009. - №1, - с.47-51.

•                Дідух  О.В. Сутність аутсорсингу та перспективи його застосування в Україні // Економічний простір. – 2011.  № 54. – с. 173-182

•                [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://cartli.com.ua/articles/523-autsorsing-v-ukraine-dostig-milliardnyx-dollarovyx-oborotov.html

•                [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/ Аутсорсинг

•                Лисенко Т.І. Передумови виникнення та перспективи застосування аутсорсингу як інструменту підвищення конкурентоспроможності підприємства // Економічний вісник університету. – 2010. – №14. – с. 85-92 .