Тищенко Ю.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Експортні операції – особливості організації обліку в Україні

Зовнішньоекономічна діяльність зумовлює якісні зміни в міжнародних відносинах. Особливого значення набуває ефективність здійснення операцій з експорту товарів, що характеризує адаптацію підприємств до умов суворої міжнародної конкуренції та є необхідною умовою їх успішного функціонування в ринковому середовищі, визначає ступінь інтегрованості у світову економіку [1].

Ефективність експортних операцій цілком залежить від наявності надійної і повної обліково-економічної інформації, організації своєчасного відображення всіх операцій та повного розкриття інформації про цей вид постачань як відокремленої системи діяльності підприємств. Проте дослідження свідчать про наявність ряду питань організаційного забезпечення їх обліку, які призводять до серйозних порушень у податковому та бухгалтерському обліку. Отже, значущість і недостатній рівень теоретичної розробки питань організації обліку експортних операцій у системі зовнішньоторговельної діяльності є на даний час актуальними.

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» під експортом розуміється продаж товарів українськими суб’єктами господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів [2]. Для податкових цілей експорт – це операції виключно з вивезенням товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.

Серйозний внесок у дослідження експортних операцій, зробили такі зарубіжні економісти, як А. Бранх, Д. Гоппен, Й. Енгельхард, Д. Ернст та інші. Серед українських науковців, варто назвати Ф. Бутинця, С. Голова, Н. Дорош, М. Білуху,І. Бланка, О. Васюренка, М. Крупку, В. Лагутіна, Д.Г. Лук`яненка, А. Мороза, Е. Яновського.

Метою статті є визначення особливостей організації обліку експортних операцій в Україні.

Міжнародний обмін товарами і послугами набуває для України розвитку, проте необхідно виводити сальдо зовнішньоторговельного балансу України на позитивний показник. Це може бути досягнуто цілою низкою дій, зокрема, залученням нових технологій у виробництво, що спричинить підвищення попиту іноземних країн на вітчизняні товари, якісним покращенням рівня надання послуг, тощо.

Щодо експорту товарів, то Україна наразі визначається як експортер якісної сировини, зокрема металів, причому за цінами нижче європейських, проте для економіки в цілому це невигідно, адже потім ми купуємо високотехнологічну продукцію за високими цінами, зроблену із нашої сировини. Необхідно диверсифікувати експортні позиції, розвивати традиційно потужні українські технологічні галузі, зокрема військову, літакобудування, хімічну промисловість тощо. Окрім того, доцільно прийняти на державному рівні довгострокову програму розвитку експорту, що включає у відповідності з міжнародними правилами підтримки експортноорієнтованих галузей - податкові пільги, страхування від комерційних ризиків, надання пільгових кредитів тощо. Всі ці особливості повинні знайти своє відображення в обліку ще на етапі його організації.

У процесі організації обліку експортних операцій в першу чергу слід виділити об’єкти обліку. До них відносяться активи, серед яких варто виділити особливу групу – валютні кошти та інші монетарні активи. При здійсненні експортних операцій відбувається також рух таких активів як основні засоби, нематеріальні активи, сировина, матеріали, готова продукція, товари тощо. В якості об’єктів обліку при здійсненні підприємством зовнішньоекономічних операцій відносять розрахунки з іноземними постачальниками або покупцями по грошовим та негрошовим зобов’язанням. Вони здійснюються на підставі підписання договорів у відповідності з правилами поставки товарів ІНКОТЕРМС, які впливають на зміст та організацію розрахунків між іноземними контрагентами. Однозначно можна назвати перелік облікових процедур: по експорту – рух товару з моменту відвантаження до моменту списання, продаж, розрахунки; по імпорту – рух товару, починаючи з моменту взяття на облік і закінчуючи його оприбуткуванням, розрахунки.

Витрати в результаті процесу оприбуткування і реалізації активу теж виступають окремим об’єктом обліку. Їх суть при здійсненні зовнішньоекономічних операцій полягає в русі активу від іноземного постачальника до покупця. При цьому визначається фактична собівартість активів. При відображенні в обліку відносин з іноземним контрагентами підприємство несе витрати, склад яких значно більший, ніж всередині країни, і облік таких витрат доцільно вести як в національній, так і в іноземній валюті. У зв’язку з перетином митного кордону України мають місце витрати на оформлення ліцензій, дозволів, інших документів, витрати на перевезення і страхування, витрати на надання доказів поставки активу, перевірка, упаковка, маркування активу тощо. Специфічним видом витрат при обліку валютних операцій є курсові різниці.

В процесі здійснення експортної операції підприємство отримує доходи. Сюди слід віднести операції з відвантаження та отримання від іноземних покупців коштів за реалізований актив. Специфічним видом доходів при обліку валютних операцій є курсові різниці. Основною відмінністю обліку експортних операцій від обліку звичайного продажу є необхідність розмежування заборгованості, що виникла в результаті відвантаження продукції (товарів) від заборгованості, яка виникла в результаті отримання попередньої оплати за продукцію, (товари) тобто розмежування монетарної і немонетарної заборгованості.

До основних завдань обліку експортних операцій можна віднести:

1.Формування і надання повної, достовірної інформації щодо господарських операцій, пов’язаних з експортом товарів задля прийняття ефективного управлінського рішення;

2.Визначення фінансових результатів від здійснення експортних операцій;

3.Визначення сум курсових різниць та їх вплив на фінансові результати підприємства тощо.

При організації обліку експортних операцій необхідно врахувати таку їх особливість, що відносини між учасниками експортних операцій визначається положеннями цивільного і господарського права, звичаями міжнародного права, що закріплені у договорах з експорту. Тобто, для організації обліку експортних операцій необхідно спиратися на норми, що зафіксовані у зовнішньоекономічному договорі.

Будь який зовнішньоекономічний договір і взяте на себе зобов’язання має відповідати формі, мати логічний і природний вигляд з огляду на можливість його реального виконання у майбутньому. Невиконання цього викликає обґрунтовані підозри контролюючих органів, митниці та банківської системи. Це може призвести до посилення валютного та податкового контролю з боку державних органів. З точки зору бухгалтера правильно оформлений договір – це підґрунтя правильного відображення зовнішньоекономічних операцій в бухгалтерському і податковому обліку.

Укладання зовнішньоекономічного договору не відображається в обліку, хоча цей факт викликає зобов’язання сторін і відповідні наслідки, тобто не прийнято відображати в обліку момент набуття договором юридичної сили, але виходячи зі змісту такої події, цей факт господарського життя повинен бути врахований. Тому пропонується обліковувати експортні та імпортні договори з моменту набуття договором юридичної сили на позабалансовому рахунку до тих пір, поки не буде здійснена заключна операція по конкретному договору.

Для своєчасного відображення в обліку зовнішньоекономічних договорів доцільно розробити на рівні підприємства окремий реєстр з вказанням іноземного контрагенту, дати підписання договору, предмету, умов розрахунків, загальної суми договору та терміну його дії. Також необхідно передбачити можливість формування графіку відображення зовнішньоекономічних договорів у бухгалтерському обліку, що дозволить контролювати процес від підписання договору до місяця здійснення заключної операції.

Бухгалтер має приділяти значну увагу вивченню умов зовнішньоекономічного договору для того, щоб уникати таких умов поставок, коли ризик випадкового загибелі або псування товарів переходить до покупця раніше, ніж право власності, не допускати завищення собівартості продукції.

Продаж продукції на експорт значно розширює географію збуту, збільшує кількість каналів продажу, що відрізняються ефективністю. Тому організацію обліку експортних операцій за різними каналами (сегментами) необхідно організувати виходячи з видів реалізованої продукції в розрізі країн-імпортерів.

Складання звітності за сегментами веде до появи у системі обліку нових об’єктів – груп аналогічних товарів, а також географічних регіонів, в які здійснюється відвантаження товарів, в розрізі яких необхідно групувати інформацію про доходи, витрати і фінансовий результат. Тому в Наказі про облікову політику необхідно відобразити:

· перелік сегментів, які виділяються в обліку та звітності;

· розподіл сегментів на первинні і вторинні та порядок розподілу між сегментами доходів, витрат, активів і зобов’язань.

Організація аналітичного обліку експортних операцій є досить складним процесом, обумовленим тим, що П(С)БО 21 не вказує можливі кореспонденції рахунків, які повинні використовуватися при обліку експортних операцій. При здійсненні експортних операцій доходи і витрати обліковуються на тих самих рахунках, що й доходи і витрати при реалізації вітчизняним покупцям.

Для відображення специфіки експортних операцій доцільним є відкриття і ведення субрахунків першого, другого, а іноді й третього порядку. Наявність таких субрахунків полегшить підприємству контроль за рухом і цілісністю експортних товарів, контроль за розрахунками, а також допоможе у складанні бухгалтерського балансу по експорту товарів, робіт, послуг.

При організації обліку експортних операцій виділяють три етапи:

1. Облік руху експортного товару від постачальника до покупця.

2. Облік витрат з експорту.

3. Облік реалізації та розрахунків з іноземними контрагентами .

Для проведення експортної діяльності підприємства повинні відкривати у банку рахунки в іноземній валюті. Робочим планом рахунків передбачаються 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» рахунки, тому що особливістю зарахування виручки від реалізації є те, що вона спочатку надходить на 314 рахунок, а вже потім зараховується на 312 рахунок.

Організація аналітичного обліку на підприємстві є досить складним процесом. З одного боку, бухгалтеру необхідно максимально полегшити собі роботу, а з іншого – згрупувати інформацію у такий спосіб, щоб у будь-який час мати змогу швидко отримати необхідну інформацію. Аналітичний облік експортних операцій слід організовувати за трьома основними напрямами: за кожним покупцем, за кожним платежем та за валютою платежу .

Важливою складовою обліково-економічної політики підприємств з експортних операцій є момент визнання доходів і витрат, від обґрунтування правильності вибору якого залежить формування фінансових результатів. Облік доходів і витрат повинний бути організований таким чином, щоб не було розбіжностей у часі між відображенням доходу й періодом відображення витрат , а для запису на рахунках бухгалтерського обліку використовувалася інформація, що міститься у відповідних документах .

При відвантаженні товарів за кордон за дебетом рахунка 362 відображається заборгованість покупця, а за кредитом рахунка 702 – дохід, причому валютна сума підлягає перерахунку у гривні за курсом, який діяв на момент.

Для визначення фінансових результатів від експортних операцій зі ставляють доходи, отримані протягом звітного періоду, з витратами, які були понесені для отримання цих доходів.

Для того, щоб уникнути допущення помилок та відображення недостовірної інформації у звітності підприємства, при організації обліку експортних операцій необхідно дотримуватись таких вимог:

- формування та надання достовірної, об’єктивної інформації про господарські операції підприємства, що пов’язані з експортом товарів, для забезпечення можливості прийняття ефективних управлінських рішень;

- правильне визначення фінансових результатів від здійснення експортних операцій;

- надання достовірної й точної інформації про стан дебіторської заборгованості іноземних покупців і замовників;

- визначення суми курсових різниць та їх впливу на фінансовий результат згідно чинному законодавству тощо.

Отже, для організації обліку експортних операцій необхідно:

- формувати та надавати достовірну, об’єктивну інформацію про господарські операції підприємства, що пов’язані з експортом товарів, для забезпечення можливості прийняття ефективних управлінських рішень;

- правильно визначати фінансові результати від здійснення експортних операцій;

- надавати достовірну й точну інформацію про стан дебіторської заборгованості іноземних покупців і замовників;

- визначати суми курсових різниць та їх вплив на фінансовий результат згідно чинному законодавству тощо.

Література:

1.Бабій Л. Удосконалення обліку експортних операцій // Економічний аналіз. – 2011. – № 8. – С. 392-394.

2. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ.

3. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. Основы: Учебник / Г. Д. Гордеев, Л. Я. Иванова, С. К. Казанцев и др. / Под ред. Л. Е. Стровского. – М., 1996 – 292 с.

4. Гребельник, О. П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: підруч. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Центр учбової літератури, 2008 – 432с.

5. Кореманова Н. А. Складання зовнішньоторговельних контрактів // Контракти – 2010. – №31-33. – 250 с.

6. П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів». Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193.