к.е.н. Кудирко О.М., Циганчук В.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

АУДИТОРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ

Важливою умовою успішного функціонування підприємств в ринкових умовах є оптимізація зобов'язань, які виникають внаслідок минулих операцій чи подій. Зобов'язання є однією із складових балансу і розглядаються як джерела формування фінансових ресурсів для фінансування операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємств. У майбутньому заборгованість за зобов'язаннями має бути погашена шляхом передачі кредиторам певних активів або послуг. Одним з елементів управління зобов’язаннями на сучасному етапі є розвиток системи контролю їхнього виникнення, накопичення і погашенння.

Наукові дослідження даної проблеми проводять такі вчені як: Саблук П.Т., Бутинець Ф.Ф., Кулаковська Л.П., Алборов Р.А., Мельник М.В., Білик М.Д., Давидов Г.М. та інші.

Метою даного дослідження є: визначення основних особливостей аудиторського контролю складових зобов’язань, обґрунтування методики його проведення.

До складу довгострокових зобов'язань належать аудитор має віднести: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання. Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке піддягає погашенню протягом дванадцяти місяців із дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, а також якщо первісний термін погашення був більше, ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує факт про переведення цього зобов'язання на довгострокове [1, с. 54].

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", зобов'язання визначаються, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Але здійснення бухгалтерського обліку та контролю за порядком руху зобов'язань за цим стандартом передбачає такі групи зобов'язань: довгострокові; поточні; забезпечення; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів.

Враховуючи особливості оцінки та розкриття інформації щодо зобов'язань, можна сформулювати завдання аудиту для їх перевірки. До таких завдань відносять перевірку: правильності складання первинної документації з формування зобов'язань; правильності визначення зобов'язань; правильності оцінки і класифікації зобов'язань; реальності утворення зобов'язань; своєчасності погашення зобов'язань правильності бухгалтерського обліку зобов'язань; правильності вирахування належних податків й платежів та своєчасності їх платежу.

Аудитор при перевірці має звернути увагу на довгострокове зобов’язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов'язання на вимогу кредитора (позикодавця). У разі порушення певних умов, пов'язаних з фінансовим станом позичальника, умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо: позикодавець щодо затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення; не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Аудитор має звернути увагу чи довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. До складу поточних зобов'язань належать: короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточна заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; інші поточні зобов'язання. До групи забезпечень належать такі (майбутні) операційні витрати: виплата відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію. До об'єктів аудиту зобов'язань також належать зобов'язання, які відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою. При проведення аудиту зобов'язань аудитор має перевірити усю необхідну документацію, на якій здійснюється відображення господарських операцій за рухом зобов'язань, а саме: первинні документи; договори купівлі-продажу; письмові заяви на отримання кредиту; бізнес-плани; договори на придбання матеріальних ресурсів; контракти; Журнали-ордери (№ 3 с.-г, № 5 с.-г., № 6 с.-г.); Відомості аналітичного обліку (№ 3.4 с.-г., № 3.5 с.-г., № 5.1 с.-г, № 5.3 с.-г, № 5.4 с.-г.); Акти розслідування нещасних випадків, Акти розслідування професійного захворювання [2, с. 36].

Під час проведення аудиту його послідовність обирається аудитором. Необхідно, щоб при плануванні перевірки в першу чергу обирали таку групу зобов’язань, завдяки якій можна було б виявити найбільше порушників.

Для організації аудиту зобов’язань, на наш погляд, повинна бути побудована структурна модель, яка представляє методику аудиту компонентів зобов’язань на макро- або мікрорівні ієрархічного управління підприємством. В основу моделі аудиту зобов’язань на мікрорівні управління покладені етапи господарської діяльності підприємства: створення, функціонування, реорганізація, ліквідація і склад зобов’язань. У складі зобов’язань – компоненти, визначені в системі бухгалтерського обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Використання такої моделі здійснюється у рамках окремо взятого підприємства.

Модель аудиту зобов’язань на макрорівні управління зумовлює його проведення в компаніях, холдингах та інших організаціях, які мають структурні підрозділи. Аудит ґрунтується на результатах його проведення на мікрорівні.

Методика аудиту на макро- та мікрорівні передбачає здійснення аудиторських процедур, відповідно до вимог національних і міжнародних стандартів та поставленими цілями.

Відповідно до запропонованої методики аудиту зобов’язань початковим етапом є дослідження створення зобов’язань, яке стосується усіх етапів діяльності підприємства: від моменту початку його діяльності до ліквідації. Перевірка порядку створення зобов’язань передбачає необхідність визначення в грошовому вираженні величини зобов’язань. Зобов'язання погашаються за наявності певного джерела. При цьому сума погашення - це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена в процесі звичайної діяльності підприємства. Крім цього, вираховують теперішню вартість, яка знаходиться як дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання у процесі звичайної діяльності підприємства.

Висновки. Отже, аудит зобов’язань на підприємствах має ряд особливостей і вагоме його значення на макро– і макрорівнях. Від правильності підтвердження, визначення та обліку зобов’язань залежить правильність визначення суми прибутку, в чому в першу чергу зацікавленні власники підприємств та інвестори. На нашу думку, вирішення вищевказаних проблем можливе за рахунок використання запропонованих моделей при аудиті зобов’язань підприємств. Дана розробка є нагальною потребою в теперішніх економічних умовах, а також значно підвищить ефективність та зменшить аудиторський ризик при проведенні аудиту зобов’язань підприємств.

Література

1. Алборов Р. А. Основы аудита: учеб. пособие / Р. А. Алборов, С. М. Концевая. – М. : Дело и Сервис, 2011. – 224 с.

2. Вещунова Н. Л. Бухгалтерский учет на предприятиях различных форм собственности: учебно-практическое пособие / Н. Л. Вещунова, Л. Ф. Фомина. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : МПБОЮЛ, 2011. – 664 с.