Шпортко С. Ф.

студентка обліково-фінансового факультету

Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ

м. Вінниця, Україна

Науковий керівник: Даценко Г.В

кандидат економічних наук

доцент кафедри фінансового контролю та аналізу

Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ

м. Вінниця, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку вітчизняної економіки пов'язаний з кардинальними змінами в структурі та формах власності, а також в організації та управлінні виробництвом. Це зумовлює необхідність вдосконалення системи облікової інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень. Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності суб'єкта господарювання та дотримання ним законодавства необхідне державі для прийняття рішень у галузі економіки та оподаткування, суддям, прокурорам, та слідчим для підтвердження достовірності фінансової звітності, яка їх цікавить.

Оскільки діяльність кожного суб'єкта господарювання передбачає наявність засобів виробництва і відповідних матеріальних умов, вони є одним з найважливіших елементів продуктивних сил, визначають їх рівень. Головною передумовою здійснення будь-якого виробничого процесу є наявність відповідних засобів праці. Їх склад і структура визначають вид діяльності та виробничу потужність суб'єкта господарювання.

Аналіз публікацій. Вагомий внесок у розвиток теоретичних засад і методичних підходів до вирішення проблем оцінки, обліку, аналізу і аудиту основних засобів внесли такі науковці, як Бутинець Ф. Ф., Білуха М. Т., Дем'яненко М. Я., Голованов О. М., Гомберг Л. І., Кужельний М. В., Завгородній В. П.

Метою статті є розгляд методологічних основ проведення аудиту основних засобів, правових засад його здійснення, а також типових помилок, що можуть бути виявлені при аудиті основних засобів.

Виклад основного матеріалу. До основних засобів належать матеріальні активи, якими підприємство володіє з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, послуг, надання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних функцій, строк корисного використання яких більше одного року.

Основні засоби підприємств і організацій незалежно від форм власності відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за фактичними витратами на їх придбання, перевезення, встановлення, налагодження, державну реєстрацію, які становлять їх первісну вартість.

Основні засоби - це досить велика група в активах суб'єкта господарювання, а тому послідовність проведення аудиту основних засобів має свої особливості.

Одним із найважливіших аспектів аудиторської перевірки основних засобів є перевірка правильності їх оцінки. Основні засоби обліковуються в натуральній і вартісній формах. Здійснюючи вартісну оцінку основних засобів, підприємству необхідно виходити з того, що об'єкт основних засобів визнається активом у випадку, якщо існує ймовірність того, що підприємство буде отримувати в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цього об'єкта, а його вартість може бути достовірно визначена[1. ст. 61-64].

Важливим завданням є перевірка правильності формування первісної вартості основних засобів. Згідно з П(С)БО 7 придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість - це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Також необхідно звернути увагу на ті основні засоби, які були придбані за рахунок кредитів банків або інших фінансових установ (повністю або частково). Відповідно до П(С)БО 7 проценти за кредитами на придбання (створення) основних засобів не входять до їх первісної вартості, а відносяться на фінансові витрати звітного періоду, крім активів, які визнають, як кваліфікаційні.

Справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операцій між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами.

Визначення вартості основних засобів, які ремонтувалися, також має свої особливості. Вартість поліпшення основних засобів, внаслідок чого здійснюється покращання технічних характеристик, ефективність роботи основних засобів, включається до первісної вартості об'єкта, а витрати, що здійснювалися з метою підтримання основних засобів у нормальному робочому стані, відносяться на витрати звітного періоду і не капіталізуються.

Одним із важливих етапів аудиторської перевірки є аудит переоцінки основних засобів, не пов'язаний зі зменшенням корисності активу. Такий аудит здійснюється на підставі вивчення документів, які містять її результати, і передбачає: перевірку відповідності записів в інвентарних картках результатам здійсненої переоцінки; перевірку правильності бухгалтерських записів, які відображають результати переоцінки основних засобів в обліку; перевірку справедливої вартості об'єктів основних засобів; перевірку правильності встановлення індексу переоцінки; перевірку правильності розрахунку переоціненої вартості основних засобів і зносу. Тому переоцінка здійснюється професійними оцінювачами і регулюється Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 (зі змінами і доповненнями). П(С)БО 7 не встановлює процедури переоцінки, не визначає осіб, котрі повинні її здійснювати, не надає форми документа, в якому повинні відображатися результати переоцінки. Ці питання повинні регулюватися наказом про облікову політику суб'єкта господарювання, в якій вказується метод оцінки основного засобу[3. ст. 440].

При проведенні аудиту збереження і технічного стану основних засобів використовуються: акти інвентаризації основних засобів; акти інвентаризації обладнання, яке знаходиться на консервації та в монтажі, орендованих основних засобів; акти інвентаризації розукомплектованого обладнання, транспортних засобів; акти огляду окремих видів основних засобів (автоінспекцією тощо); регістри синтетичного обліку; Головна книга; квартальні і річні баланси; форма 4 "Звіт про власний капітал", інвентарні картки, акти прийому-передачі, акти прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів тощо.

При цьому першочергово необхідно дослідити таке: дотримання встановлених строків проведення інвентаризації основних засобів; складання окремих актів на основні засоби, непридатні для експлуатації і такі, що не підлягають відтворенню, орендовані основні засоби; встановлення факту передачі акта інвентаризації орендодавцю; своєчасність оприбуткування у бухгалтерському обліку виявлених надлишків основних засобів та віднесення їх нестачі на винних осіб. При необхідності перевірки збереження і технічного стану основних засобів високого ступеня доказовості, аудитор проводить інвентаризацію спільно з інженером-механіком і інженером-будівельником. Це важливо при визначенні ступеня розукомплектування окремих машин і обладнання, встановлення причин наявності обладнання, яке не використовується або не встановлено[2. ст. 528]..

При подальшій перевірці з'ясовуються факти, пов'язані зі збільшенням первісної вартості об'єктів, розкомплектованістю обладнання, наявності резервного обладнання та його збереження, обладнання, що призводить до випуску браку продукції, виявлення фактів підміни нових видів обладнання старими, використання у виробничій діяльності списаних машин і обладнання. Детальній перевірці підлягає рух основних засобів.

За даними актів прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів встановлюється джерело отримання основних засобів: як внесок у статутний капітал; безоплатне отримання від юридичних і фізичних осіб; придбання за плату чи в результаті обміну; в результаті здійснення капітальних вкладень; на умовах оперативної або фінансової оренди тощо.

Далі необхідно встановити дотримання правил оформлення актів введення в експлуатацію капітальних вкладень або актів прийому-передачі основних засобів, а також правильність відображення цих операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Особлива увага приділяється перевірці правильності відображення придбаних основних засобів і безкоштовної передачі.

Основні засоби, отримані безоплатно, суб'єкт господарювання відображає як додатковий капітал (дебет рахунку 10; кредит рахунку 88; відповідний субрахунок), а на їхню вартість збільшується прибуток, що підлягає оподаткуванню. При цьому аудитор повинен ознайомитися із результатами збільшення величини оподатковуваного прибутку і переконатися в тому, що безоплатно одержане майно обліковане як об'єкт оподаткування.

Необхідно врахувати, що списання вартості майна з рахунку 10 "Основні засоби" відноситься на зменшення статутного капіталу лише після одержання інформації від другої сторони про оприбуткування цих об'єктів.

При безкоштовній передачі основних засобів іншим суб'єктам господарювання їх залишкова вартість (різниця між балансовою вартістю і сумою нарахованого зносу) відноситься на рахунок прибутку, який залишається у підприємства.

У результаті придбання за плату, в результаті обміну або будівництва, реконструкції або технічного переозброєння основного засобу, одночасно відображається джерело фінансування - чистим прибутком, нерозподіленим прибутком минулих років, фондом розвитку тощо[4. ст. 73-74].

Особлива увага приділяється перевірці придбання суб'єктом господарювання основних засобів у фізичних осіб. Такі операції оформляються письмовим договором купівлі-продажу із зазначенням паспортних даних продавця. З суми, сплаченої фізичній особі, що належить їй на правах власності, утримується податок з доходів фізичних осіб.

При перевірці операцій, пов'язаних із придбанням основних засобів у юридичних осіб, перевіряється правильність формування первісної вартості основних засобів.

У випадках, коли обладнання, яке потребує монтажу, закуповується суб'єктом господарювання самостійно за договором із постачальником обладнання, податок на додану вартість, сплачений постачальнику, відшкодовується після відображення обладнання в бухгалтерському обліку на рахунку "Обладнання для установки".

Аудиторській перевірці підлягають операції, пов'язані з вибуттям основних засобів, які спостерігаються при безоплатній передачі їх іншим підприємствам і організаціям в порядку перерозподілу; ліквідації в зв'язку з повним зносом; продажу зайвих і непотрібних; нестачах, виявлених при інвентаризації та перевірках; внесках у статутний капітал; передачі в довгострокову оренду; в результаті стихійного лиха тощо. При цьому слід врахувати, що основні засоби підлягають списанню лише у тих випадках, коли відновити їх неможливо або економічно недоцільно, і вони не можуть бути реалізовані. При списанні основних засобів внаслідок фізичного зносу перевіряється дотримання амортизаційних строків служби. Передчасне їх списання є порушенням правил експлуатації машин та обладнання, безгосподарним ставленням до майна.

Особливістю аудиту операцій щодо ліквідації основних засобів є те, що аудитор має встановити правильність списання виявленого фінансового результату від ліквідації не до амортизованої частини основних засобів. Аудитор встановлює наявність наказу керівника підприємства про створення постійно діючої комісії по списанню основних засобів і доцільність списання.

При списанні обладнання і транспортних засобів, які вибули в результаті аварії, до акта про ліквідацію має додаватися копія акта про аварію зі з'ясуванням причин, що викликали аварію, і прийняті заходи щодо винуватих осіб.

У процесі аудиторської перевірки слід перевірити подані до затвердження акти на списання основних засобів, звіривши їх дані з технічними паспортами та проектами, отриманими у процесі перевірки об'єктів у натурі.

Завданням аудитора з даного питання є встановлення правильності визначення обсягу і собівартості проведених ремонтних робіт, використання за призначенням коштів, виділених на проведення ремонту, перенесення на валові витрати підприємства або віднесення на збільшення балансової вартості основних засобів.

Включення витрат у затрати виробництва можливе за умов, коли договором передбачено складання кошторису на проведення ремонтних робіт. При виконанні ремонтних робіт фізичними особами з останніх повинен бути додатково утриманий і перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб. При перевірці капітального ремонту, що виконаний господарським способом, необхідно провести аналіз статей затрат, які віднесені на об'єкти, що ремонтувалися, а також зіставити їх з даними нарядів-завдань і кошторисів, виявивши необґрунтовані відхилення[5. ст. 443].

Аудитор повинен ознайомитися з порядком документального оформлення господарських операцій. У первинних документах (вимога на відпуск матеріалів, наряди тощо) має бути зазначений напрямок витрат (ремонтні роботи). Правильність нарахування амортизаційних відрахувань перевіряється аудитором шляхом розрахунку за той квартал, в якому за Головною книгою розмір нарахованої суми амортизаційних відрахувань значно відрізняється від інших кварталів. При виявленні помилок у розрахунках необхідно перевірити й інші квартали та визначити вплив помилок на собівартість продукції. Нові суми амортизаційних відрахувань порівнюються з фактично наведеними в обліку сумами, використовуються відомості розрахунку амортизації основних засобів.

Висновки. Отже, основні засоби займають значну частину в загальній майновій номенклатурі більшості суб'єктів господарювання, на сучасному етапі розвитку важливого значення набувають питання їх ефективного використання та збереження. Цьому значною мірою сприяє здійснення дієвого незалежного контролю за станом та використанням об'єктів основних засобів.

Необхідність аудиторської перевірки зумовлюється тим, що найбільш достовірним джерелом інформації про господарську діяльність підприємства є дані бухгалтерського обліку та звітності. Аудит основних засобів є невід'ємною частиною загального аудиту підприємства.

Перед аудитом стоять, передусім, задачі забезпечення збереження, цільового та раціонального використання власності суб'єкта господарювання. Аудит основних засобів дозволяє встановити реальний якісний та кількісний стан основних засобів суб'єкта господарювання, їх правильний облік, витрати на ремонт і поліпшення, а також правильність нарахування амортизації.

Таким чином, аудит основних засобів є складним процесом, а з огляду на постійні зміни в нормативних актах стосовно їх амортизації, класифікації тощо він є дуже важливою частиною загального аудиту підприємства.

Список літератури

1. Бабяк Н. Д. Амортизаційна політика підприємства на сучасному етапі реформування економіки України / Н. Д. Бабяк // Теорія і практика перебудови економіки : матеріали ІІ Всеукр. НПК. - Черкаси : Вид-во ЧДТУ. - 2011. - С. 61-64.

2. Бутинець Ф. Ф. Організація бухгалтерського обліку : підручник / Ф. Ф. Бутинець, О. П. Войналович, І. Л. Томашевська. - 4-те вид., доп. і перероб. - Житомир : Рута, 2010. - 528 с.

3. Войтенко Т. Все про облік основних засобів (фондів) / Т. Войтенко, О. Піроженко, О. Маханько та ін. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Х. : Фактор. - 2012. - 440 с.

4. Гура Н. О. Економічний зміст амортизації основних засобів та проблеми її нарахування / Н. О. Гура // Вісник ЖДТУ. - 2010. - № 3(53). - С. 73-74.

5. Гончарук Я. А. Аудит : навчальний посібник / Я. А. Гончарук, В. С. Рудницький. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К. : Знання, 2010. - 443 с.