Проскуріна Н. М.

д.е.н., професор кафедри обліку і аудиту

Штепа О. Ю.

Запорізький національний університет

ЩОДО ТРАКТУВАННЯ ПОНЯТТЯ «АУДИТОРСЬКІ ДОКАЗИ»

Об'єктивна істина повинна бути підтверджена доказами.

Як зазначає Дорош Н. І., в економічній літературі, зазвичай, під доказом розуміють факт, який підтверджує чи спростовує інший факт, або ж відомості щодо певного факту, які дають змогу досить впевнено сформулювати думку і скласти аудиторський висновок [1]. В свою чергу юридична наука трактує докази, як фактичні дані (свідчення) про обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення [2].

В аудиті, на нормативному рівні, під аудиторськими доказами розуміють отриману аудитором інформацію, яку використовує аудитор під час формулювання висновків, на яких ґрунтується аудиторська думка [3, с.1].

Чимало науковців намагалися дати характеристику терміну «аудиторські докази» [4,1,5,6,7,8,9,10,11]. Тлумачення поняття аудиторського доказу у різних науковців дещо відрізняється, а це може ускладнювати розуміння поняття, як економічної категорії.

Алборов Р. А. та Дорош Н. І. під аудиторськими доказами розуміють інформацію зібрану аудитором під час перевірки, і висновки, які слугують для обґрунтування думки щодо достовірності фінансової звітності [4, 1].

В свою чергу Кулаковська Л. П., Піча Ю. В. та Кузьмінський А. М. узагальнюючи думку авторів [4, 1], звертають увагу на те, що аудитор під час перевірки збирає не просто інформацію, а саме документально підтверджену інформацію. При цьому, наголошують, що аудиторські докази можуть стати підтвердженням чи спростуванням існування тієї або іншої події чи дії [5,6].

У працях Срібняка О. М. та Скобари В. В. немає чіткого визначення аудиторських доказів. Проте визначається, що основною частиною аудиторської перевірки, є саме процес отримання аудиторських доказів [7] і аудитор не зобов’язаний знайомити замовника аудиту з отриманими доказами, на яких ґрунтуються його висновки [8].

На думку Білухи М. Т. аудиторські докази – це професійна інформаційна комунікація, яка класифікується на робочу, пряму, непряму та опосередковану [9].

Петрик О. А. доводить, що в процесі аудиту отриманні з відповідних джерел інформації дані та факти виражаються у кількісному, вартісному або описовому виміру [10].

Усач Б.Ф. дотримується такого визначення аудиторського доказу – це інформація, яка отримана аудитором шляхом проведення тестів і процедур перевірки на суттєвість з метою формування думок на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку, звіту [11].

Аудиторські докази необхідні для обґрунтування аудиторської думки та звіту. За своїм характером докази є сукупними і отримуються за допомогою аудиторських процедур, які виконуються в процесі аудиту. При цьому вони можуть також включати інформацію, отриману з інших джерел, наприклад, з попередніх завдань з аудиту (за умови визначення аудитором, що не виникли зміни після попереднього аудиту, які можуть вплинути на їх застосовність до поточного аудиту) чи процедур контролю якості фірми щодо прийняття суб’єкта господарювання та продовження співпраці з ним [12].

Таким чином, узагальнюючи наукові підходи до трактування поняття аудиторського доказу, можемо сформувати власне визначення: аудиторські докази – документально підтверджена інформація, одержана аудиторами під час виконання процедур аудиту з метою формування аудиторського судження щодо об’єктів аудиторської перевірки на якому в подальшому ґрунтується незалежна аудиторська думка про достовірність фінансової звітності.

Література:

1. Дорош Н. І. Аудит: методологія і організація : [моногр.] / Н. І. Дорош - К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. – 402 c.

2. Аудит. (Основи державного, незалежного професійного та внутрішнього аудиту). / За ред. проф. В. В Немченко, О. Ю Редько – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 540 с.

3. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг: видання 2010 року, частина 1: пер. з англ. Ольховікова О. Л., Селезньов О. В., Зєніна О. О., Гик О. В, Біндер С. Г. – К.: Міжнародна федерація бухгалтерів, Аудиторська палата України, 2010. – 846 с.

4. Алборов Р. А. Аудит в организациях промышленности, торговли и АПК: Учебное пособие / Р. А. Алборов – М.: Издательство «Дело и Сервис», 2008. – 464 с.

5. Кулаковська Л. П. Організація і методика аудиту: навчальний посібник. – 2-ге видання / Л. П. Кулаковська, Ю.В. Піча – К.: Каравела, 2005.

6. Кузьмінський А. Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу / А. Кузьмінський, В. Сопко, В. Завгородній – К.: Вища школа, 1993– 223 с.

7. Срібняк О. М. Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. Наукове видання в чотирьох частинах / О. М. Срібняк; за ред. П. Т. Саблука. – Частина 3 «Фінанси і фінансова інфраструктура АПК». – К.: Інститут аграрної економіки УААН. – 2001. – 511 с.

8. Скобара В. В. Аудит: методология и организация / В. В. Скобара. – М.: Дело и Сервис, 1998. – 576 с.

9. Білуха М. Т. Курс аудиту / М. Т. Білуха – К.: Вища школа: Знання, 1998. – 573 с.

10. Петрик О. А. Аудит: методологія і організація: [моногр.] / О.А. Петрик. – К. : КНЕУ, 2003. – 260 с.

11. Усач Б. Ф. Аудит: навчальний посібник/Видання 3-тє. / Б. Ф. Усач – К.: Знання-прес, 2004. – 223 с.

12. Проскуріна Н. М. Процедурне забезпечення аудиту. Теорія та практика : [моногр.] / Проскуріна Н. М. – К. : ДП "Інформ.-аналіт. агентство", 2011. – 739 с.