Економічні науки/7. Облік і аудит

К.е.н. Романчук А.Л., магістрантка Дмитренко Л.В.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

«Облік витрат» і «калькулювання собівартості»: сутність та відмінні риси

Сьогодні існують різні методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Вибір конкретного методу суттєво впливає на формування цінової політики підприємства, регулювання його операційної діяльності, виміри трудових зусиль робочих колективів, а отже і фінансових результатів. Але зміст кожного методу обліку витрат неможливо зрозуміти без чіткого визначення їхньої суті. Питанням визначення сутності понять „облік витрат” і „калькулювання собівартості”, їх співвідношенню приділялася значна увага російськими та українськими вченими, вони мають тривалу історію та залишаються актуальними і сьогодні. Серед наукових досліджень можна виокремити чотири напрями поглядів, які відображені в таблиці 1.

Таблиця 1

Погляди вчених на поняття „облік витрат” та „калькулювання собівартості”

Погляди	Представники	Основні принципи	Недоліки
1.Калькулю-вання обумовлює облік витрат	І.Баранов, А.З.Попов, М.Б.Борисов, І.Д.Дудко, С.Х.Хапланов, В.А.Бунімович С.Ф.Голов	Собівартість – центральний момент бухгалтерського обліку, аналітичний синтез всієї роботи, відповідно до обліку собівартості повинен бути підпорядкований облік витрат	1. Собівартість визначається на основі витрат, а не навпаки; 2. Злиття калькулювання і обліку витрат; 3. Викривлення методів обліку витрат на користь адміністрації, що зацікавлена у збільшенні або зменшенні фактичної собівартості
2. Облік витрат обумовлює калькулюван-ня	В.І.Стоцький, Р.Я.Вейцман, М.Х.Жебрак, О.С.Нарінський, Л.В. Нападовська	Спочатку слід зафіксувати витрати, а облік витрат задає значення собівартості. Тобто облік витрат і калькулювання собівартості розглядались як відокремлені етапи – спочатку облік витрат, потім калькулювання, перший може існувати без другого, другий без першого ні	1. Виникає розрив між цілями і методологією обліку витрат та калькулюванням; 2. З’являється небезпека паралельної роботи – обліку витрат та калькулювання фактичної собівартості
3. Калькулю-вання та облік витрат тотожні	А.Ш.Маргуліс, В.В.Сопко, А.Д.Трусов, С.О.Стуков, В.Ф.Палій, П.П.Новиченко Ф.Ф.Бутинець	Облік витрат не можна відривати від методу калькулювання. Існує лише єдиний метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції	1. Розбіжність між обліком витрат і калькулюванням у часі; 2. Змішування методологічних (цільових і облікових) відмінностей між ними; 3. Абсолютний характер калькуляції (поза калькуляцією не має бухгалтерії)
4. Калькулю-вання і облік – незалежні одне від одного поняття	М.Г.Чумаченко, Е.К.Гільде, І.О.Басманов, В.Б.Івашкевич, Я.В.Соколов, З.В. Задорожний	Для обліку витрат і калькулювання властиві різні предмети дослідження, способи пізнання. Тобто облік витрат може бути, а калькуляції може і не бути. І навпаки. Обидва поняття автономні.	1. Дублювання витратної інформації при одночасному автономному веденні обліку витрат і калькулюванні собівартості

Основною причиною проблемності розмежування обліку витрат і калькулювання собівартості продукції є те, що тривалий час вітчизняний облік, що обслуговував інтереси централізованої економіки, був калькуляційним обліком. Тобто однією з цілей бухгалтерського обліку витрат було складання точних калькуляцій, що базувались на повноті включення всіх витрат звітного періоду.

Отже, облік витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції є окремими складовими виробничого обліку, які в певних моментах перетинаються (рис. 1).

Рис.1. Етапи та складові виробничого обліку

Так, з одного боку, основою для обчислення собівартості продукції є дані обліку витрат виробництва, з іншого – облік витрат організовується так, щоб у повній мірі забезпечити інформаційні потреби калькулювання, контролю й управління собівартістю.

Доказом тому є твердження відомого німецького вченого, творця теорії калькулювання, Альберта Кальмеса: „Бухгалтерія і калькуляція відноситься один до одного як синтез і аналіз. Бухгалтерський облік синтезує економічну інформацію, а калькуляція дає змогу аналізувати її” [1, с. 175]. Але серед вчених часто їхньому зв’язку відводиться лише технологічна роль, оскільки не визнаються спільність цілей, єдність методології та організації.

Деякі вчені-економісти, серед яких А. А. Додонов, вважають, що ціллю обліку витрат, перш за все, є збір інформації про витрати, а калькулювання – ділення виявлених витрат на виробництво тієї чи іншої продукції на кількість цієї продукції [2, с. 33 – 36]. Звичайно таке твердження наділяє процеси обліку і калькулювання лише технічними функціями фіксації фактів, що в сучасних умовах недостатньо для ефективного управління витратами.

Цікавою та нетрадиційною є думка Р. Вандер Віла та В. Ф. Палія, які калькулювання визначають як спосіб визначення доходу за період [3, с. 358]. Таке твердження випускає деякі моменти, пов’язані з витратною оцінкою випущеної продукції і спрямоване на більш далекоглядну мету облікових процесів.

Вважаємо, що найголовнішими цілями обліку витрат є фіксація здійснених витрат та групування їх за різними ознаками відповідно до потреб управління. А основна мета калькулювання собівартості зводиться до підрахунку найбільш адаптованими до галузевої специфіки способами і прийомами собівартості продукції.

Література:

1. Соколов Я. В. Бугалтерский учет: от истоков до наших дней: учеб. пособ. [для вузов]. / Я. В. Соколов – М. : Аудит : ЮНИТИ, 1996. – 638 с.

2. Додонов А. А. Об учете затрат на производство / А. А. Додонов // Бухгалтерский учет. – 2003. – № 2. – С. 33 – 36.

3. Управленческий учет / под ред. В. Палия и Р. Вандер Вила. – М. : ИНФРА-М, 1997. – 480 с.