Економічні науки/7. Облік і Аудіт

Прилепська А.О.

Науковий керівник: Секіріна Н.В. к.е.н., доцент

Донецький національний університет імені Туган-Барановського

ВІДМІННОСТІ МІЖ ВІТЧИЗНЯНИМИ ТА МІЖНАРОДНИМИ

ПІДХОДАМИ ДО ОЦІНКИ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

В сучасних умовах глобалізації ринків збуту та поширення зовнішньоекономічних зв’язків зростає необхідність забезпечення єдиних підходів до визначення і обліку дебіторської заборгованості суб’єктів господарювання. Наукове дослідження кращих прикладів організації обліку в зарубіжних країнах дозволить у майбутньому практично застосовувати їх у нашій державі, забезпечити в ній належне функціонування бізнесу та підприємництва з урахуванням національного законодавства.

Мета цієї статті – дослідження сутності дебіторської заборгованості на підставі вивчення міжнародних стандартів фінансової звітності, проведення аналогії з національними положеннями, стандартами бухгалтерського обліку, пошук шляхів удосконалення вітчизняного обліку розрахунків з дебіторами.

У даний час питання дебіторської заборгованості є досить актуальним, адже фінансовий стан підприємства значною мірою залежить саме від наявності та ефективного управління цим видом заборгованості.

Об’єктом дослідження – це система обліку дебіторської заборгованості за вітчизняними та міжнародними стандартами.

Предметом дослідження – виступають проблеми в частині розбіжності методики обліку дебіторської заборгованості за вітчизняними та міжнародними стандартами.

Проблемам обліку дебіторської заборгованості присвячені праці таких вітчизняних учених – Ф. Бутинець, С. Голов, Н. Гура, О. Коблянська, Л. Ловінська, М. Чумаченко, Ф. Бутинець, В. Сопко, А. Шаповалова, Л. Нападовська, О. Губачова, В. Єфіменко, Л. Лук’яненко, М. Лучко та зарубіжних авторів – Б. Нідлз, С. Грей, Дж. Вейгант, Д. Кізо, західні економісти під дебіторською заборгованістю розуміють заборгованість покупців чи інших контрагентів бізнесу у результаті отримання ними товарів, робіт, послуг на умовах відстрочки платежів. Таке трактування визначає характер її обліку. Треба відзначити, що зазначені автори приділяють увагу вивченню обліку та класифікації дебіторської заборгованості, але питання порівняння національних і міжнародних стандартів залишаються невирішеними. Тому окремі аспекти обліку заборгованості в Україні та за кордоном залишаються дискусійними та потребують подальших наукових досліджень [7].

Характерним для вітчизняної системи регулювання дебіторської заборгованості є те, що в Україні норми ведення бухгалтерського обліку чітко регламентовані, недотримання усіх норм зумовлює різні типи відповідальності (адміністративну, кримінальну тощо). А в міжнародній системі обліку навпаки зазначаються лише базові фундаментальні концепції ведення фінансового обліку [6].

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" національні стандарти бухгалтерського обліку не повинні суперечити міжнародним [1]. Основним вітчизняним нормативно – правовим документом, який регулює відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості є П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Він визначає дебіторську заборгованість як суму заборгованостей дебіторів підприємству на певну дату [1]. Під таке трактування підлягає як заборгованість дебіторів, яка утримується підприємством до дати погашення, так і заборгованість дебіторів призначена для перепродажу.

Варто зауважити, що не існує окремого міжнародного стандарту, який регламентує питання відображення в обліку дебіторської заборгованості. Облік дебіторської заборгованості здійснюється відповідно до МСФЗ 7 "Фінансові інструменти: розкриття інформації", МСФЗ 9 "Фінансові інструменти", МСБО 32 "Фінансові інструменти: подання" та МСБО 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка", тобто дебіторська заборгованість відноситься у міжнародній практиці до фінансових активів. При цьому у названих міжнародних стандартах не дається чіткого визначення її поняття. П.9 МСБО 39 [7] зазначає: "позики та дебіторська заборгованість – це непохідні фінансові активи з фіксованими платежами, які підлягають визначенню та не мають котирування на активному ринку". Таке тлумачення поняття дебіторської заборгованості є ширшим порівняно з тлумаченнями, наведеними у національних стандартах.

Бутинець Ф. Ф. та Петрук О. М. визнають можливість віднесення договору до первинної документації тільки в разі укладання підприємством угоди. На думку авторів, це твердження є правильним за умови, що правильно будуть визначені об’єкти обліку. У цьому контексті можна виділити вдосконалення методики обліку дебіторської заборгованості та обліку простроченої, безнадійної дебіторської заборгованості та сумнівних боргів. Слід зазначити, що хоча дебіторська заборгованість не має безпосереднього зв’язку з виробництвом продукції, проте такий зв’язок існує.

Відповідно до міжнародних стандартів продавець, який здійснює продаж у кредит, з повною визначеністю може вважати, що певну частину дебіторської заборгованості в кінцевому результаті буде неможливо стягнути. У випадках, коли очікується, що дебіторську заборгованість неможливо буде стягнути повністю, в обліку створюється резерв на покриття безнадійної дебіторської заборгованості [2]. Одним з індикаторів часткової або повної неможливості стягнення дебіторської заборгованості є банкрутство боржника. До інших показників належать ліквідація підприємства, зникнення боржника, наявність декількох невдалих спроб стягнення заборгованості і неможливість стягнення заборгованості за терміном позовної давності.

Відповідно до МСФЗ при первісному визнанні дебіторська заборгованість оцінюється за справедливою вартістю, включаючи витрати зі здійснення угоди, які безпосередньо пов’язані з придбанням або випуском фінансового активу. Виходячи з норм П(С)БО, при первинному визнанні дебіторська заборгованість оцінюється за первісною вартістю [3].

Після первісного визнання дебіторська заборгованість, що розглядається як фінансовий інструмент, відповідно до МСФЗ оцінюється за вартістю, яка амортизується із застосуванням методу ефективної ставки відсотка. При цьому під амортизаційною розуміється вартість фінансового активу, яка була визначена при його первинному визнанні, за вирахуванням вартості його погашення, суми накопиченої амортизації, нарахованій з різниці між первісною вартістю і вартістю на момент погашення.

Отже, ми бачимо відмінності вітчизняних стандартів від міжнародних, такі розбіжності ми систематизували в Таблиці 1.

Таблиця 1. Основні відмінності між вітчизняними та міжнародними стандартами щодо дебіторської заборгованості та її відображення в обліку.

Показник	Вимоги українських стандартів	Вимоги міжнародних стандартів	Критичні зауваження
Визнання (відображення в обліку)	Визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума та з одночасним з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт,послуг.	Визнання фінансового активу відбувається тоді, коли організація стає стороною контракту (договори), при виникненні зобов'язання по фінансовому інструменту.	Українські стандарти більш уточнюють момент визнання, що в порівняно з міжнародними не є кращим.
Оцінка	Оцінюється за первісною вартістю, тобто дебіторська заборгованість відображається в обліку в оцінці, визначеною договором, і залежить від кількості і ціни проданої продукції з врахуванням знижок і надбавок, що надаються постачальником своїм клієнтам і покупцям.	Визнання дебіторської заборгованості оцінюється за справедливою вартістю (за вартістю операції), включаючи за витрати по здійсненню операції, які прямо пов'язані з придбанням або випуском фінансового активу або фінансового зобов'язання). Після первинного визнання дебіторська заборгованість оцінюється за вартістю, що амортизується, із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.	Оцінка дебіторської заборгованості зовсім відрізняється один від одного. Але Україні потрібно переходити до міжнародної оцінки.
Відображення в фінансовій звітності	У складі оборотних активів з класифікацією на довгострокову (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати) і короткострокову (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати).	У складі поточних активів з класифікацією на короткострокову і довгострокову.	Міжнародні стандарти прямо не вимагають відображення дебіторської заборгованості в балансі за винятком резерву сумнівної заборгованості, що є позитивною стороною.

Проаналізувавши національні та міжнародні стандарти обліку, можна сказати, що основними відмінностями обліку дебіторської заборгованості є відображення реалізації продукції (робіт, послуг) і дебіторської заборгованості в повній сумі, оцінка дебіторської заборгованості відповідно з достовірністю її стягнення та розкриття інформації про операції між взаємозалежними сторонами.

При порівнянні вітчизняної і міжнародної системи обліку можна зробити такі висновки: характерним для України є існування чітких норм ведення бухгалтерського обліку, які суворо регламентовані, недотримання яких зумовлює різні типи відповідальності (адміністративну, кримінальну тощо). А в міжнародній системі обліку навпаки зазначаються лише базові фундаментальні концепції ведення фінансового обліку, тому компанії, що ведуть бухгалтерський облік за міжнародними стандартами мають право самостійно обирати форми фінансової звітності, методи відображення в них інформації про певні об’єкти обліку, а також при встановленні відповідного рівня суттєвості, відображати у звітності лише всі суттєві дані бухгалтерського обліку. Отже, треба прискорювати приведення національних та міжнародних стандартів в єдину налагоджену систему для стимулювання зростання зовнішньоекономічної діяльності. Таким чином, між вітчизняними і міжнародними стандартами є вагомі відмінності, тому Україні слід удосконалювати систему обліку дебіторської заборгованості на основі міжнародної практики, проте обов’язково треба враховувати національні традиції і особливості ведення бухгалтерського обліку.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 р. за № 725/4018.

2. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України : затв. Постановою ВР України від 16.07.99р. №996/ХІІ (із змін. і допов.)

3. Бєлокоз О. Відмінності між вітчизняними та міжнародними підходами до оцінки дебіторської заборгованості торговельних підприємств / О. Бєлокоз // Галицький економічний вісник. – 2010. – № 3. – С. 197 – 201

4. Бондаренко О.С. Сучасні підходи до обліку дебіторської заборгованості у вітчизняній та зарубіжній практиці / О. С. Бондаренко // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – № 18. – С. 36 – 39.

5. Скорба О.А. Облік дебіторської заборгованості в Україні та за кордоном / О. А. Скорба // Матеріали V міжнар. наук.-практ. конф. «Honoris High School – 2009». – 2009. – Т.2. – С. 22 – 25.

6. Марусяк Н. А. Дебіторська та кредиторська заборгованість як основні фінансові регулятори кругообігуоборотного капіталу підприємства // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 2. – С.

139-142.

7. Лучко М.Р., Бенько І.Д.Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Навч. посіб. -К.: Знання, 2006. – 311 с.