Бондаренко В.Ю.
ДВНЗ « Національний гірничий університет »
НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Вивчення теоретичних положень,
опублікованих праць вітчизняних і зарубіжних вчених свідчать, що облік засобів
в останній час дещо ускладнився, а ряд проблем негативно впливають на процес
управління виробництвом, знижуючи ефективність використання основних засобів.
До кола таких проблем можна віднести [1]:
- проблеми підвищення інформативності
первинних документів з обліку основних засобів;
- проблеми інформаційного забезпечення
управління матеріально-технічною базою.
На сьогоднішній день основні засоби
функціонують у виробничих та невиробничих сферах різних підприємств.
До основних виробничих засобів відносяться
ті засоби праці, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва,
безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини,
устаткування і т.д.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі
будинки, спорудження, електромережі тощо), служать для збереження і переміщення
предметів праці.
Окремою групою є проблеми складності
оцінки основних засобів, які полягають у виборі вартості, за якою слід їх
вимірювати.
Згідно норм П(С)БО 7 «Основні засоби»
підприємства можуть використовувати два види оцінки вартості основних засобів:
за первісною або за справедливою вартістю.
Основними проблемами, що виникають в
процесі оцінки за справедливою вартістю основних засобів, є [2]:
1. На сьогодні відсутні методичні основи
обґрунтованого визначення вихідної оцінки основних засобів, що є досить
важливим.
2. Використання поняття «справедлива вартість» в П(С)БО,
оскільки ринкові ціни не можна назвати справедливими, так як вони не можуть
бути одночасно справедливими для двох учасників ринку – продавця і покупця.
3. При виборі об’єктивного методу оцінки
основних засобів необхідно мати на увазі, що не існує такої оцінки, яка б
задовольняла вимоги всіх без винятку користувачів фінансової звітності.
Після проведеного дослідження були
виявлені наступні найбільш поширені для багатьох суб’єктів господарювання
недоліки:
– у первинних документах з обліку основних
засобів не всі реквізити заповнені, значна кількість інвентарних карток мають
тільки електронний вигляд;
– на більшості підприємств не
використовується рахунок 286 згідно з законодавством переведення основних
засобів до необоротних активів і груп вибуття при реалізації;
– внутрішнє переміщення об’єктів не завжди
оформлюється Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних
засобів тощо;
– використовуються документи для обліку
основних засобів які більшість підприємств використовує для обліку запасів (М-4
та ін.);
– на більшості підприємств
використовуються недоцільні методи розрахунку амортизації для здійснення
оптимальної амортизаційної політики. Основним джерелом відтворення основних
засобів є амортизаційні відрахування. Відсутність наукового підходу до розробки
механізму відтворення основних засобів спричинили значне погіршення стану
активів.
Таким чином, необхідно удосконалювати
теоретичні і практичні засади організації обліку основних засобів у напрямі
розширення її управлінських можливостей, максимально пристосовуючи до
практичних потреб суб’єктів підприємницької діяльності, що виникають у процесі
прийняття управлінських рішень щодо руху основних засобів та ефективності їх
використання. Основними шляхами удосконалення організації обліку основних
засобів є раціоналізація як кожної форми документів і регістрів обліку, так і
методів, і способів збирання, обробки і узагальнення облікової інформації,
адаптованих до сучасних умов.
Організація обліку основних засобів
повинна бути цілісною, єдиною системою взаємопов’язаних, взаємоузгоджених
способів і методів обліку, які охоплюють увесь комплекс облікових процедур з
виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та
передачі інформації, тому основними шляхами її удосконалення визначені наступні:
– вибір оптимальної за складом та обсягом
облікової інформації, яка забезпечить реалізацію завдань, поставлених перед
обліком основних засобів;
– розробка та запровадження удосконалених
форм носіїв облікової інформації, найбільш адаптованих до структури, змісту та
характеру інформації;
– розробка та запровадження раціональних
схем документообігу, що дозволять із найменшими затратами трудових,
матеріальних та фінансових ресурсів забезпечити своєчасне виконання поставлених
завдань;
– розробка та запровадження раціональної
технології вирішення облікових завдань, що забезпечить злагоджене
функціонування облікового механізму.
Використана література:
1. Салига С. Я., Дацій Н. В., Корецька С. О., Нестеренко Н.
В., Салига К. С. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. – Київ: Центр
навчальної літератури, 2011. – 210 с.
2. Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті.
Курс лекцій / За ред. Ф.Ф. Бутинця, М.М. Шигун. – Житомир: ПП "Рута",
2011. – 352 с.