Економічні науки/7. Облік і Аудит

Регальська В.Р.

Керівник: Сєкіріна Н.В. к.е.н., доцент

Донецький національний університет імені Туган-Барановського

ВИЗНАЧЕННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ У ТЕОРІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовують виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства.

Актуальність теми полягає у тому, що запаси займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси.

Мета роботи - дослідження основних теоретичних аспектів визначення запасів та їхньої класифікації з точки зору різних вчених та надання пропозиції щодо узагальнення класифікації запасів у теорії бухгалтерського обліку. Цій темі присвячені роботи багатьох видатних науковців, серед яких Л.Г. Ловінська, Ф.Ф. Бутинець, О.А. Круглова, О.В. Басенко, І.В. Павлюк, І.О. Бондарєва, Л.В. Балабанова, О.В. Лишиленко, В.П. Завгородній, І.О. Єрмак, В.С. Лень, В.В. Гливенко, Ю.М. Ельдештейн та інші.

Для здійснення процесу виробництва та іншої господарської діяльності необхідні предмети праці – сировина, матеріали, комплектуючі вироби, паливо тощо, з яких або за допомогою котрих виготовляється продукція, виконуються роботи, надаються послуги. Такі предмети праці називаються запасами. І.О. Єрмак під запасами розуміє матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання. Виробничі запаси - важлива складова частина національного багатства країни. Вони беруть участь у виробничому процесі одноразово і переносять свою вартість на кінцеву продукцію повністю. Жодне підприємство - як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері - не може обійтися без них.

Запаси створюються з метою:

¾ сприяння обслуговуванню споживачів (наявність запасів - важливий чинник утримування споживачів, пов'язаний із можливістю поставки продукції в будь-який час);

¾ сприяння гнучкості виробництва (здатність швидко переходити на виробництво іншої продукції завдяки запасам, можливість задовольнити попит на продукцію, яка в даний час не виробляється);

¾ сприяння визначеності виробництва (чим більш невизначена ситуація на ринку, тим більша необхідність страхування створенням резервних запасів);

¾ сприяння згладжуванню виробництва (здатність задовольняти попит у періоди максимального збуту без збільшення обсягу виробництва);

¾ отримання прибутку шляхом цінової спекуляції (в період інфляції можна отримати прибуток купівлею запасів за нижчою ціною і продажем їх у майбутньому) [1, с. 204].

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси регулюються П(С)БО 9 «Запаси». Запаси – це активи, які утримуються підприємством для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством [2].

У підручниках з бухгалтерського обліку piзні автори виділяють і дають визначення виробничим запасам. Бутинець Ф.Ф. під сутністю виробничих запасів розуміє все те, що завезено на склади підприємства i ще не вступило в першу стадію обробки, тобто частина сукупних запасів, призначених для виробничого споживання. Також Лень В.С., Гливенко В.В. визначають виробничі запаси як предмети праці, підготовлені для запуску у виробничий процес. Ловінська Л.Г. у своєму підручнику «Бухгалтерський облік на підприємствах» дає таке визначення: запаси - це активи підприємства, які:

¾ утримуються для подальшого продажу за умов звичайної діяльності;

¾ перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

¾ утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством [3, с. 116 ].

На думку Т.В. Федосової, виробничі запаси являють собою сукупність предметів праці, використовуваних у виробничому процесі. Вони беруть участь у виробничому процесі одноразово і повністю переносять свою вартість на вироблену продукцію, виконані роботи або надані послуги

Як правило, запаси надходять на підприємство у вигляді сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, призначених для виробництва, а також товарів, придбаних для перепродажу. Потрапляючи у виробничий процес, вони переходять до категорії незавершеного виробництва, після чого стають готовою продукцією. Крім того, для забезпечення виробництва підприємство утворює запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів. У процесі використання матеріальні ресурси переходять з одного стану в інший, що знайшло відображення у класифікації запасів.

Склад виробничих запасів є досить широким та різноманітним. Тому для правильної організації обліку виробничих запасів вагомого значення набуває науково обґрунтована їх класифікація. Основоположна класифікація запасів закладена в законодавстві, а саме в Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Розглянемо об’єкти, що обліковуються на рахунку 20 «Виробничі запаси»:

201 «Сировина й матеріали»,

202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»,

203 «Паливо»,

204 «Тара й тарні матеріали»,

205 «Будівельні матеріали».

206 «Матеріали, передані в переробку»,

207 «Запасні частини»,

208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»,

209 «Інші матеріали» [4].

Звернемо увагу на класифікацію, запропоновану Ф.Ф. Бутенцем та більш детально розглянемо сутність кожного виду виробничих запасів.

Сировина - добуті, вироблені власними силами або придбані на стороні оборотні ресурси, які на момент придбання не пройшли жодної стадії промислової обробки та призначені для споживання власним виробництвом як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва.

Матеріали - придбані на стороні оборотні ресурси, призначені для використання у власному виробництві як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва або для обслуговування технологічного процесу й управління. Матеріали за способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг) умовно поділяються на ос6новні та допоміжні.

Основні матеріали - це матеріали, які становлять основу продукту виробництва. Допоміжні матеріали - матеріали, які використовуються для обслуговування процесу виробництва й управління.

До групи допоміжних матеріалів, у зв'язку з особливостями їх використання, відносять паливо, тара та тарні матеріали, запасні частини.

Паливо виділяють в окрему групу запасів з огляду на його економічне значення та специфіку споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) та господарське (на опалення).

Тара - оборотні матеріальні активи, призначені для транспортування, зберігання і продажу продукції.

Тарні матеріали - оборотні матеріальні активи, призначені для виготовлення і ремонту тари.

До тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування.

Запасні частини - оборотні матеріальні активи, призначені для використання під час проведення ремонту, реконструкції, модернізації обладнання та машин (у тому числі транспортних засобів), ремонту обладнання та машин за замовленнями сторонніх осіб і для використання з метою гарантійного ремонту таких засобів.

Будівельні матеріали - матеріальні активи, призначені для використання у капітальному будівництві об'єктів, що зводяться господарським або підрядним способом.

Матеріали, передані в переробку - оборотні матеріальні активи, тимчасово передані на безоплатній основі підприємством-власником суб'єктам-переробникам для проведення їх до стану, придатного для використання підприємством-власником у запланованих цілях.

Матеріали сільськогосподарського призначення - виробничі запаси сільськогосподарського підприємства або підприємства, що займається вирощуванням сільськогосподарської продукції у межах своєї звичайної діяльності [5, с. 212].

Т.В. Федосова у своїй роботі запропонувала класифікувати виробничі запаси за:

1. Функціональною роллю і призначенням у процесі виробництва

2. Технічними властивостями (сорт, розмір, марка, профіль та інші ознаки).

За функціональною роллю і призначенням у процесі виробництва виробничі запаси умовно поділяються на основні та допоміжні. Основні - це предмети праці, складові основи продукції, що виготовляється. До них відноситься: сировина і основні матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби. Наприклад, для добувної промисловості сировиною є: деревина , вугілля, нафта, а матеріалами - продукти обробної промисловості. Допоміжні - це предмети праці , які надають основним матеріалам певні властивості і якості (лаки, фарби) або використовуються для утримання засобів праці (мастильні, обтиральні матеріали) та інших господарських цілей (прибирання приміщення). В якості допоміжних матеріалів окремо виділяються паливо, тара і тарні матеріали, запасні частини.

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Враховуючи думки різних авторів, можна стверджувати, що запаси відіграють велику роль у ефективності господарської діяльності підприємств.

Класифікація виробничих запасів необхідна для раціональної організації складського господарства, ведення аналітичного обліку, а також для нормування, планування, обліку, аналізу, управління запасами та інших потреб підприємства. Переважна більшість учених в основу класифікації виробничих запасів покладають їх призначення та функціональну роль у виробничому процесі підприємства, а також технічні властивості матеріалів. Основоположна класифікація запасів закладена в законодавстві.

Література:

1. Лень В.С., Гливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика. 3-тє видання. Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 608 с.

2. П(С)БО 9 «Запаси» затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246. із змінами і доповненнями.

3.Ловінська Л.Г. Бухгалтерський облік на підприємствах: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л. Г. Ловінська, Л. В. Жилкіна, О. М. Голенко та ін. - К.: КНЕУ, 2010. - 370 с.

4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затверджено наказом Мінфіну України від 30.11.99 N 291 зі змінами та поправками.

5. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік - 3-є вид., перероблене і доповнене - Житомир: ПП Рута, 2001 - 672с.