Экономические науки/7. Учет и аудит

 

Романова О.В.

Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара,Україна

Загальні підходи до організації бухгалтерського обліку соціальної діяльності підприємств

 

Успішна діяльність підприємств в умовах ринкових відносин передбачає обов’язкове володіння потрібною та якісною інформацією, «чим вищий інформаційний рівень підприємства, як виробничої системи, тим нижчий рівень ентропії (неупорядкованості), тим економніше витрачає воно ресурси – сировину, матеріали, енергію, робочу силу, гроші, час тощо» [5, с. 31].

 Слід визнати, бухгалтерський облік поступово втрачає щонайменше одну з головних своїх функцій, а саме – інформаційну. Діюча в Україні система бухгалтерського обліку не здатна надавати повну і системну інформацію про господарську діяльність підприємства в том обсязі і вигляді, яка необхідна для ефективного управління.

Існуюча система обліку не розкриває всіх чинників, що впливають на формування результативних показників діяльності підприємств. Як відомо, на чистий прибуток підприємства впливають фінансові результати операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Така класифікація фінансових результатів діяльності підприємства є важливою при розрахунку показників доходності (рентабельності) підприємства, проте не враховує всіх функцій управління підприємством на сучасному етапі розвитку суспільства.

В світі поширюються нормативні вимоги та процедури, що забезпечують соціальну відповідальність підприємств, особливо щодо галузей, визначених Всесвітньою декларацією прав людини, конвенціями та рекомендаціями Міжнародної організації праці та інших організацій. «Соціальна відповідальність перестала мати вибірковий характер та бути «примхою» успішних компаній. Сьогодні - це суттєва і невід'ємна складова бізнес-процесу, підтримувана компаніями в різних регіонах планети, міжнародними організаціями (Глобальний договір ООН, Міжнародна організація праці, UNICEF, UNIDO, Рада Європи, Європейська організація якості, Міжнародна організація стандартизації) і урядами різних країн (Данія, Норвегія, Словаччина, Німеччина, Македонія, Франція, Велика Британія)» [6].

Проведений нами аналіз [3] тлумачення терміну «соціальна відповідальність бізнесу» різними науковцями дозволив нам визначити спільні і відмінні риси та висловити своє розуміння сутності «соціально відповідальна діяльність» і «соціальна діяльність».

Соціально відповідальна діяльність – це добровільна діяльність підприємства (в галузі етики, праці, екології, милосердя, і т.д.), з дотриманням ними норм і правил, явно і неявно визначених або невизначених законодавством, що впливає на якість життя як окремих соціальних груп населення так суспільства в цілому і фінансові показники діяльності підприємства та інтегрована в операційну діяльність організації.

Соціальна відповідальність бізнесу виявляється через його соціально відповідальну діяльність, яка прямо або опосередковано сприяє вирішенню соціальних і екологічних проблем суспільства. В залежності від її цілей і спрямованості, соціально відповідальна діяльність організації може бути поділена на внутрішню і зовнішню.

Внутрішня соціально відповідальна діяльність – це ділова практика підприємства у відношенні власного персоналу, зовнішня – у відношенні суспільства, яка  спрямована на досягнення соціальних або екологічних цілей, які є взаємопов’язаними і взаємозалежними. Так, наприклад, розвиток людського потенціалу (соціальний результат) не в останню чергу залежить, від екологічної ситуації в регіоні (екологічний результат), в якому мешкає людина. Тому частина дослідників вважає «адекватне реагування на зовнішні екологічні умови, до яких слід віднести: раціональне використання природних ресурсів; екологічну політику держави; зниження рівня викидів» [2] одним з напрямів соціальної діяльності. На нашу думку, для більш адекватного розуміння витрат і результатів соціально відповідальної діяльності з метою управління, слід все ж таки, розділити поняття соціальної і екологічної діяльності.

Отже, розширення інформаційної функції, що виконує бухгалтерський облік у загальному циклі управління підприємством (планування — облік — аналіз — регулювання), включення соціальної функції є викликом часу.

Соціальна функція бухгалтерського обліку полягає в забезпеченні інформації про результати, витрати і вигоди соціальної і екологічної діяльності підприємства стейкхолдерів, інтереси яких необхідно враховувати для здійснення господарської діяльності.

Враховуючи все вище сказане, можемо навести класифікацію видів діяльності господарюючих суб’єктів для розрахунку економічних, екологічних і соціальних показників  ділової активності підприємств в Україні, які повинні бути враховані при прийнятті управлінських рішень в умовах соціально орієнтованої економіки (рис. 1):

 

Рис. 1. Види діяльності сучасних підприємств

 

 Соціальна діяльність підприємств в Україні регулюється на макрорівні управління економікою Господарським Кодексом та іншими нормативно-правовими актами, на мікрорівні – колективним договором.

Статтею 69 ГКУ [1] «до соціальної діяльності підприємств віднесено питання щодо поліпшення умов праці, життя і здоров'я, гарантії обов'язкового ме­дичного страхування працівників підприємства та їх сімей, а також інші питання со­ціального розвитку вирішуються трудовим колективом за участі власника або уповно­важеного ним органу відповідно до законодавства, установчих документів підприєм­ства, колективного договору».

Основними напрямками соціальної діяльності згідно законодавства є:

-              підготовка кваліфікованих робітників та спеціалістів, їх економічне і професійне навчання як у власних навчальних закладах, так і в інших на­вчальних закладах за відповідними угодами;

-              медичне обслуго­вування, забезпечення житлом, путівками в оздоровчі та профілактичні заклади, інші соціальні послуги і пільги, що передбачені статутом підприємства;

-              створення для всіх пра­цівників підприємства належних (нешкідливих) і безпечних умов праці;

-              забезпечення сприятливих умови праці жінкам та неповно­літнім та окремим категоріям працюючих, нада­ння їм інших пільг, передбачених законом;

-              надання додаткових відпусток, скороченого робочого дня та інших пільг пра­цівників підприємства, та працівникам ін­ших підприємств, установ, організацій, які його обслуговують;

-              забезпечення додаткової пенсії, незалежно від роз­мірів державної пенсії, працівника, який став інвалідом на даному підприємстві вна­слідок нещасного випадку або професійного захворювання.

 Таким чином, «соціальна діяльність організації – це діяльність, спрямована на розвиток і вдосконалення умов використання і відтворення людського капіталу» [2].

Для забезпечення ефективного управління людськими ресурсами підприємства і оцінки доходів і вигод від їх використання в системі управління людським капіталом виникає необхідність розробки і впровадження нової соціальної функціональної підсистеми господарського обліку, спроможної надавати інформацію про вартість людських ресурсів підприємства, заснованої на принципах відкритості, економічності і гармонізації.

Вартість людських ресурсів підприємства визначається розміром фактично здійснених соціальних витрат. Під соціальними витратами ми розуміємо всі фактичні витрати  підприємства, спрямовані на формування і розвиток людського капіталу, створення гідних умов його використання і відтворення в грошовій і натуральній формі.

Таким чином, основне завдання бухгалтерського обліку соціальної діяльності пов'язане з відображенням інформації про соціальні витрати і результати від використання такого значущого суспільного активу яким є людський капітал. Щодо результатів соціальної діяльності то їх часто дуже важко оцінити, адже не існує кількісних показників для оцінки соціальних вигод які отримує підприємство, суспільство від використання людського капіталу. Оцінка соціальних витрат цілком вирішувана задача. Для правильної організації обліку витрат з метою управління ним необхідно, по-перше, визнати соціальні витрати самостійним об’єктом обліку, тобто вивести їх зі складу інших витрат операційної діяльності,  де вони відображуються зараз, по-друге, визначити по елементний склад витрат на персонал підприємства, виходячи з цілей і завдань бухгалтерського обліку людського капіталу.

Організація бухгалтерського обліку соціальної діяльності на підприємстві повинна забезпечувати:

-              надання оперативної інформації для управління процесами формування, розвитку і відтворення людського капіталу, а також  умови його використання;

-              бізнес-планування соціальної діяльності;

-              облік витрат, доходів і вигод, пов’язаних з соціальною діяльністю;

-              надання інформації про дотримання правил та норм законодавства з соціального захисту населення;

-              облік і контроль соціальних заходів;

-              аналіз і оцінка ефективності результатів соціальної діяльності;

-              участь облікового персоналу в розробці положень колективних договорів, що регулюють соціальну діяльність, і в оптимізації витрат на людський капітал.

На основі інформації приймаються управлінські рішення щодо напрямків соціальної політики підприємства та їх діагностики, усунення недоліків в організації соціальних процесів, визначення стратегічних напрямків їх подальшого розвитку тощо. Недостатність інформаційного забезпечення є одним з факторів, що гальмують розвиток соціальної діяльності в Україні.

Це зумовлює необхідність включення в систему «облік-аналіз» соціальних показників і доведення інформації про них до користувача, що сприятиме покрашенню якості життя населення, розв’язанню соціальних конфліктів в суспільстві.

Литература:

 

1.                Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV

2.                Захаров Н. Л., Кузнецов А. Л. Управление социальным развитием организации: Учебник. – М.:  ИНФРА-М, 2006.

3.                Лазаренко О.Ю., Романова О. В. Теоретичні підходи до визначення поняття «соціально відповідальна діяльність»// Актуальні питання сталого розвитку економіки: Збірник наукових праць з актуальних проблем економічних наук: у 2-х томах / Наукова організація «Перспектива». – Х: Видавничий дім «Гельветика», 2012. т.2. – 280 с. – С. 19 – 24.

4.                Мовчан І.В. Проблеми управління соціальними витратами – 2012. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=21138

5.                Пушкар М.С. Філософія обліку: Монографія. – Тернопіль: Карт – бланш, 2002. – 157 с.

6.                Сошинський С. Україні потрібна Національна стратегія соціальної відповідальності бізнесу – 2013. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrinform.ua