Економічні науки/Облік і аудит

Довбня І.І., Сімакович М. В.

Науковий керівник: Дзюба О. М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Розвиток системи місцевого оподаткування в Україні

У зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України з 2011 р. структура місцевих податків і зборів зазнала суттєвих змін. З його прийняттям втратили чинність низка законів України, декретів Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради України та указів Президента України. У Кодексі змінено кількісний та якісний склад загальнодержавних і місцевих податків та зборів. Так, відбулося скорочення місцевих податків та зборів з 14-ти до 5-ти, серед яких 2 місцевих податки і 3 місцевих збори [4]. До них належать: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який запроваджений з 1 січня 2013 р.; єдиний податок; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.

Питанням розвитку місцевого оподаткування присвятили свої дослідження такі науковці як: М. Бадида, К. Павлюк, О. Кириленко, В. Кравченко, О. Шевченко, та ін.

Однак, враховуючи постійні зміни до діючого законодавства питання залишається актуальним.

До 2011 р. включно відповідно до статистичних досліджень номінальна сума надходжень від місцевих податків і зборів зростала, але їхня частка у загальній структурі доходів місцевих бюджетів зменшувалася. Так, наприклад, у 2004 р. частка місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів становила 1,77% (0,5 млрд. грн.), а у 2011 - 0,61% (0,8 млрд. грн.), тобто номінально сума зросла у 1,6 рази, тоді як відносно загальної суми доходів місцевих бюджетів зменшилася майже у 3 рази. У 2012 р. від місцевих податків і зборів отримано 2,5 млрд. грн., що у 3,1 рази більше аналогічного показника попереднього року. Їх частка у структурі доходів місцевих бюджетів зросла і склала 2,9% [2].

Причиною таких змін стало переведення єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва з категорії загальнодержавних до місцевих податків. Так, у 2012р. надходження від нього склали майже 2 млрд. грн., тобто близько 80% загального обсягу місцевих податків та зборів. Єдиний податок для суб’єктів підприємницької діяльності на сьогодні став реальним доходом для бюджету розвитку. Так, у 2012 р. він формував 2,3% доходів місцевих бюджетів, що, однак менше, ніж в усі попередні роки [3].

Скорочення кількості місцевих податків і зборів має певні підстави, оскільки більшість місцевих податків і зборів, які існували в Україні до введення в дію Податкового кодексу, практично не виконували фіскальної функції і мали низьку економічну ефективність, тобто витрати на їх адміністрування досить часто перевищували надходження від них.

Скорочення переліку місцевих податків і зборів у Податковому кодексі України дозволяє частково підвищити регулюючий потенціал податкової системи, але варто зауважити, що більшість передбачених у Кодексі місцевих податків і зборів дублюють або об’єднують дію тих, які існували раніше. Так, наприклад, туристичний збір є об’єднанням готельного (справлявся до 1 січня 2004 р.) та курортного зборів, а у зборі за місця для паркування транспортних засобів змінено елементи оподаткування.

Податковий кодекс України значно ускладнив процедуру справляння збору за місця для паркування транспортних засобів. Місцеві ради не повністю використовують резерви від цього збору по причині відсутності дієвого контролю за наявністю договорів оренди на землю під парковки, меж і розміток парковок, приборів фіксації в’їзду автотранспорту на парковку.

Реформування системи місцевого оподаткування має змінити роль місцевих податків та зборів з другорядної на основну у формуванні фінансових ресурсів місцевого самоврядування.

Місцеві податки і збори необхідні для того, щоб місцеві органи влади мали можливість надавати послуги, рівень яких у населення асоціюється з обсягом сплачених податків. Кошти, зібрані на місцях використовуються більш ефективно й заощадливо, аніж виділені центральним урядом.

Становлення системи місцевого оподаткування в Україні відбувається надто повільними темпами. Про це свідчить прийняття Податкового Кодексу України, який так довго розробляли і затверджували, однак і він є недосконалий. Система місцевих податків і зборів має багато недоліків, серед яких найсуттєвішими є такі:

- незначна фіскальна роль місцевих податків і зборів;

- вузький перелік цих податків і зборів в порівнянні з іншими країнами;

- відсутність у органів місцевого самоврядування права самостійно запроваджувати власні податки і збори на своїй території;

- нерозвиненість податків, які відображають політику місцевих органів влади

Отже, багаторічна практика місцевого оподаткування в нашій країні, навіть з урахуванням остатніх законодавчих змін, дає підстави стверджувати, що система місцевих податків і зборів виконує ніби допоміжну роль щодо державного оподаткування.

Література:

1. Бюджетний кодекс України вiд 08.07.2012 № 2456-VI // Голос України вiд 04.08.2012. – № 143.

2. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2010 рік / [Щербина І.Ф., Рудик А.Ю., Зубенко В.В. та ін.]; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. – К., 2011. – 142 c.

3. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2011 рік / [Щербина І.Ф., Рудик А.Ю., Зубенко В.В. та ін.]; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. – К., 2012. – 97c.

4. Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI. – Х.: Одіссей, 2011. – 536 с.