Экономические науки/7. Учет и аудит

Пікінер В.В., Степаненко Ю.В.

Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара, Україна

Передумови інтегрування екологічної складової у систему обліку на підприємствах

На сучасному етапі розвитку людства за масштабами негативного впливу та наслідками екологічні проблеми не можна порівнювати з будь-якими іншими.

Дослідження у сфері екології, проведені в останні десятиліття в багатьох країнах світу, показали, що на межу екологічної кризи навколишнє середовище призвела руйнівна дія антропогенних факторів. З-поміж різних складових екологічної кризи найбільшу загрозу становить проблема засмічення невідтворюваних природних ресурсів відходами промисловості та транспорту.

Для вітчизняних підприємств характерним є первісне накопичення капіталу та орієнтація на отримання прибутку. При цьому екологічні вимоги не завжди враховуються.

Сьогодні в найбільш розвинутих країнах світу отримала розповсюдження концепція «соціальної відповідальності бізнесу» або «корпоративної соціальної відповідальності», під якою розуміють відповідальність організації (компанії, підприємства) за вплив її дій та рішень на суспільство, навколишнє середовище шляхом етичної та прозорої поведінки, яка сприятиме сталому розвитку, в тому числі здоров’ю та благополуччю суспільства, враховує очікування зацікавлених сторін, відповідає при цьому діючому законодавству та міжнародним нормам поведінки, є інтегрованою в діяльність та практикується у відносинах [2].

Соціальна відповідальність впливає на привабливість бізнесу для інвесторів: компанія може бути привабливою з точки зору поточної прибутковості, але вкрай нестійкою з екологічної та соціальної точок зору.

Таким чином, управління корпоративною соціальною відповідальністю у формі реалізації стратегії сталого розвитку фактично є системою управління та мінімізації нефінансових ризиків [3].

Слід відмітити, що пріоритетним напрямом корпоративної соціальної відповідальності є заходи у сфері охорони навколишнього середовища та «сталого розвитку».

Так, сталий розвиток (англ. Substainable development) – це загальна концепція відносно необхідності встановлення балансу між задовольнянням сучасних потреб людства та захистом інтересів майбутніх поколінь, враховуючи їх потребу у безпечному та здоровому навколишньому середовищі [5].

В основу парадигми сталого розвитку покладена триєдина концепція взаємодії економіки, суспільства та навколишнього середовища – економічне зростання, соціальна справедливість та екологічна безпека [3].

Як відомо, головною метою обліку є надання повної, правдивої та неупередженої інформації користувачам з урахуванням ієрархічних рівнів управління підприємством. Тому й виникає необхідність виділяти в загальній системі обліку відповідних підсистем, що повинні забезпечувати виявлення, накопичення, систематизацію, надання, зберігання такої інформації.

Вищезазначені моменти підвищують важливість використання у вирішенні екологічних проблем відповідних управлінських інструментів, в тому числі екологоорієнтованого бухгалтерського обліку. Тобто традиційна система бухгалтерського обліку повинна бути доповнена екологічними та соціальними елементами.

Сьогодні в Україні у регулюванні ведення бухгалтерського обліку та складання звітності екологічні аспекти враховуються фрагментарно. На жаль, це пов’язано з тим, що в нашій країні ще не розроблені такі організаційні заходи, які б враховували першочергову необхідність досягнення природно-екологічної рівноваги та сприяли розвитку суспільного господарства.

Більшість науковців визначають екологічний (або екологоорієнтований) бухгалтерський облік як самостійний напрям бухгалтерського обліку господарюючого суб’єкту, який повинен забезпечити бухгалтерський облік відповідною екологічною інформацією. Тобто, в перспективі екологічний облік має стати частиною інформаційної структури бухгалтерського обліку, адже тісно пов’язаний з іншими видами бухгалтерського обліку – фінансовим, управлінським та податковим.

До основних передумов розвитку еколого-орієнтованого бухгалтерського обліку слід віднести:

1) ігнорування ролі бухгалтерського обліку у побудові концепції сталого розвитку країни та управлінні екологічною діяльністю;

2) виникнення нових об’єктів бухгалтерського спостереження;

3) відсутність методики бухгалтерського відображення природно-ресурсного потенціалу країни;

4) нерозвиненість суспільної екологічної свідомості [1].

На даний момент існує ціла низка підходів щодо до формування системи бухгалтерського обліку, здатної задовольнити потреби менеджменту управлінського персоналу і забезпечити зовнішні зацікавлені кола достовірною інформацією не тільки про економічні, а й про екологічні та соціальні аспекти діяльності підприємства [4].

Крім того, існування мають місце певні перешкоди для інтегрування екологічного обліку у систему управління вітчизняними підприємствами:

– відсутність методичних рекомендацій, положень, стандартів щодо організації екологічного обліку на підприємстві, відображення в обліку і надання користувачам екологічної інформації;

– недосконалість вітчизняного законодавства, що не стимулює підприємства до ведення соціально відповідального бізнесу;

– труднощі оцінки негативних впливів господарської діяльності на довкілля;

– складність відокремлення екологічних витрат від інших витрат діяльності підприємств.

Здебільшого підприємства надають певну екологічну інформацію у державні статистичні органи та державним екологічним інспекціям. Проте ця інформація є недостатньою для інших користувачів, що бажають задовольнити свої інформаційні потреби у цьому напрямі.

Отже, традиційний бухгалтерський облік (як управлінський, так і фінансовий) на сучасному етапі розвитку не є придатним для адекватного врахування екологічних впливів підприємства і виконання функцій екологічно свідомого управління і контролю. Обмеження традиційної системи бухгалтерського обліку полягають у наступних моментах:

1) більшість природних втрат не можна виразити в грошовому вимірнику, вони важко піддаються навіть кількісному виміру ( «Не вмієш виміряти – не зможеш управляти») ;

2) екологічна інформація часто є нечіткою, динамічною, відносною;

3) важлива екологічна інформація може бути отримана не з фінансово-економічних джерел, а таких сфер, як геологія, екологія, біологія, фізика і т. ін.;

4) відсутність жорстких законодавчих вимог, обмежень або податкових стимулів враховувати та/або запобігати нанесенню шкоди навколишньому середовищу;

5) неврахування в ринкових цінах реальної обмеженості ресурсів.

Отже, під час доповнення фінансового обліку необхідно не відмовлятися від економічного продовження екологічно орієнтованого управління підприємством.

Сьогодні у світі найбільш часто розглядаються чотири основні напрямки розвитку екологічного обліку:

– фінансовий облік,

– управлінський облік (облік виробничих витрат),

– облік потоку основних засобів,

– екологічна звітність.

На наш погляд, екологоорієнтований бухгалтерський облік підприємств повинен діяти як цілісна система, що включає такі основні елементи: фінансовий облік, управлінський облік, інтегровану звітність з екологічними показниками, внутрішній екологічний контроль та екологічний аудит.

Інтеграція екологічних елементів у систему традиційного обліку повинна ґрунтуватися на системі еко-балансів. Еко-баланс – це основний інструмент отримання потрібної інформації про величину шкідливого впливу підприємства на довкілля. Як важливий інструмент екологічного аудиту і основний інструмент еко-контролінгу еко-баланс забезпечує системне виявлення, оцінювання і кількісне відображення негативного впливу діяльності підприємства на довкілля, зокрема агрегування отриманих даних і віддзеркалення таким чином «екологічного успіху» чи «неуспіху» підприємства. Саме за допомогою еко-балансів доцільно обліковувати і документувати вплив підприємства на довкілля [4].

Для обліку екологічних обʼєктів в системі фінансового бухгалтерського обліку у Плані рахунків, вважаємо за необхідне ввести окремі субрахунки.

В системі управлінського обліку необхідно розробити методику розмежування витрат та доходів, яка б дала змогу виділити та оцінити екологічні витрати та екологічні доходи. Також потребою часу є розширення меж управлінської (внутрішньогосподарської ) звітності та іншої звітності підприємств з урахуванням вимог сталого розвитку суб’єктів господарювання. Для систематичного контролю екологічних аспектів господарської діяльності необхідно вводити нові форми звітності, а також складати так звану нефінансову або інтегровану звітність, яка б містила більш докладну та повну екологічну інформацію у нерозривному взаємозв’язку з економічними показниками діяльності підприємств (установ, організацій).

Таким чином, перспективним та надзвичайно важливим з точки зору національної безпеки напрямом розвитку бухгалтерського обліку є його екологізація. Розширення меж традиційного бухгалтерського обліку створить умови для більш повного врахування ступеню впливу діяльності суб’єктів господарювання на навколишнє середовище. А це, в свою чергу, дозволить своєчасно приймати обґрунтовані управлінські рішення стосовно запобігання негативним тенденціям розвитку підприємств та економіки нашої держави.

Література:

1. Замула І.В. Цикл наукових праць «Бухгалтерське відображення еколого-економічних процесів у контексті сталого розвитку: теорія, методологія, організація». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //http://kdpu-nt.gov.ua.

2. Концепція Національної стратегії соціальної відповідальності бізнесу в Україні. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: //http://www.svb.org.ua/ publications/kontseptsiya-natsionalnoi-strategii-sotsialnoi - vidpovidalnosti-biznesu.

3. Корпоративная социальная ответственность и устойчивое развитие: мировой опыт и развитие в России. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.dis.ru/ library/manag/ archive/2005/3/3735.html.

4. Максимів Л.І. Інноваційні підходи в бухгалтерському обліку: екологічний і соціальний аспекти // Науковий вісник. – 2004, вип.14.2. – С. 24 – 33.

5. Матеріали Вікіпедії. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http:// ru.wikipedia.org.