Брезденюк О.М, науковий керівник Матвієнко О.Л.

Формування та використання кадрового управлінського потенціалу підприємства .

Вінницький національний аграрний університет

Вступ. Україна перебуває в процесі широкомасштабних трансформацій практично всіх сторін суспільного життя. Пріоритетним напрямом державної кадрової політики є підвищення професіоналізму, найбільш повне використання знань і можливостей громадян в інтересах суспільства й держави, тобто розвиток потенціалу як найважливішого інтелектуального й професійного ресурсу українського суспільства, що забезпечує соціально-економічний розвиток країни, її конкурентоспроможність на міжнародному ринку. Для України необхідність реформування державної кадрової політики, моделювання сучасної системи пошуку та відбору управлінських кадрів в органах влади зумовлена низькою чинників, які трансформують зміст, характер, методи, тенденції розвитку кадрової системи, її забезпечення, особливості взаємодії суб’єктів кадрової півні й підвищення ефективності державного управління.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Значний науковий внесок у вивченні теоретико-методологічних аспектів кадрового потенціалу зробили: О.А. Бугуцький, Ф.В. Зінов’єв, Н.С. Краснокутська, М.Й. Малік, Л.І. Михайлова, Т.І. Олійник, В.В. Россоха, П.Т. Саблук, Г.В. Щокін та ін.

Метою статті є дослідження різних підходів та сучасних перспектив необхідності формування нової генерації управлінських кадрів – державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування.

Сьогодні на зміну принципам і методам управління, в центрі якого були державні плани з виробництва та продажу державі сільськогосподарської продукції, поступово приходить філософія сучасного менеджменту, орієнтованого на людину, з метою задоволення її матеріальних і духовних потреб.

Категорія «кадри» розглядається як виділення частини кваліфікованих працівників та усвідомлення їх цінності. Кадри мають вирішальне значення для організації виробництва в окремо взятому підприємстві незалежно від форми власності й розвитку галузі. Загалом, термін «потенціал» окреслює засоби,резерви, джерела, які можуть бути використані, а також можливості окремої особи, групи осіб, суспільства в інтересах розв’язання певних ситуаційних проблем. Кадровий потенціал організації – це складовий елемент її ресурсного потенціалу, який величину із наявного кількісного становить складу працюючих із відповідними якісними характеристиками (професійна, вікова, статева структура; освітній, кваліфікаційний рівень). Механізм ефективного використання й формування кадрів підприємств зумовлюється змінами, які відбуваються на макро- та мікрорівнях, у зовнішньому і внутрішньому середовищах організацій.

На жаль, в Україні на сучасному етапі розвитку економіки ситуація з кадрами в є дуже складною: старі спеціалісти пішли,приплив нових за останні роки значно зменшився, нових кадрів на селі ще немає, особливо скрутне становище у тваринництві, адже там сьогодні нема кому ні організувати на сучасному рівні селекційно-племінну роботу, ні правильно сформувати кормову базу. В принципі, виробляти сьогодні ми можемо, але організувати виробництво на сучасній науковій базі, більше того,прорахувати кон’юнктуру ринку на роки вперед нашим кадрам у більшості випадків уже не під силу, тобто в забезпеченні сільськогосподарського виробництва кадровим потенціалом настали не найкращі часи, відчуваються певні проблеми і суттєві прорахунки.

Багато керівників підприємств усвідомлюють важливість соціального фактора й забезпечують збереження історично сформованих соціальних структур у сільських місцевостях на відповідному рівні, що в кризовий час виокремлює можливість їх працівникам задовольняти елементарні потреби.

А також для формування кадрової політики підприємства актуальним, є уточнення системи його показників, що враховує кількісні (чисельність, віковий та кваліфікаційний склад, рух робочої сили, ефективність праці) та якісні (показники рівня мотивації; показники ступеня професіоналізму; показники освітнього рівня) характеристики й дає змогу визначати причини неефективного формування та використання трудового потенціалу і здійснювати оптимізаційні управлінські впливи на подальший процес його розвитку.
Отже, можна виділити основні засоби підвищення ефективності використання кадрового потенціалу підприємства , а саме:

- засоби спрямовані на підвищення ефективної кадрової роботи: покращення укомплектованості штату та їх відповідності потребам; раціональних рух кадрів, формування ефективної системи ротації кадрів, визначення основних напрямів підвищення кваліфікації персоналу підприємства, застосування системи нормування та стандартизації праці;

- засоби направлені на покращення показників продуктивності та ефективності праці – формування взаємозв'язку між показниками ефективності праці на рівні окремого працівника та загалом по підприємству з матеріальними та соціальними засобами стимулювання праці;

- застосування ефективної системи матеріального стимулювання, що супроводжується підвищенням обсягу середньої заробітної плати до ринкового рівня та відповідним зростанням економічних показників діяльності підприємства;
- соціальний розвиток трудового потенціалу, що ґрунтується на застосуванні соціальних факторів стимулювання праці, створення позитивної атмосфери у колективі, мінімізації конфліктних ситуацій у робочому процесі, а також створення умов, що сприяють прояву індивідуально-кваліфікаційного потенціалу і професійних характеристик працівника;
- підвищення якості трудових ресурсів шляхом навчання та підвищення кваліфікації наявного персоналу, а також залучення нових висококваліфікованих спеціалістів, забезпечення стабільності складу колективу;

- покращення показників організаційної та управлінської діяльності, а саме використання постійної системи планування, підвищення ефективності оперативного планування, підвищення професійного рівня керівників та спеціалістів, раціональності оргструктури; забезпечення необхідної інформаційної бази, технологій управління та інше

Створення та розвиток підприємств сприяє зниженню кількісного складу працюючих з одночасним підвищенням їхніх якісних характеристик. Також наявна тенденція переміщення сільськогосподарського виробництва в господарства населення розширює кількісний склад зайнятих у них, знижуючи питому вагу висококваліфікованих кадрів, а також інші їхні якісні характеристики. Суттєвим для формування й ефективного використання кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств є дієвий мотиваційний механізм, економічне та правове його забезпечення; доведення заробітної плати по галузі щонайменше до середнього по народному господарству, активна діяльність усіх складових мотиваційного кола й раціональне поповнення мотиваційного кошика. Для забезпечення соціальних потреб працюючих у сільському господарстві як одного із факторів формування його кадрового потенціалу, необхідне визнання на законодавчому рівні проблеми соціально-економічного розвитку сільських територій як державної з одночасним розширенням і закріпленням соціальної відповідальності суб’єктів господарювання. Сьогодні особливої уваги потребує визначення місця та ролі кадрового потенціалу серед інших потенціалів підприємства, що дозволяє ефективніше використовувати його ресурси.

1.Васильєва О.І. Управлінська еліта:проблеми та перспективи формування / О.І Васильєва // Вісник ХНАУ .- 2012. - №6.- С.45-50.

2.Бєсєдіна Г.С. Мотивація праці в контексті інвестиційного розвитку

АПК / Г.С. Бєсєдіна // Вісник ХНАУ. - 2011. - № 1. - С. 40-45.

3.Москаленко В.О.Основні принципи формування кадрового потенціалу підприємства / О.В.Москаленко // Бізнес- навігатор . – 2013.-№3.-С56-62.