К.держ.упр., доцент Гладченко Т.М.,

аспірант Арутюнян С.С.

 

Донецький державний університет управління

 

ВИКОРИСТАННЯ СТЕЙКХОЛДЕРСЬКОГО ПІДХОДУ ДЛЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ВЗАЄМОВІДНОСИН УЧАСНИКІВ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ПРОЕКТУВАННЯ

 

Умовами ефективності заходів усієї системи соціального партнерства є інформаційна відвертість, налагодження зворотнього зв’язку, впровадження інституту соціальної звітності і розкриття інформації для всіх зацікавлених осіб і організацій, у тому числі регіонального співтовариства.

Таблиця 1

Поняття «стейкхолдер» у різних авторів

Поняття

Автор

Стейкхолдер – це будь-яка група або індивід, здатний вплинути на досягнення мети організації

Е. Фріман [2, с.10]

Стейкхолдер – це зацікавлені в діяльності компанії індивідууми, організації або співтовариства, які мають безпосереднє відношення до її діяльності або пов’язані з нею побічно

Асоціація менеджерів Росії [3, с.6-8]

Стейкхолдер – це особа або група осіб, зацікавлених у будь-яких рішеннях або діяльності організації

Міжнародний стандарт ИСО/ОПМС 26000:2010 (Руководство по социальной ответственности) [4, с.14]

 

У проектному процесі основним елементом є його учасники [1, с. 224]. Тому з метою досягнення позитивного ефекту соціальних нововведень в Україні гостро постає питання наукової розробки моделі успішної кооперації всіх учасників: замовників (державних структур), проект-менеджерів, представників донорських організацій і бізнесменів, соціальних агентів (громадських організацій), споживачів (одержувачів соціальних благ). Можна рекомендувати схему взаємодії учасників соціокультурного проекту, що представлена на рис.1 [5, с. 34].

 

Державні структури (замовники)

Керівник проекту

Соціальні агенти

Бізнесмени                               

Продукт проекту
 

 


                     Гарантії

 


      Забезпечення

   комунікації

                                      Підтримка                                                                                     Гарантії

                                      

Отримувачі соціальних благ
                                                                                                                                 Зворотний

                                                                                                                                    зв'язок

                                                                         Внутрішнє

                                                                 середовище проекту

                                                                         та його зміна

                                                                           

Зовнішнє середовище

проекту та його зміна

 

 

Рис.1. Схема взаємодії учасників соціокультурного проекту

 

Аналіз практики використання цієї схеми показав, що відносини між учасниками проекту не завжди стабільні, змінюються залежно від внутрішнього і зовнішнього середовища. В ідеальному варіанті проект може бути реалізований, якщо в ньому зацікавлені абсолютно всі: і учасники, і ті, кого він стосується. Всі зацікавлені сторони (співтовариства) є учасниками ланцюжка створення цінності та тою або іншою мірою додають проектним заходам цінність і вартість.

Сутність стейкхолдерського підходу – в своєрідному перерозподілі ризиків серед бізнесового та владного оточення спільної команди управління соціальними програмами (проектами). Основною задачею держави при цьому підході стає стандартизація впливу на вибір стейкхолдерами того чи іншого варіанта поведінки, що враховує розуміння їх інтересів, методів пошуку «взаємовигідних» рішень [6, с. 226].

Вибір таких рішень залежить від специфічних факторів, які необхідно враховувати [6, с. 227]:

-                   відносини між всіма зацікавленими сторонами регулюються різними стандартами та формальними угодами;

-                   команда управління окремим соціальним проектом вбудована в розгалужену систему соціальних зв’язків, що і визначає межі ризикових ситуацій  масштаб ризиків;

-                   якість відносин ключових стейкхолдерів між собою спирається на таку важливу характеристику, як розмір соціального капіталу (рівень довіри);

-                   інерційність суспільних відносин впливає на ступінь невизначеності соціального майбутнього, що дезорієнтує різних стейкхолдерів.

Таким чином, запропонований підхід для соціокультурних проектів дозволить здійснити ефективний взаємозв’язок (як по вертикалі, так і по горизонталі) всіх зацікавлених сторін, які мають вплив на дану систему, для забезпечення її розвитку у процесі розробки та реалізації стратегічних документів.

Література:

1.                 КСВ – корпоративна соціальна відповідальність ll CSR – CorporateSocialResponsibility [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.ua-marketing.com.ua/?page_id=667.

2.                 Freeman E. Strategic Management. A Stakeholder Approach. – Pitman: Boston, 1984

3.                 Меморандум о принципах корпоративной социальной ответственности Ассоциации менеджеров России [Электронный ресурс] – режим доступа: http://www.amr.ru/storage/committee/121106.pdf.

4.                 ИСО/ОПМС 26000:2010 Руководство по социальной ответственности [Электронный ресурс] – режим доступа: http://ksovok.com/doc/iso_fdis_26000_rus.pdf.

5.                 Пономаренко Е.В. Социальные инновации и проекты: схема взаимодействия участников / Е.В. Пономаренко // Менеджер. – Донецк, ДонДУУ, - 2006. - № 3. – С. 32-36.

6.                 Пономаренко О.В. Механізми державного управління соціальними проектами та програмами: теорія і методологія: монографія / О.В. Пономаренко. – Донецьк: Технопарк, 2010. – 343 с.