Медицина/9. Гігієна та епідеміологія

К.м.н. Подаваленко А.П.

Харківська медична академія післядипломної освіти, Україна

Кашлюк: медичні, соціальні та економічні проблеми

у східному регіоні України

Кашлюк – найбільш поширене серед дітей контрольоване інфекційне захворювання бактеріальної етіології з повітряно-крапельним механізмом передачі. Незважаючи на тривалу імунізацію дітей проти цієї інфекції, продовжують реєструватися тяжкі форми та летальні випадки в основному серед дітей раннього віку. За даними експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я кашлюк є однією із провідних причин дитячої смертності, навіть у країнах з високим рівнем охоплення дітей щепленнями проти цього захворювання [7]. В Україні щорічно хворіє на кашлюк 2-3 тис. дітей та помирає 1-5 дітей переважно першого року життя, збільшується число щеплених серед хворих, спостерігається тенденція до зростання захворюваності серед дітей старших вікових груп та дорослих [2]. Залишається суттєвою проблемою виконання «Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015 рр.» в Україні. Згідно з якою до 2010 року рівень захворюваності на кашлюк повинен був досягти менш як 1,0 на 100 тис. населення [1]. Втім, за 2009-2012 рр. захворюваність на кашлюк в Україні коливалася в межах 2,3-5,0 на 100 тис. населення, причому в 2010 році, у порівнянні з 2011 роком, відбулося значне зростання захворюваності на кашлюк у більшості регіонів України.

Нині економічний аналіз все ширше використовують в практичних закладах охорони здоров’я, що має велике значення для планування, фінансування та удосконалення лікувально-профілактичної та протиепідемічної допомоги населенню. Середньостатистичний економічний збиток від 1 випадку захворювання є універсальним показником, який можна використовувати на різних територіях та при різних епідемічних ситуаціях [5].

Зважаючи на вищезазначене метою роботи стало визначення медичної, соціальної та економічної значущості кашлюку в східному регіоні України (модель Харківська область).

У роботі були використані звіти Головного управління Державної санітарно-епідеміологічної служби у Харківській області (ф.№2, ф.№6, ф.№70) за 1999-2012 роки.

Серологічні дослідження проводили на базі двох пологових будинків м. Харкова. Стан протикашлюкового імунітету вивчали у 136 вагітних та їхніх новонароджених. Профілактичні щеплення проти кашлюку та інформацію про перенесений кашлюк у вагітних виясняли згідно з амбулаторними картами (ф.025/о) та картами профілактичних щеплень (ф.063/о). Забір крові проводили за інформованою згодою вагітних. Протикашлюкові аглютиніни вивчали в реакції аглютинації з кашлюковим діагностикумом ОАО «Біомед» ім. І.І. Мечникова (Росія). За умовно «захисний» титр протикашлюкових антитіл приймали розведення сироваток ≥1:160.

Згідно з методикою Центрального науково-дослідного інституту епідеміології (м. Москва, Росія) був розрахований економічний збиток від 1 випадку захворювання на кашлюк [6]. Для цього розрахунку були використані дані історій хвороби 41 хворого на кашлюк; дані про захворюваність на кашлюк (загальна кількість хворих, кількість дорослих та дітей серед хворих); прейскуранти діагностичних послуг; заробітна плата медичного та обслуговуючого персоналу в Україні тощо.

Статистичну обробку проводили з використанням методів статистичної обробки матеріалу [3].

За 1999-2012 рр. у Харківській області захворюваність на кашлюк коливалася в межах від 0,38 до 13,7 на 100 тис. населення, підйоми захворюваності відмічалися через кожні 2 роки, спостерігається тенденція до зростання захворюваності на кашлюк в області та загалом в Україні (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка захворюваності на кашлюк у Харківській області та в Україні за 1999-2012 рр.

За період дослідження захворюваність на кашлюк серед дорослих коливалася в межах від 0,1 до 0,8 на 100 тис. дорослих, а серед дітей – від 2,4 до 106,5 на 100 тис. дітей. Причому найвищий показник захворюваності серед дітей виявився у віковій групі 0-2 роки і становив у середньому 96,0 на 100 тис. дітей цієї вікової групи, тоді як серед дітей 3-6 років та 7-14 років ці показники були відповідно 42,0 та 15,7 на 100 тис. дітей певних вікових груп.

Значна різниця в показниках захворюваності на кашлюк у вікових групах може свідчити про низький рівень реєстрації випадків кашлюку серед дорослих через переважно атиповий та легкий перебіг у них цієї інфекції, який неможливо виявити без лабораторних досліджень. Втім, результати проведених серологічних обстежень вагітних (136 осіб) показали, що у 41,9% жінок були виявлені протикашлюкові аглютиніни, при цьому про захворювання на кашлюк в минулому та про проведені їм щеплення в облікових документах не було вказано. Слід також зазначити, що серед вагітних з позитивним результатом серологічних досліджень тільки у 13 (22,8%) жінок виявляли протикашлюкові антитіла з умовно «захисними» титрами, а серед обстежених 136 новонароджених у 37,5% виявили протикашлюкові аглютиніни, із них з умовно «захисними» рівнями антитіл було 23 (45,1%) дитини. Це може вказувати на високу сприйнятливість як дорослих, зокрема жінок дітородного віку, так і дітей раннього віку до збудника кашлюку.

За результатами аналізу клінічного перебігу кашлюку виявлено 80,2% осіб із середньотяжким перебігом, на долю тяжких форм приходилося 3,9% осіб, з легкими формами було 15,9% осіб. Детальний аналіз клінічного перебігу кашлюку серед вікових груп був проведений за 1999-2008 рр. Так, серед різних вікових груп найбільша доля тяжких форм перебігу кашлюку реєструвалися у віковій групі до одного року життя (13,5%), тоді як у вікових групах від 1 до 6 років та від 7 до 14 років доля дітей з тяжким перебігом була значно меншою (3,7% та 2,3% відповідно). При цьому дітей з легким перебігом хвороби у вікових групах від 1 до 6 років та від 7 до 14 років було у 2 рази більше, ніж серед дітей до одного року життя. Серед хворих на кашлюк на долю дорослих з легким перебігом хвороби приходилося 21,4%, а з тяжким перебігом – 1,4% випадків (рис. 2).

вікові групи

Рис. 2. Клінічні форми за тяжкістю перебігу кашлюку серед різних вікових груп населення у Харківській області за 1999-2008 рр.

Проведений аналіз випадків захворювань на кашлюк за даними щеплю- вального анамнезу показав, що в середньому близько 50% осіб були щеплені проти кашлюку, причому більшість із них мали в анамнезі вакцинацію та ревакцинацію. За останні роки відбулося зростання частки серед щеплених хворих на кашлюк дітей 3-6 та 7-14 років, які мали в анамнезі вакцинацію та ревакцинацію (з 74,6% до 83,4% та з 65,3% до 88,6% відповідно), разом з цим у цих вікових групах зросло число дітей з середньотяжким перебігом (3-6 років – з 86,8% до 93,3%; 7-14 років – з 83,7% до 95,9%) та зменшилося із легким перебігом хвороби (3-6 років – з 12,3% до 5,1%; 7-14 років – з 15% до 3,7%). Представлені дані можуть свідчити як про низький рівень фахівців щодо верифікації діагнозу, так і про зниження ефективності специфічної профілактики кашлюку.

Основним фактором, що суттєво впливає на стан захворюваності на контрольовані інфекції, є імунопрофілактика населення. Так, за 1999-2008 рр. у Харківській області середній рівень щепленості проти кашлюку дітей за віком згідно з чинним календарем щеплень становив 90,7% (при достатньому рівні 95% та вище), а за 2009-2012 рр. – 56,0-64,7%. Отже, низький рівень щепленості дітей в області ймовірно став причиною зростання захворюваності на кашлюк у 2011 році і може сприяти інтенсифікації епідемічного процесу кашлюку в подальшому.

У Харківській області за період спостереження бактеріологічно обстежувалося в середньому близько 90% хворих на кашлюк. Кратність бактеріологічного обстеження становила 2,9, але значну частку хворих (майже 50%) обстежували з діагностичною метою пізніше 10 дня, що визначило низький рівень (23,1% від числа обстежених) бактеріологічного підтвердження кашлюку. Серотиповий пейзаж збудника кашлюку свідчить про циркуляцію серед населення області сероваріантів 1.2.3., 1.2.0. та 1.0.3, проте в більшості випадків реєстрували сероваріант 1.0.3. (понад 80%), який згідно з джерелами наукової літератури обумовлює в основному легку форму перебігу кашлюку [4]. Цей факт підтверджує припущення про недостатній рівень кваліфікації фахівців лікувально-профілактичних закладів.

Розрахована середня величина економічного збитку від 1 випадку кашлюку для всіх хворих становила 16 тис. 360 грн., для дітей 0-14 років – 16 тис. 760 грн., а для дорослих старших 15 років – 3 тис. 870 грн. Враховуючи величину середнього збитку від 1 випадку кашлюку, був розрахований збиток для вікових груп за 1999-2012 роки. Збиток для дітей склав 36 688 040 грн., для дорослих – 371 520 грн.

Отже, економічний збиток від кашлюку у Харківській області для дітей у 98 разів перевищував збиток для дорослих.

Висновки:

1. Сучасний перебіг епідемічного процесу кашлюку у Харківській області характеризується періодичними підйомами та спадами, тенденцією до зростання захворюваності на кашлюк, високим рівнем захворюваності дітей раннього віку та значним відсотком щеплених проти кашлюку серед хворих.

2. Низький рівень захворюваності на кашлюк серед дорослих при виявленні у 41,9% дорослих протикашлюкових антитіл, низький відсотком бактеріологічного підтвердження кашлюку та реєстрація в основному середньотяжких форм перебігу при циркуляції переважно сероваріанту 1.0.3. свідчить про недоліки роботи лікувально-профілактичних закладів щодо діагностики кашлюку, в тому числі за тяжкістю перебігу.

3. Встановлено низький рівень захищеності від кашлюку жінок дітородного віку та їхніх дітей, хоча материнські антитіла передаються трансплацентарно, але ймовірно не захищають від захворювання на кашлюк дітей раннього віку.

4. Представлений економічний аналіз захворюваності на кашлюк дозволив виявити пріоритетну вікову групу – дітей до 14 років, які потребують першочергової уваги щодо підвищення ефективності протиепідемічних та профілактичних заходів.

5. Нині першочерговим завданням є підтримка на достатньому рівні (не менше 95%) загальної планової імунізації дітей проти кашлюку та підвищення рівня кваліфікації фахівців щодо верифікації діагнозу «кашлюк».

6. Удосконалення епідеміологічного нагляду за кашлюком та імунопрофілактики може сприяти зниженню захворюваності на цю інфекцію з відповідним зниженням економічних збитків.

Література:

1. Про затвердження Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015 роки: Закон України від 21.10.2009 г. № 1658-VI // Закон. 2009.

2. Романенко Т.А. Системний аналіз сучасного епідемічного процесу кашлюку та удосконалення епідеміологічного нагляду: автореф. дис… док. мед. наук. – Київ, 2012. – 36 с.

3. Савилов Е.Д. Эпидемиологический анализ: Методы статистической обработки материала /Е.Д. Савилов, В.А. Астафьев, C.Н. Жданова, Е.А. Заруднев. – Новосибирск: Наука-Центр, 2011. – 156 с.

4. Сухинин М.В. Коклюш. Требуется новая стратегия диагностики и вакцинопрофилактики // Эпидемиология и вакцинопрофилактика. – 2005. – №6(25). – С.17-21.

5. Шаханина И.Л., Осипова Л.А. Экономические потери от инфекционной заболевапемости в России: величины и тенденции// Эпидемиология и инфекционные болезни. – 2005. – №4. – C.19-21.

6. Экономический анализ инфекционных болезней: метод. рекомендации для руков. здравоохр., санитарных врачей, эпидемиологов, инфекционистов / [Шаханина И.Л., Шестопалов Н.В., Осипова Л.А.]. – М.: МЗ РФ, 1997. – 22 с.

7. Efficacy of an acellular pertussis vaccine among adolescents and adult/ Ward I.I., Cherry J.D., Chand S.J. [et al.] // New England J. of Medicine – 2005. – Vol. 353. – P. 1555-1563.