Масич С.Ю.

Харківський національний педагогічний університет
імені Г.С. Сковороди, м. Харків, Україна

Наукові підходи до процесу дидактичної підготовки майбутнього педагога

Діяльнісний підхід до дидактичної підготовки майбутнього педагога підготовки дозволяє судити про ієрархію мотивів і особистісних сенсів як одиницю організації особистості. У якості пояснювального принципу розвитку психіки категорія діяльності використовується при вивченні різних галузей психічної реальності. У межах даного методологічного підходу розглядається і особистісно-діяльнісний підхід, який підкреслює формування особистості в професійній діяльності, і виступає провідним видом у дорослому періоді життя. Особистісно-діяльнісний підхід розглядає особистість майбутнього педагога як суб’єкта діяльності, яка формуючись у діяльності та спілкуванні з іншими людьми, визначає характер цієї діяльності та спілкування. Вивчаючи психолого-педагогічні явища, необхідно орієнтуватися на особистість кожного учасника цілісного педагогічного процесу, здійснюючи особистісний підхід як на практиці, так і в теорії наукових досліджень. Це передбачає врахування ціннісних відносин і мотивів діяльності суб‘єктів навчального процесу, включення особистісного досвіду тих, що навчаються в освітній процес.

Компетентнісний підхід вимагає визначення певних вимог до освітньої підготовки студентів, яка забезпечує змістові та технологічні боки організації навчально-пізнавальної діяльності її суб’єктів (цілепокладання в навчанні, мотивацію саморозвитку, креативність, впровадження інновацій, забезпечення кінцевих результатів освіти тощо).

Під технологічним підходом до процесу дидактичної підготовки розуміємо конструювання навчання на основі системи форм, методів і засобів навчання, при якому головним є чітка постановка конкретизованих цілей і послідовні (елементні) процедури їх досягнення. При цьому варто зазначити, що реалізація цих цілей досягається виконанням студентами відповідних навчальних завдань, кожне з яких співвіднесене з визначеною метою, що входить у розроблену для даного заняття специфікацію цілей.

Технологічний підхід передбачає розгляд дидактичних категорій у їх взаємозв'язку, що утворює чітку картину функціонування всього категоріального комплексу в процесі конструювання навчання. Такий динамічний опис досліджуваних категорій, навпаки, сприяє розвитку в майбутнього педагога уміння конструювати навчальний процес, тобто полегшує перехід від теорії до практики.

Системний підхід виходить із того, що специфіка університетської освіти як складного системного утворення не вичерпується особливостями складників її елементів, а визначається, насамперед, характером зв'язків і відносин між певними елементами. Педагогічні системи слід відносити до числа тих, що розвиваються. Такими вони є тому, що по мірі суспільного, соціального й науково-технічного прогресу удосконалюються й розвиваються педагогічні системи в структурному, функціональному й історичному аспектах [1].

Культурологічний підхід дозволяє розглядати університетську освіту як форму одночасного буття й діалогу минулих, справжніх і майбутніх культур, різних культурних цінностей, норм, зразків і форм діяльності, що існують в одному історичному часі; як спосіб життєдіяльності студентів і викладачів і як сукупність цінностей, норм, ідеалів, породжених у процесі пізнання культури суспільства. Сам університет, студенти й викладачі вступають як суб'єкти культури, історії й власного життя, здатні до культуротворчої самореалізації й самоздійсненню [2].

Вибір аксіологічного підходу дозволяє розглянути освіту як цінність культури. Цінності освіти – це її загальнолюдські сенси, суспільно прийняті й передані з покоління в покоління зразки педагогічної культури, відбиті в культурному вигляді людини, культурних зразках життя, взаємодії поколінь, виховних відносинах, у педагогічних теоріях і системах, технологіях і способах педагогічної діяльності й поведінки [3; 4].

Антропологічний підхід у педагогіці тісно пов'язаний з іменем К. Ушинського, який відстоював необхідність системного використання даних усіх наук про людину як предмет виховання і їх урахування при побудові й здійсненні педагогічного процесу [5]. Антропологічний підхід дозволяє розглядати особистість у єдності, взаємозалежності й взаємозумовленості природного (біологічного), духовного (психічного), соціального й культурного чинників в її розвитку й становленні.

Орієнтація на антропологічний підхід дає підстави для цілісного розгляду суб'єктів університетської освіти – викладачів і студентів, синтез знань різних наук, прагнення зрозуміти їх у всій цілісності їхнього буття, у всіх сутнісних проявах, свідомих і стихійних устремлінь і життєвих відносинах.

Акмеологічний підхід припускає вивчення творчого потенціалу людини, закономірності й умови, досягнення суб'єктами діяльності різних рівнів розкриття творчого потенціалу, вершин самореалізації. Акмеологія освіти, центральним завданням якої є пошук способів і шляхів, що ведуть дорослу людину до вершин і розквіту її різноманітних потенціалів розвитку [6].

Література:

1. Каган М.С. Системный подход и гуманитарное знание / М.С. Каган. – Л.: ЛГУ, 1991. – 384 с.

2. Каган М.С. Философская теория ценностей / М.С. Каган. – СПб.: ТОО ТИК «Тетрополис», 1996. – 205 с.

3. Евстатов Г.Г. Влияние личности преподавателя на формирование профессионально-педагогических качеств у студентов: Автореф. дис. …канд. пед. наук / Г.Г. Евстатов. – М., 1977. – 13 с.

4. Лукашов В.С. Методологическая культура преподавателя: Дис. …канд. филос. наук / В.С. Лукашов. – СПб., 1993.

5. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология высшей школы / М.И. Дьяченко, Л.А. Кандыбович. – Мн.: БГУ им. Ленина, 1981. – 381 с.

6. Деркач А.А., Кузьсина Н.В. Акмеология: путь достижения вершин профессионализма / А.А. Деркач, Н.В. Кузьмина. – М., 1993. – 23 с.