Ковалевська Тетяна Михайлівна,

здобувач Уманського державного педагогічного

університету імені Павла Тичини

ПРИНЦИПИ ПРАВОВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Курсанти вищих навчальних закладів системи Державної служби України з надзвичайних ситуацій в майбутньому будуть безпосередньо здійснювати керівництво підрозділами служби цивільного захисту, займитися навчанням і виховання підлеглих осіб. Саме тому до них пред’являються особливі вимоги щодо рівня професійної підготовки, правової культури та правосвідомості.

Правове виховання у підготовці майбутніх фахівців служби цивільного захисту характеризується як організована, цілеспрямована і систематична діяльність з підвищення рівня правової свідомості та правової культури, формування системи правових знань, мотивів і навичок правомірної поведінки та негативного ставлення до правопорушень.

Зазначене виховання полягає в поширенні правових знань, уявлень про важливість і цінність правомірної поведінки, законності та інших правових явищ у житті особистості і суспільства з метою їх сприйняття й наступного засвоєння [1, с.106–107]. Воно реалізується відповідними формами, методами та принципами.

Принципи правового виховання – це основні ідеї та цінності, загальні вихідні положення, в яких виражені основні вимоги до змісту та організації правовиховного процесу. Аналіз та класифікацію принципів правового виховання проводили М. Подберезський, В. Безбородний, Г. Минковський, М. Фіцула, В. Обухов, А. Міцкевич. Виокремлюють такі принципи правового виховання: законності, гуманізму, демократизму, систематичності і послідовності, діалогічності, науковості, зв’язку правового виховання з життям, доступності, об’єктивності, обов’язковості, комплексного об’єднання правового виховання з іншими видами виховання.

Найбільш важливим з загальнопедагогічних принципів правового виховання є принцип законності. Принцип законності передбачає необхідність під час проведення виховної роботи з курсантами суворо та неухильно дотримуватися усіма учасниками процесу приписів законів та інших нормативно-правових актів, зокрема внутрішньовідомчих, з урахуванням достовірності отриманих та представлених фактів.

Принцип гуманізму проголошує визнання людини, її прав, свобод, честі та гідності найвищою соціальною цінністю та передбачає створення умов для вільного розвитку особистості. Вимогливість повинна поєднуватися з повагою до особи, врахуванням її інтересів та почуттів, гідним, делікатним ставленням. У результаті у курсантів формується почуття власної гідності та поваги до себе, виховується почуття гуманізму та милосердя. Цей принцип передбачає створення оптимальних умов для інтелектуального і соціального розвитку кожного, реалізації прав на свободу, особисту недоторканість, на соціальний захист, на реалізацію фізичних, психічних, соціальних потреб.

Принцип демократизму не допускає авторитаризму, означає рівність всіх в своїх правах та свободах, поєднання прав та обов’язків, встановлення партнерських відносин між вихователем та курсантом. Але при цьому виключається вседозволеність, не допускається порушення субординації та дисциплінарних вимог. Цей принцип вимагає враховувати думки кожної особи і колективу, формувати колектив на основі волі і прагнень його членів.

Систематичність і послідовність означає, що правовиховна робота повинна проводитися безперервно, у чіткій відповідності зі спеціально розробленими програмами та планами. Вимога систематичності передбачає, що виховний вплив на особистість має здійснюватися щоденно і системно з урахуванням різних чинників. Правове виховання проводиться під час навчального процесу і в позанавчальний час з урахуванням можливостей та рівня розвитку курсантів з поступовим розширенням вимог, створенням оптимальних умов для прояву самостійності при вирішенні поставлених завдань.

Принцип діалогічності передбачає, що в правовиховній роботі діалог є обов’язковим, ціннісні орієнтації формуються в процесі взаємодії вихователів і осіб, що виховуються. Під час цієї діяльності проходить обмін моральними, духовними, соціальними цінностями, але все одно зберігається субординація, що обумовлено різницею у віці, життєвому досвіді, рівні інтелектуального розвитку.

Принцип науковості передбачає врахування передових, інноваційних наукових результатів у процесі проведення правовиховної діяльності, використання надбання педагогічної та юридичної наук. Процес виховання повинен розкривати дійсну об’єктивну картину світу, проводити аналіз і надавати оцінку реальної дійсності. Усі процеси та явища необхідно пояснювати з позицій законів суспільного розвитку та законів природи. Цей принцип допоможе сформувати науковий світогляд, навички наукового пошуку у курсантів.

Зв’язок правового виховання з життям передбачає узгодження теорії та практики, підтвердження теоретичних висновків посиланням на узагальнення судової практики, прикладів з діяльності правоохоронних органів, життєві факти тощо.

Принцип доступності передбачає розгляд найскладніших наукових, правових питань у максимально зрозумілій, доступній формі, з урахуванням рівня розвитку курсантів. Але недоцільно спрощувати матеріал, викладати інформацію поверхово, бо цей шлях є малоефективним та тільки зашкодить правовиховному процесу. Доступність повинна поєднуватись з науковістю.

Серед спеціальних принципів правового виховання особливу роль відіграє принцип об’єктивності, який передбачає не тільки правдивість у висвітленні інформації, негативних явищ, недоліків, але й обґрунтування причин та умов, що сприяли виникненню негативних явищ з метою їх недопущення в майбутньому. Замовчування існуючих проблем у сфері законності можуть викликати недовіру у правовиховній роботі, завдати значної шкоди процесові формування правової культури, поваги до права [2, с.42].

Принцип обов’язковості. Вимоги правовиховного процесу є обов’язковими для усіх сторін; вони вимагають обов'язкового і повного втілення. Грубе і систематичне порушення принципів, ігнорування їх вимог не просто знижують ефективність виховного процесу, але підривають його основи.

Принцип комплексного об’єднання правового виховання з іншими видами виховання: морального, естетичного, патріотичного, розумового, професійного тощо. Тільки усі види виховання в змозі сформувати інтелектуально, фізично та духовно розвинену особу майбутнього офіцера служби цивільного захисту.

Таким чином, принципи правового виховання мають свої особливості, відображають специфіку процесу виховання як положення, якими керуються педагоги при вирішенні виховних завдань.

Перспективними, на наш погляд, ми вважаємо дослідження співвідношення правового виховання з іншими видами виховання особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Певцова Е.А.  Правовая  культура  и  правовое  воспитание  в  России  на  рубеже  XX–XXI  векав / Е.А. Певцова.  М. : Педагогика,  2003.  –  416  с.

2. Сливка С.С.Формування правосвідомості юриста / С.С. Сливка. Львів : ЛІВС, 1997. – 143 с.