Наталія Ямшинська

викладач,

Національний технічний університет України «КПІ»

Організація самостійної роботи студентів при вивченні іноземної мови з використанням комп’ютерних технологій

Беручи до уваги постійні зміни, які відбуваються в усіх сферах життя не тільки в нашій країні, а і в усьому світі, освіта, що стоїть на передньому рубежі нових тенденцій, повинна миттєво реагувати на їх появу, випускаючи спеціалістів, готових відповідати новим вимогам не тільки соціуму, а і наукового прогресу і розвитку. Освітні заклади повинні формувати особистість нового типу, яка вміє не тільки відтворювати здобуті знання, а здатна самостійно і творчо їх реалізовувати. Змінюється зміст кваліфікації майбутнього фахівця у самій своїй суті: зростає роль соціально-психологічних і особистісних факторів та здатності людини до самоосвіти й саморозвитку, самоконтролю і самовдосконалення [1].

Реалізація Болонської системи передбачає проведення відповідних реформ у системі навчання, які б сприяли підвищенню міжнародної конкурентоспроможності системи вищої освіти відповідно до сучасних умов та досягнень науки і техніки. Серед основних напрямків реалізації цілей освітньої діяльності вищих навчальних закладів в рамках Болонського процесу є також забезпечення особистого розвитку і творчої самореалізації кожного студента. Особистісного розвитку людини можна досягти не лише пропонуючи їй опанувати той чи інший матеріал в ході навчального процесу, а лише через розвиток особистісної активності кожної людини. Завдання сьогодення полягає у формуванні активної особистості, здатної творчо підходити до розв’язання складних професійних питань, брати на себе відповідальність, такої, яка прагне постійно саморозвиватись і максимально реалізувати свій внутрішній потенціал. Про це йдеться мова в основних документах про освіту, таких як Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті (2001), Законі України “Про вищу освіту” (2002).

Особистісна активність у навчанні не належить до природних якостей особистості. Вона формується в процесі пізнавальної діяльності й характеризується прагненням до пізнання, розумовою напругою й проявом морально-вольових якостей студентів.

Проблема формування у студентів таких умінь і навичок є однією з головних і багато в чому залежить від вдосконалення всього педагогічного процесу у вищому навчальному закладі, направленого на підготовку майбутніх спеціалістів. У століття інформатизації суспільства процес успішного функціонування вищої школи повинен спиратись на самостійну роботу.

Сутність, структуру та зміст самоосвіти обґрунтовано у працях О. Кочетова, Є.Тонконоги, Я. Турбовського.

Поняття «самостійна робота» використовується дослідниками в різних значеннях в залежності від того, який зміст вони вкладають в поняття «самостійний» :

1. той, хто навчається виконує роботу сам, без безпосередньої участі викладача;

2. той, хто навчається самостійно мислить, орієнтується в навчальному матеріалі;

3. багато дослідників, розділяючи начальне навантаження на обов‘язкові (аудиторні) заняття та поза аудиторну роботу, останню називають самостійною.

Відомий сучасний вчений П. Підкасистий виокремлює такі типи самостійної роботи:

- самостійна робота за зразком (робота виконується на основі зразка, докладної інструкції, тому рівень пізнавальної активності та самостійності не виходить за межі репродуктивної діяльності);

- реконструктивна самостійна робота (інтелектуальні та практичні дії студентів на реконструювання, перетворення навчальних текстів та наявного досвіду вирішення завдань, що пропонуються для самостійного виконання);

- самостійна робота варіативного типу (пізнавальна діяльність та самостійність студентів виражається у виконанні узагальнень під час аналізу проблемної ситуації, у відмежуванні суттєвого від другорядного; під час виконання роботи такого типу відбувається накопичення нового досвіду діяльності);

- творча самостійна робота (пізнавальна активність та самостійність студента досягає найвищого рівня, студент отримує принципово нові для нього знання, цінності матеріальної та духовної культури) [3].

У методиці навчання іноземній мові виділяються наступні рівні самостійної роботи:

1. Відтворюючий (репродуктивний) рівень самостійної роботи знаходиться в основі інших рівнів і відповідає за формування вербальної вимовно-лексико-

граматичної бази, за створення еталонів в пам'яті. На даному рівні йде засвоєння і закріплення нового матеріалу.

2. Напівтворчий (перехідний) рівень самостійної роботи витікає з попереднього. Тут здійснюється перенесення набутих знань, навиків і умінь на аналогічні ситуації, а також формування висловів в аналогічних ситуаціях. Самостійна робота цього рівня вимагає більшої розумової активності і креативності.

3. Творчий (креативний) рівень самостійної роботи пов'язаний з формуванням навиків і умінь здійснювати пошук при рішенні складніших комунікативних задач. Саме тут формується творча особа [2].

При організації індивідуальної самостійної роботи студентам пропонують такі види завдань:

– фронтальні – усі студенти отримують однакові завдання;

– групові – кожній групі студентів пропонуються різні (не однакові за складністю) варіанти завдань;

– індивідуальні – окремим студентам або всій групі дають різні, але однакові за складністю завдання. При організації індивідуалізованої самостійної роботи студентам пропонують завдання з урахуванням індивідуальних відмінностей у їхніх здібностях до навчання.

При колективній самостійній роботі завдання розподіляють по групах. При цьому посилюється фактор мотивації і підвищується інтелектуальна активність. Також забезпечується ефективність навчальної діяльності студентів шляхом посилення взаємоконтролю.

Регулярне звернення до комп'ютера при підготовці різноманітних завдань, включаючи творчі мініпроекти з іноземної мови не тільки підсилює інтерес студентів до предмету, що вивчається, але також приводить до ефективнішого формування лінгвокомп’ютерної компетенції.

До можливих видів самостійної роботи з використанням інформаційних технологій можна віднести:

1. Мовні тренінги з лексики та граматики. Використання тренінгів допомагає розвивати навички писемного мовлення, перекладу, розширювати словниковий запас, підготуватися до міжнародних іспитів. Тренінги економлять час викладача, тому що не потрібно перевіряти механічно ступінь володіння лексикою (він має результати, сформовані комп’ютером), викладач продовжує розвивати навички використання лексики у комунікативному процесі.
2. Тести вхідного, проміжного та вихідного контролю знань студентів. Результати тестування вносяться в електронні протоколи, студенти та викладачі можуть ознайомитися з ними в будь-який час.

3. Проблемно-пошукові завдання на базі Інтернет-ресурсів. Для реалізації таких завдань студенти та викладачі використовують інформаційні та комунікаційні служби Інтернету, пошукові системи, каталоги та колекції посилань. Викладач формулює для студентів певну проблему чи ряд проблемних завдань та пропонує механізм для успішної реалізації даної задачі. В залежності від типа завдання технології рішення проблеми можуть бути різними (з урахуванням рівня володіння мовою та навичками використання Інтернет та комп’ютера).

4. Творчі завдання (створення міні-презентацій за темами за вибором). Студентам пропонуються теми, за якими впродовж начального семестру вони готують презентації. Викладач надає консультативну допомогу щодо змісту, джерел інформації, оформлення та захисту роботи. Результатом є комп’ютерні презентації, виконані у Microsoft Power Point, з використанням текстової, графічної, аудіо- та відеоінформації. [4]

Самостійна робота студентів з кожної дисципліни навчального плану повинна забезпечити:

1. Системність знань та засобів навчання;

2. Володіння розумовими процесами;

3. Мобільність і критичність мислення;

4. Володіння засобами обробки інформації;

5. Здібність до творчої праці.

На ефективність самостійної роботи студента значною мірою впливає керівництво нею викладача, яке охоплює:

- планування самостійної роботи студентів;

- формування в них потреб і мотивів до активної, творчої самостійної роботи;

- навчання студентів основам самостійної роботи;

- контроль за виконанням навчальних завдань.

Мета контролю самостійної роботи студентів – допомогти їм методично правильно, з мінімальними затратами часу самостійно засвоювати теоретичний матеріал й здобувати навички розв’язання певного рівня завдань з навчальних дисциплін. Організовуючи і проводячи контроль, викладачеві необхідно мати на увазі, що в цьому випадкові його першочерговим завданням є:

- актуалізація, перевірка та оцінка засвоєних знань у ході або після вивчення певного навчального матеріалу;

- створення психологічної установки на засвоєння нового матеріалу, закріплення засвоєного змісту;

- виявлення можливостей і здібностей студентів, причин, труднощів та помилок;

- визначення ефективності видів, організаційних форм і засобів СРС, виділення серед них тих, котрі потребують корекції.

Вирішення цих завдань досягається за рахунок реалізації оцінної й навчально-виховної контрольної функції. Оцінна функція контролю полягає у визначенні результату порівняння якості засвоєних знань із необхідним рівнем.

Одним із головних аспектів організації самостійної роботи є розробка форм і методів організації контролю за самостійною роботою студентів.

Самоосвіта пов’язана з розвитком особистості майбутнього фахівця, що здійснюється на основі вільного вибору видів діяльності в процесі самореалізації. Завдання, яке треба вирішити на шляху реалізації всіх вимог до самоосвіти студентів, полягає в тому, щоб уміло скоординувати і направити всі структури системи освіти, соціальну політику державних органів і організацій на те, щоб вони підвищували ефективність процесу самоосвіти з урахуванням вимог сучасного інформаційного суспільства, передбачали і широко вводили в практику інформаційно-комунікаційні технології.

Література:

1. Вакарчук І.О. Вища освіта України / Вакарчук І.О. // Європейський

стан, проблеми, перспективи. К.: Вища школа, 2008.– №3 – С. 8 – 21.

2. Гальскова Н.Д. Теория обучения иностранным языкам. М: Академия, 2004. – 156 с.

3. Пидкасистый П. И. Организация учебно-познавательной деятельности студентов. Учебное пособие. – М.: Педаг. Общ-во России, 2004. – 112 с.

4. Титова С.В. Ресурсы и службы Интернета в преподавании иностранных языков / С.В.Титова. – М.: Изд-во МГУ, 2010. - № 7. – С. 1-12.