Вовчанська С.I.

(Тернопільський національний економічний університет, Україна)

Фаховий текст як сфера функціонування німецьких термінів маркетингу

Найважливішим засобом вираження фахової мови є фаховий текст, оскільки він, описуючи реальні об'єкти названої підсистеми, відображає реальну картину її термінології.

Фахові тексти відбивають конкретне функціонування фахових мов, актуальні результати професійної комунікації. Вони є текстами-у-функції [7], комплексними одиницями, що, з одного боку, складаються з соціальних, ситуативних і тематичних факторів (Textexterna) та, з іншого, текстових структур, рівнів стилю та формальних ознак (Textinterna). Вони є більш комплексні за інші тексти, оскільки підпорядковуються певним критеріям, які їм нав'язує сам фах; як наприклад суворі плани побудови тексту або наданням переваги визначеним синтаксичним та семантичним структурам.

Важливо акцентувати, що спеціальні тексти не виникають для самоцілі; вони повинні споглядатись як інструменти людської діяльності, що підтверджує також наступне визначення Гоффмана: „Фаховий текст – інструмент або результат здійсненого мовно-комунікативного процесу, що пов’язаний із професійною суспільно-продуктивною діяльністю”. Він утворює структурно-функціональну єдність і складається з кінцевої упорядкованої кількості семантичних, прагматичних та синтаксично когерентних речень (тема тексту) чи односкладних одиниць, які у формі комплексних мовних знаків відповідають комплексним висловлюванням в свідомості людини та комплексному стану речей в об'єктивній дійсності.“ [7, с. 119].

Спеціальні тексти підпорядковуються всім вимогам [6], які ставляться до загальномовних текстів, але попри це через свою форму зазнають здебільшого впливу наукової діяльністі людини (через фахове мислення) і заздалегідь запрограмовані через властивості об'єктів та стану речей, які потрібно описати; у їхніх структурах виділяється в більшому об’ємі ніж у загальномовних текстах форма буття реального світу [8, с.22]. Це те, що Гоффман [7] називає “прагматичною когерентністю”, і що є також причиною, за якою витікають строгі вказівки до побудови таких текстів. Це зумовлює той факт, що фахові тексти у порівнянні з іншими текстами дуже точно описуються і класифікуються в сорти за визначеними ознаками, що включені у три протиставні пари, а саме: 1) теоретичні або практичні; 2) систематичні або дидактичні; 3) офіційні або довільні фахові тексти.

Німецький вчений Рьольке визначає фахові тексти як „когерентні знакові комплекси в рамках комунікації певної фахової області, відділення, мовні та немовні структури якої виявляють комунікативно-опорну дію“ [8, с.86].

Питання фахових мов, лінгвістики фахового тексту й перекладу аналізуються в працях В. Алімова, Н. Гальперіна, А. Коваль, В. Карабана, В. Комісарова, Л. Латишева, О. Огуя, L. Hoffmann, H. Fluck, T. Roelcke, H. Picht, R. Arntz. Корисними були й роботи таких дослідників як Р. Iваницький, З. Куделько, І. Котеленець, Т. Перепелиця, Т. Пристайко та ін., котрі аналізували галузеві терміносистеми.

В структурі фахового тексту виявляються конкретні ознаки, що є визначальними для розмежування текстів на фахові та нефахові тексти.

Найбільш традиційним для аналізу тексту є лінгвоцентричний підхід, що полягає у дослідженні функціонування мовних одиниць і категорій в умовах тексту [1, с.13]. Актуальними є такі напрямки досліджень, як граматика тексту (вивчає характер перетворення речення залежно від його контекстних зв’язків), власне лінгвістика тексту (дослідження тексту на рівнях семантики, син тактики, прагматики), інтерпретація тексту, проблема типології текстів.

Низка вчених (Л.А. Акішина, І.Р. Гальперін, Л.М. Лосєва та ін.) вважають, що текст – чітко продумана організація мовлення, якої важко досягнути в умовах спонтанності, що в свою чергу означає, що він є природою і функцією письмового мовлення. І.Р. Гальперін зазначає, що текст – це повідомлення, об’єктивоване у вигляді письмового документа, який складається з ряду висловлювань, об’єднаних різними типами лексичного, граматичного й логічного зв’язку, який має певний модальний характер, прагматичну настанову й відповідно, є літературно обробленим“ [2, с.67].

На думку І.Р. Гальперіна, текст має складатись з назви (заголовка) та ряду особливих одиниць (надфразових єдностей), об’єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв’язку [3, с.14].

Використання фахової термінології в наукових економічних текстах зумовлюється можливістю й необхідністю динамічного накопичення та трансферу інформації, епістемічними й комунікативними потребами фахівців економічних галузей знання. Будучи пов’язаним із реалізацією інваріантних ознак терміна (системність, дефінітивність, інформативність, однозначність), кожний жанр існує в рамках певних дискурсивно окреслених норм і конвенціонально заданих настанов.

Одним з основних понять в теорії актуального членування речення та лінгвістики тексту є поняття „теми“ та „реми“. Рема, що протиставляється темі – відомому, даному змісту висловлювання в живому мовленні, комунікативній перспективі речення, створює предикативність, забезпечується логічним наголосом, особливою інтонацією виділення [5, с.513]. Темо-рематичне членування висловлювання може відбуватися за допомогою лексичних та синтаксичних засобів. Часто актуальне членування здійснюється за допомогою контексту або конситуації: рема визначається шляхом віднімання зі складу речення вже відомої інформації. Існує два основних типи співвідношення тем у сусідніх реченнях: 1) послідовний (темою наступного речення є рема попереднього) та 2) паралельний (одна й та сама тема повторюється в декількох реченнях).

Усна та письмова фахова комунікація відбувається у формі зв’язних мовних висловлювань, яким залежно від їхнього ступеня фаховості та текстових параметрів може бути надано статус фахових текстів. Відповідно, фахові тексти слід розглядати як реалізацію фахової мови у конкретній фаховій ситуації. Важливою для нашого дослідження є думка Л. Гоффмана про наявність тісного зв’язку між структурою та функцією фахового тексту, адже комунікативна мета тексту не лише визначає обрання окремих мовних засобів, але й їхнє розташування й поєднання у цілісний текст [4, с.40].

Отже, постійне зростання ролі економічного, зокрема, маркетингового аспекту в життєдіяльності сучасного суспільства є фундаментом для усвідомлення носіями мови важливої ролі терміна, що функціонує у фахових текстах і забезпечує процеси галузевої комунікації, збереження та передачу інформації.

Фахові тексти диференціюються за характером фахової інформації, яку презентують, за функціональною спрямованістю, що позначається на зверненні до адресата з неоднаковою фаховою компетенцією, а також за прагматичною настановою автора, яка полягає у змінюванні або формуванні погляду реципієнта на предмет.

Література:

1. Бабенко Л.Г. Филологический анализ текста. Основы теории, принципы и аспекты анализа: Учебник для вузов / Л.Г. Бабенко. – М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2004. – 464с.

2. Гальперин И.Р. О понятии «текст» / И.Р. Гальперин // Лингвистика текста: Материалы науч.конф. М., 1974. Ч.1 С.67-72

3. Гальперин И.Р. Текст как обьект лингвистического исследования / И.Р. Гальперин. – М.: Наука, 1981. – 138с

4. Мовчун Є.С. Особливості перекладу українською мовою німецького комерційного інтернет-дискурсу: дис. на здобуття наукового ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.16 – Перекладознавство / Є.С Мовчун; КНУТШ. – Київ, 2009. – 242с.

5. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія [Текст] / Селіванова О.О. – Полтава: Довкілля – К, 2006. – 716с

6. de Beaugrande. Einführung in die Textlinguistik / Robert-Alain de Beaugrande, Wolfgang Ulrich Dressler. – Max Niemeyer Verlag, 1981. – 290 S.

7. Hoffmann L. Vom Fachwort zum Fachtext / Lothar Hoffmann. – Tübingen: Gunter Narr Verlag, 1988. – 265 S.

8. Roelcke T. Fachsprachen / T. Roelcke. – Berlin: Erich Schmidt,1999. – 250 S.