Ст. викл. Панкратова О.Л., студ. Соколенко В.М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

«Свобода й особистість» в українській літературі

Свобода. Кожен трактує це по різному, для кожного вона індивідуальна. Але не кожен — задумується, що насправді це слово означає. Проживаючи день за днем, заглиблюючись у свої проблеми, ми навіть не усвідомлюємо, що свобода -це частина нашого життя, яка співіснує з нами, як реалія сьогодення. Свобода — це вибір правильних, осмислених переконань і думок, які народжуються зі сподіваннями на краще. В нашому земному бутті немає нічого важливішого, як 'свобода слова, намірів і вчинків. Кожна людина повинна вільно думати, незалежно від думки іншого. Адже кожна людина - індивідуальність, немає більше в світі такого подібного індивіда.

Усі на світі хочуть бути щасливими, а існує лише один спосіб знайти своє щастя – бути свободним — так вважав американський психолог Дейл Карнегі. Для цього треба навчитися керувати своїми думками. Запам'ятаймо: ми щасливі або нещасні не тому, що чогось не маємо або маємо, кимось є чи не є, десь перебуваємо чи не перебуваємо — наше щастя визначається тим, що ми про все це думаємо.

В Україні люди постійно прагнули свободи та щасливого життя.

Історичним прикладом свободної людини є такі постаті як: Тарас Шевченко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Михайло Грушевський і т.д. Саме з їх іменами пов'язане свободолюбиві ідеї, ідеї відродження української освіти, культури, науки,громадської думки, відродження історичної свідомості й національної гідності народу. Вийшовши з народних надр, вони закликали інтелектуальні сили нації йти в народ і там шукати джерела наснаги для боротьби за свободу, за національне відродження.

Т.Шевченко «Чи не найвидатніший за народністю поет в світі, а для України він ще й Пророк, Месія, Рятівник нації. Його глибокомудрий «Кобзар» недаремно народ назвав другим Евангелієм ,а його автора - синонімом до слова Україна. Шевченко наш всесвіт. Талановитий від бога, виходець з бідного народу пробивав свій життєвий шлях самотужки. Тяжке життя кріпака, царський арешт, перебування у солдатах, заслання не зламали Тарасову волю. Він був щасливий, бо став незалежною людиною: «Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь» , - писав Т.Г.Шевченко до брата перебуваючи, як йому здавалось, на вершині щастя.

Але Шевченко - патріот не міг задовольнитись тільки особистим щастям. Він був щасливим і одночасно нещасливим, бо особиста воля тільки підкреслювала безодню між вільним і кріпаком. Саме в драматичні дні очікування волі і наступні дні її осмислення, в дні розбурханого вулкану почуттів і напруженої роботи мозку, народився непохитний борець за волю, за свободу свого та інших народів.

Талановитий художник, народний поет і просто вірний син українського народу був непримиримим до кріпацтва самодержавства. Український бунтар в своїх творах розповідав про тяжке життя кріпаків, висміював письменників, що вислужувались перед царизмом, закликав до кращого життя. « І золотої й дорогої », « Як би ви знали, паничі », « І виріс я на чужині », « Гайдамаки », « Сон » І т.д. - викликали невдоволення у влади. Він був активним членом таємного Кирило - Мефодіївського братства. Поширював ідеї слов'янського єднання та утворення федерації слов’янских народів на основі їх повної свободи і автономії.

В «Кобзареві» Шевченко приділив багато уваги свободі особи. Воля для людини в його «Гайдамаках» виступає синонімом «безсмертя душі».

Про волю автор пише «воленька» («І золотої і дорогої»). Є воля - ти можеш все, ти не підвладний нікому, ніхто не має права глумитися над тобою. Нема волі - ти не людина, а робоча худобина у пана. Кріпатство калічить людей і духовно, і робить їх рабами. Прислів'я каже : «Шевченко для людей - це безсмертний Прометей». І це дійсно так, Шевченко залишив після себе вагомий слід в житті. Особа і творчість великого кобзаря є своєрідним моральним кодексом.

Постать Івана Франка виходить далеко за межі літератури і захоплює царину науки, мистецтва і культури в цілому.

З щедрої Франкової криниці черпають творчу наснагу, сюжети й образи живописці та графіки, скульптори й майстри народного мистецтва, композитори і діячі кіно, режисери й актори. Творчість великого каменяра виховала світогляд, погляди цілих поколінь, будила і в наші дні пробуджує національну свідомість, гартує громадську мужність і безкомпромісну принциповість.

Іван Франко шукав правди у філософії, яка твердила, що завдання мислителя - не стільки пояснювати, скільки змінювати світ. Він невтомно рухав кайдани тоталітарного режиму, розбивав скелю абсолютизму, вдячна Україна нарекла його Великим Каменярем. Іван Франко виступав проти - самих основ тодішнього ладу. Наприклад у вірші «Товаришам із тюрми» поет бурхливо радіє, бо хоч і повільно, а споконвічні пута рабства вже ламаються. Поет мріє про інше суспільство. Це буде на його думку, щасливий край, в якому між людьми запанує «братство, і згода, й любов». Порівнюючи з теперішнім, це буде нове, повніше, «любов'ю огріте» життя. Проте шлях до цього суспільства не легкий, поет застерігає борців, скільки труднощів їм доведеться подолати, поки «допливуть» вони до «країни святої».

Уособлення стійкості і безсмертя духу народу до свободи та щасливого життя став вірш «Гімн» Івана Франка. Автор передав нестримну енергію, незбориму рішучість змінити існуюче на краще. Якщо революціонер перемагає вимуштровані армії, залізо гармат, підступи шпигунів таємної поліції- значить, сила його незвичайна. Бо це сила народу. Вічний революціонер - це незборимий дух народу, йогс свідомість, його погляди.

Поруч з Тарасом Шевченком та Іваном Франком Леся Українка вважається гідним титаном слова в планетарній поезії і драматургії, вона була національним борцем за свободу, просвітницею відродження українського національного духу.

Усе написане Лесею Українкою -- від першого до останнього рядка є зразком одержимого служіння українському народові. Служіння і заклик до гартування душі:

Вона у своїх творах змалювала образ ідеального краю - що зветься "Україною", і вказала на чинну боротьбу за волю і державність цього краю і його людей.

Леся Українка була щирою українською патріоткою і сповідувала високу національну ідею. Поетесі боліло рабство українців, їх комплекс національної меншовартості: « Мені сором, що ми такі не вільні ,що носимо кайдани і спимо. Я прокинулась». « Ми українці, родимось, живемо і гинемо в тюрмі, а вирвемось з неї - і сумуємо, немов за добром».

Письменниця свято шанувала героїку - Козаччину і Гетьманщину. В листі зі Львова до матері Леся пише: « Наш вчора на Шевченківській академії хор заспів « Ще не вмерла Україна», я так аплодувала, що мої долоньки попухли і досі ще болять!»

Значення її творчості як для української, так і для світової літератури загальновизнане. Мужня і горда, водночас жіночна, добра і лагідна дівчина у національному українському костюмі провістила разом з Шевченком і Франком духовну революцію українців і повстання за національну волю і державність.

Отже, для кожної людини, яким би не був її світогляд, свобода належить до числа вищих ідеалів. Відповідно до світовідчуття кожного з нас, свобода - це те, що належить нам з народження : ніхто не має права відібрати свободи в людини проти її волі ( зрозуміло, за винятком того випадку, коли вона вчинила злочин ). Навіть спроба відняти чиюсь свободу - злочин проти високого звання Людини.

Література

1.Лосєв І.В. Історія і теорія світової культури: європейський контекст. –К., Либідь, 1995.

2.Іван Франко. З вершин і низин: Поезії, поема : Київ.: «Веселка»Д992.-189с.

3. Д. Гудінг, Дж. Леннокс, Людини та її світогляд. Львів.: «Атлас», 2008, Т.1, 416с.

4.Українська художня література. Навч. посібник. – К.,1996.