К.філол.н. Куликова В.Г.

Національний технічний університет України

“Київський політехнічний інститут”

Особливості номінації французької ботанічної лексики

Вивчаючи навколишній світ, людина пізнає предмети та явища дійсності і формує відповідні поняття. У ході діяльності народу одне з головних місць посідає пізнання рослинного світу, адже рослини завжди були джерелом харчування, лікування, служили притулком. Лексика на позначення рослин відзначається великою інформативністю, в ній знаходять відображення господарська та культурна діяльність наших предків, стародавні звичаї та вірування. У результаті освоєння ботанічного світу людина дає рослинам ті чи інші назви, формує нові поняття, встановлює між ними певні зв'язки, а отже і вивчення даної групи лексики з точки зору її номінації є завжди актуальним.

Метою роботи є виявлення мотиваційних ознак номінації рослин у французькій мові.

Мотивованість мовного знака як складова частина номінації постійно перебуває у полі зору мовознавців. Визначення поняття мотивованості звучить по-різному в лінгвістів залежно від того, що зумовлено предметом тієї лінгвістичної дисципліни, в рамках якої дається визначення.

У словотворі найбільш розгорнуте визначення мотивованості знаходимо в Архіпова І. К., який розуміє під словотвірною мотивованістю здатність слова виявляти внутрішню формально-смислову організацію на основі його двоєдиної (основної та формальної) співвідносності, що віддзеркалює наявні в мові спосіб і засіб передачі словесної інформації [1, с.21].

Кубрякова О. С. називає мотивованість принципом номінації [3, с.279]. В ономасіології дослідники називають мотивованість результатом процесу створення мотивованої форми найменування на основі мотивувальної ознаки, що лягла в основу найменування [2, с.89].

Проаналізувавши вищезгадані дефініції, ми розуміємо поняття мотиваційної ознаки як структурно-семантичну властивість слова, що дозволяє усвідомити раціональність зв’язку значення й звукової оболонки слова на основі його лексичного та структурного зіставлення.

Багата і різноманітна ботанічна система виникла завдяки близьким зв’язкам народу з природою, багатій уяві та творчості простої людини. У народних найменуваннях люди прагнули висловити якусь яскраву рису або властивість рослини і виділити ту чи іншу квітку, плід чи гриб з різноманітної природної системи, адже головною метою утворення народних назв було полегшити орієнтацію в об'ємній ботанічній системі.

У нашому дослідженні ми аналізуємо мотиваційні ознаки найменування рослин французької мови, у яких знаходять відображення не лише господарська та культурна діяльність народу, їх уявлення про світ рослин, але й біологічна структура фітоніму та його внутрішні властивості. Зазначимо, що рослини функціонують в лексико-семантичній системі мови, де вони виконують не тільки номінативну, але й прагматичну, оцінну, експресивну та інші функції, вживаються носіями мови поряд з будь-якими іншими словам [5, c.118]. Джерела виникнення назв фітонімів –різноманітні, вони обумовлені багатьма лінгвістичними та екстралінгвістичними факторами. Одним з таких джерел є наявність різноманіття ознак і властивостей, притаманних кожній рослині. І будь-яка з цих ознак може бути в основі номінації [1, c.20].

Аналіз семантичних характеристик рослинної лексики дав можливість виявити мотиваційні ознаки найменувань фітонімів у французькій мові і здійснити ономасіологічну класифікацію мотиваційних ознак.

1. Назви, мотивовані морфологічними властивостями рослин [4, c.134]:

а) колір рослини чи її частин: ail (m) rose (цибуля рожева); anis (m) vert (аніс звичайний); asphodèle (m) blanc (асфодель білий); bruyère (f) cendrée (верес попелистий); bouleau (m) noir (береза чорна);

б) форма рослини або її частин: аil (m) à tête ronde (цибуля круглоголова); bugle (m) pyramidal (горлянка пірамідоподібна); campanule (f) à feuilles rondes (колокольчик круглолистий); épiaire (m) droite (чистець прямий); épipogon (m) sans feuilles (надбородник безлистий);

в) розмір рослини: grande bardane (f) (лопух великий); orchis (m) géant (зозулинець великий); palmier (m) nain (карликова пальма); grande myrtille (f) (чорниця високоросла);

г) кількість елементів (пелюсток, листків): bident (m) tripartite (череда трироздільна); cardamine (f) à neuf folioles (кардамин дев’ятилистий); dryade (f) à huit pétales (дріада восьмипелюсткова); platanthère (f) à deux feuilles (любка дволиста);

д) запах та смак рослини: аche (f) odorante (селера пахуча); аrmoise (f) amère (полин гіркий); тorelle douce-amère (паслін солодко-гіркий); violette (f) odorante (фіалка запашна);

є) особливості зовнішньої поверхні рослини: thapsie (f) velue (тапія волосата); févier (m) épineux (гледичія колюча); menthe (f) crépue (м'ята колосовидна); fléole (f) hirsute (тимофіївка кучерява).

2. Назви, мотивовані асоціативними зв’язками з предметами побуту: ophrys (m) miroir (офріс дзеркальний); mûrier (m) à papier (шовковиця паперова); cresson (m) de fontaine (водяна хрінниця).

3. Назви, мотивовані асоціативними зв’язками з тваринами або птахами: cerisier (m) des oiseaux (черешня (вишня пташина)); potentille (f) des oies (перстач гусячий); concombre (m) d'âne (огірок-пирскач); orchis (m) grenouille (пололепестник зелений).

4. Назви, мотивовані подібністю рослини чи її частин до іншої рослини: menthe (f) poivrée (м'ята перцева); nielle (f) des blés (пшенична головня); orchis (m) sureau (зозульки бузинові); palmier (m) pêche (персикова пальма).

5. Назви, мотивовані місцем проростання рослини: anémone (f) de Grèce (анемо́на або вітряниця грецька); genévrier (m) de Chine (можжевель китайський); mélèze (m) d'Europe (модрина європейська); trèfle (m) alpestre (альпійська конюшина).

6. Назви, мотивовані періодом цвітіння рослини: adonis (m) de printemps (горицвіт весняний); armoise (f) annuelle (полин однорічний); colchique (m) d'automne (пізньоцвіт осінній); chèvrefeuille (m) d'hiver (жимолость зимня).

Розглянувши основні мотиваційні ознаки найменувань фітонімів, ми прийшли до висновку, що всі вони (більшою чи меншою мірою) мотивовані яскравою рисою чи властивістю рослини, які допомагають людям розібратися в різноманітті рослинного світу, відрізняти корисні й лікарські рослини від небезпечних та отруйних. Цей принцип був найголовнішим при утворенні назв фітонімів.

Слід зазначити, що назви, мотивовані морфологічними властивостями рослин, є найчисельнішими, тому що зовнішній вигляд рослини, його форма, колір або поверхня відразу помітні. Деякі з цих назв настільки виразні, що їх мотивуючий елемент відразу зрозумілий: polémoine (f) bleue (синюха блакитна); rose (f) blanche  (біла троянда); chicorée-amére (f) (цикорій гіркий).

До однієї з найпродуктивніших мотивуючих ознак назв французьких рослин відносимо також темпоральний фактор, а саме місце проростання та час цвітіння рослини. Виявити найменування одиниці так само легко, тому що мотиваційна ознака присутня у назві фітоніму: lis (m) maritime (панкрацій морський); аdonis (m) de printemps (горицвіт весняний).

Нечисельними є групи рослин, назви яких мотивовані асоціативними зв’язками з частинами тіла тварин, птахів або з предметами побуту. Однак їх аналіз виявився не менш цікавим, адже їх назви, по-перше, слугують предметом метафоричного перенесення значення у відношенні до форми і розмірів рослини: pin (m) parasol (пінія). По-друге, вони свідчать про отруйність рослини. У такому випадку використовувалися насамперед назви таких тварин як жаба, муха, змій чи свиня: оrchis (m) grenouille (пололепестник зелений). По-третє, за допомогою найменувань тварин чи предметів виражається призначення рослини: renouée (f) des oiseaux пташина гречка (горець пташиний).

Отже, мотивованість назв французьких рослин залишається складною для з’ясування, оскільки в основі виділення мотиваційних ознак часто лежить суб’єктивне сприйняття тієї чи іншої реалії, адже результати пізнання навколишньої дійсності, закріплені в різних мовних формах, залежать від індивідуального бачення об’єктів реального світу, на основі якого здійснюється вибір ознаки як основи номінації.

Література:

1. Архипов И.К. Мотивированное слово и образование предложения // Деривация и текст. Пермь, 1984. – С. 20-27.

2. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. – М.: Изд-во литературы на иностр. яз., 1955. – 416 с.

3. Кубрякова Е.С. Теория номинации и словообразования // Языковая

номинация / виды наименований /. М.: Наука, 1977. – С. 222-356.

4. Меркулова В.А. Очерки по русской народной номенклатуре растений.

М.: Наука, 1967. – 260 с.

5. Biais R. Flore pratique. P.: Presses Universitaires de France, 1945. – 296 p.