Політологія/3. Теорія політичних систем

Захаренко О.В. студентка

Науковий керівник старший викладач Маскевич О.Л.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,Україна

Виборчі технології лідерів президентської кампанії в Україні

Актуальність. В Україні, як і в усьому світі, відбувається активний процес технологізації сфер людської життєдіяльності. Це спричинило деякий зсув політичного поля в бік віртуалізації. Під цим потрібно розуміти не лише виникнення мережі Інтернет, яка зараз також є пріоритетним напрямком для впровадження виборчих технологій, а взагалі — зсув суспільних відносин в бік віртуальних систем. Якщо раніше політичні партії робили ставку на політичну програму, то зараз цю нішу зайняв імідж політичної сили чи політичного лідера, що будується за допомогою ЗМІ. Тепер конкурування ідеологій, програм та цілей перетворилось на конкурування виборчих технологій, що змушують громадян робити вибір на основі телевізійних новин або газетних статей: «Свобода політичного вибору набирає фіктивного характеру, оскільки технології впливу досягли такого рівня, що можна говорити про масштабне маніпулювання свідомістю громадян» [1, с. 256].

В Україні з кожної виборчою кампанією кандидати намагаються використати якомога більшу кількість технологій, постійно вдосконалюючи їх для найбільш ефективного впливу на свідомість виборців. Кожен кандидат намагається «вкласти» у свідомість виборців тільки йому вигідні ідеї, погляди, цінності, переконання тощо. Це підтверджують останні президентські кампанії 2004 та 2012 років в Україні, де маніпулятивні технології були використані повною мірою.

Дану тему досліджувало багато науковців, а саме М. Варій, М.Томенко, в їхніх роботах здебільшого проводився розгляд психологічних аспектів впливу. Для українських вчених - В. Бебика, Д. Видріна, Г. Почепцова актуальною є проблематика виборчих технологій, політичного менеджменту та політичного маркетингу [2, с.126].

Мета. Метою написаних тез є дослідження комплексу виборчих технологій у президентських кампаніях на території України.

Виклад основного матеріалу. Основним матеріалом для аналізу стали телевізійні політичні рекламні ролики кандидатів у президенти, які транслювалися на каналах українського телебачення у період офіційної передвиборної кампанії, політичні програми кандидатів, агітаційні матеріали, білборди, публічні виступи кандидатів у президенти та аналіз деяких політичних телевізійних програм.

Специфічним є те, що їхня ефективність визначається виходячи із загальної стратегії політичної сили та у порівнянні з якістю виборчих технологій інших кандидатів. Також потрібно враховувати фактор політичної культури громадян та загальний рівень обізнаності у політичних процесах, що зазвичай визначає поведінку і орієнтацію виборця на політичному полі.

Як зауважує відомий український політолог В. Карасьов, президентські вибори в Україні є президентськими по суті, парламентськими по формі [3], адже парламентсько-президентська модель управління, розбалансувала українські інститути влади та створила передумови, за яких залишається невизначеним: хто є інституціональною опорою політичного режиму — президент чи прем’єр-міністр? Тому головне питання у стратегії політичних сил перш за все спрямоване на комплекс дій, що мають урегулювати відносини нового президента з парламентом. А отже, передвиборні стратегії вибудовувались з урахуванням пошуку можливих союзницьких сил, що знадобляться переможцю для контролювання парламенту.

Вже традиційно вибудовував свою передвиборну кампанію В.Янукович. Нововведення торкнулися тільки деяких пунктів у його передвиборній програмі. Загалом тематика його звертань та обіцянок практично не змінилася з 2004 року (вже класична орієнтація на відновлення дружніх відносин з Росією, впровадження другої державної мови). Критика уряду та «помаранчевих» сил стали основою деструктивних виборчих технологій, представлених цілим спектром статей та виступів у ЗМІ (що здебільшого контролювалися лояльними до кандидата бізнес-структурами).

Зовсім інша ситуація з плануванням передвиборної кампанії була у Ю.Тимошенко. З одного боку, вона використала прем’єрське крісло для власної самореклами (наприклад, боротьба з епідемією грипу), з іншого — урядова позиція, що є непоганим адміністративним ресурсом для задоволення потреб цієї самої кампанії. Як деструктивну виборчу технологію, вона використала постійні звинувачення на адресу В. Ющенка та його команди, що «не дає змоги працювати», з іншого боку, вона героїзувала власну постать у боротьбі з економічною кризою [5].

Найчастіше стратегію виборчої кампанії вибудовують таким чином, щоб підтвердити причетність кандидата до політичної сили, партії; створити певний ідеологічний контраст з іншими кандидатами, сформувати його позитивний імідж на тлі конкурентів, зробити ставку на відповідні суспільно-політичні структури [4]. Важливим інформаційним ресурсом політичних суб’єктів є їхні передвиборні програми. Вони є саморекламою політичних сил та комунікаційним містком між кандидатом і виборцями.

Аналізуючи програмні положення кандидатів на посаду Президента України, доводиться констатувати тенденцію до послаблення програмної складової у виборчій кампанії 2009-2010 років. Цей факт є наслідком того, що з початку 2000-х років суттєві ідеологічні відмінності у програмах кандидатів зникли [5, с. 160]. Програма кандидата, скоріше, є нагадуванням власної позиції та переліку обіцянок, гарантування яких фіксує кандидат. Значною мірою програми кандидатів не вплинули на вибір людей, адже здебільшого свій вибір громадяни зробили задовго до оприлюднення політичних програм.

Отже, впровадження у практику виборчого процесу психологічних виборчих технологій мало значні переваги для представників владних структур, оскільки дозволило тривалий час контролювати державні органи. Можна спрогнозувати, що у майбутньому широко використовуватимуться різнопланові технології впливу на підсвідомість виборців [6, с. 223]. Причому у виборчій боротьбі сам виборець зусиллями політиків та політтехнологів перетворюється із суб’єкта політичного процесу на об’єкт цілеспрямованого психологічного впливу. Різноманітні методи маніпулятивних технологій у виборчих кампаніях України постійно вдосконалюються. Маніпулювання свідомістю виборців стало невід’ємним атрибутом сучасного політичного життя українського суспільства, а виборчі технології, як показує практика, при їх вірному застосуванні дають бажаний результат для політиків.

Література:

1. Прохоров А. Інформаційно-психологічне підґрунтя політичних технологій / А. Прохоров // Наук. записки Києво-Могилян. Акад. — 2002. — Т. 20 : Спец. вип., ч. 1. — С. 256–258.

2. Нальотов А. Виборчі технології як чинник впливу на масову свідомість / А. Нальотов // Політичний менеджмент. — 2007. — № 5. — С. 126–137.

3. Карасев В. Украинские президентские выборы - 2010: сценарии,технологии, прогнозы [Електронний ресурс] / В. Карасев // Фонд исторической перспективы – 2010.

4. Політологія / ред. О. В. Бабкіна, В. П. Горбатенко. — К. : ВЦ «Академія», 2003.

5. Дузь О. Інформаційно-комунікаційні технології як складова парламентських виборів / О. Дузь // Політичний менеджмент. — 2009. —

№ 3. — С. 153–163.

6. Варій М. Політико-психологічні передвиборчі та виборчі технології / М. Варій. — К. : «Ельга, Ніка-Центр», 2003. — 400 c.