Політологія/4. Політичне лідерство

Шевчук О.В. студентка

Науковий керівник: старший викладач Маскевич О.Л.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,Україна

Проблематика політичного лідерства в Україні

Актуальність проблеми. Українське суспільство переживає епоху, яку можна охарактеризувати як переломну, тобто таку, що забезпечує перехід від одного стану суспільства до іншого, а саме до незалежного розвитку, до відновлення ринкових відносин і відповідних їм норм суспільного життя. А тому надзвичайно важливою для сучасної України є проблема політичного лідерства в умовах неструктурованого суспільства, досить низького рівня політичної культури та застосування недосконалих механізмів політичної участі. На політичного лідера покладаються важливі функції, як-то стабілізація політичної системи, активізація впливу громадськості на прийняття політичних рішень, підтримка демократичних цінностей та інститутів. Актуальність теми обумовлена тим, що демократичне лідеротворення в нашій державі лише утверджується і дослідження проблематики даного питання дозволить прискорити та поліпшити цей процес.

Мета. Метою роботи є виявлення основних проблем політичного лідерства в Україні та встановлення подальших тенденцій та перспектив розвитку процесу формування політичних лідерів України.

Виклад основного матеріалу. Політичним лідером можна вважати будь-якого учасника політичного процесу, який прагне і здатен консолідувати зусилля оточуючих і активно впливати (в межах території, міста, регіону, країни) на цей процес задля досягнення означених і поставлених ним цілей. Факт невміння та небажання наших службовців вирішувати нагальні проблеми суспільства аж ніяк не означає, що для успішного подолання загальнонаціональної кризи не слід враховувати функціонування такої особливої форми взаємодії у суспільстві, як політичне лідерство. Адже саме в лідерстві фокусуються суспільно-політичні процеси, покликані прискорювати трансформацію суспільства, організовувати і спрямовувати його енергію на модернізацію країни.

Пострадянські системи отримали у спадок від СРСР непрофесійність політичних еліт і зосередженість більшості можновладців на збереженні (а якщо можна, то збільшенні) своєї влади. [1, с. 16] Відомо, що нова еліта виступала у виборчих кампаніях з гострою критикою корумпованості партократії,бюрократизму. Але коли сама перемогла виявилось, що роздуті штати управлінців вона не скоротила, а, навпаки, значно розширила. Жорстка економічна політика, що супроводжується зубожінням широких верств населення, хабарництвом, використанням службового становища в корисливих цілях, компрометує в очах народу і молоду демократію.

Потрібно підкреслити, що справжні політичні лідери формуються безпосередньо в політичній боротьбі. Наше сьогодення підтверджує, що в Україні не лише не зникають, а, навпаки, поглиблюються політичні проблеми, пов’язані з представництвом різних політичних партій, рухів, організацій, соціальних груп і різних класів у політичній владі. Різко зріс попит на політичних лідерів. І часто у ролі лідерів іноді опиняються люди з невисоким рівнем політичної та соціальної зрілості, політичної культури.

Особливістю політичного лідерства в Україні на сучасному етапі є «рутинізація харизми», тобто поява лідерів у кризові моменти суспільства. Така ситуація склалась в Україні в 2004 році під час президентських виборів. Приводом для змін, яких вимагали на майдані, стали недостовірні результати виборів. Причини ж були набагато глибші, серед яких необхідність оновлення політичної еліти та лідерів. Харизматизації набули образи В. Ющенка та Ю. Тимошенко. Але несистематична та не досить впевнена політика колишнього Президента призвела до втрати ним значної частини харизми. Натомість Ю. Тимошенко зуміла зберегти та навіть покращити політичну позицію, щоправда на сьогодні її ситуація ускладнюється ув’язненням, та тим не менш досі багато людей виявляють свою прихильність до неї. [3, с. 61] Аналогію можна провести і з президентським виборами 2009 року та політичним становищем В. Януковича, який здобувши перемогу на виборах, на даний момент знизив прихильність людей фактично до нуля. Адже в силу подій щодо євроінтеграції та розгону Євромайдану, зовсім незначна частка українців вбачають у нинішньому Президенті політичного лідера України.

Істотною проблемою залишається поведінка багатьох партійних та політичних лідерів. Українській політиці не вистачає яскравих постатей. Серед причин такого становища називають формування політичної еліти шляхом призначення «згори», а не в конкурентній боротьбі, застосування системи призначення губернаторів, а не виборності, що формує їх як чиновників-адміністраторів.

Демократичне лідеротворення, яке для більшості країн Європи є нормою, у нас лише утверджується та визначає подальшу перспективу організації політичної влади. Для України оптимальним є багатомірний спосіб формування політичного лідерства, здатний забезпечити: а) зміцнення прошарку офіційних лідерів як невід’ємного інституту громадянського суспільства; б) збільшення їх політичної ваги і вплив на хід реформаційного процесу. Сьогодні, як ніколи, все більше усвідомлюється необхідність моральної поведінки лідера в сфері політики. На перший план висуваються такі моральні якості, як совість, чесність і благородство. У нинішніх умовах становлення суспільно-політичного лідерства в молодій українській державі кожний, хто претендує на політичне лідерство чи то в партії, суспільному русі, масовій організації, чи державі, повинен враховувати наступні моменти: нести персональну відповідальність перед суспільством за реалізацію прийнятих рішень, програм; навчитися слухати і вести діалог з політичними опонентами, зжити підозрілість до інакомислячих; відмовитись від позиції універсального вершителя долі людей, претензій на останню інстанцію. [2, с. 98]

Узагальнюючи, зазначимо, що в Україні становлення інституту політичного лідерства перебуває у стані переходу від політичного лідерства "за посадою" до політичного лідерства "за авторитетом". Цей перехід відбувається в умовах, коли ще діють стереотипи тоталітарної свідомості, які поняття "сильної влади" пов’язують з жорсткістю стилю політичного керівництва. Відповідно рекрутування лідерів усе ще здійснюється тією силою, яку прийнято називати "партією влади", що виникла як своєрідна неформальна спадкоємиця колишньої номенклатури. [4, с. 58]

Становлення України як суверенної, соборної, демократичної держави – процес складний, довготривалий і далеко неоднозначний. Кардинальні зміни відбуваються в усіх без винятку сферах життя нашого суспільства, але найважливішими серед них були і залишаються ті, що стосуються свідомості громадян, їхньої життєвої позиції, участі у державотворчих процесах. Тільки такі позитивні кроки будуть сприяти прискореному соціально–політичному розвитку, формуванню нової генерації політичних і державних діячів, підвищенню соціальної активності співвітчизників та формуванню громадянського суспільства.

Література:

1. Бєлашко С. О. Партійне лідерство як форма політичної участі: пострадянська специфіка / С. О. Бєлашко // Вісник НТУУ «КПІ». – 2011. - №4 (11). – С. 16-25

2. Бойко С. В. Політичне лідерство в Україні: генезис і динаміка розвитку / С. В. Бойко // Політичний менеджмент. – 2011. - №6. – С. 91-99

3. Моїсеєва А. С. Партійне лідерство: особливості реалізації в сучасній Україні / А. С. Моїсеєва // Політичний менеджмент. – 2010. - №3. – С. 58-65

4. Половець В. М. Особистість політичного лідера / В. М. Половець // Нова політика. – 2011. - №2. – С. 57-62.