Право/12. Підприємницьке і банківське право

Сідельнікова А.О.

наук. керівник: к.пед.н., доц. Киричук А.С.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Аналіз підстав для втручання держави у діяльність туристичних підприємств

На сьогодні правове регулювання виступає як важливий елемент туристичної політики держави. До того ж, розвиток туризму не можливий без регулювання, координації і контролю зі сторони державних структур, які відповідають за його планування та розвиток. Саме тому, втручання держави в діяльність туристичної індустрії являється необхідним та обов’язковим, що зумовлює його підтримку та розвиток.

Метою статті є визначення необхідності регулювання туристичного бізнесу державою, висвітлення правових важелів впливу, що використовуються нею у сфері туризму, окреслення пропозицій щодо вдосконалення державного регулювання у сфері туристичного бізнесу.

Питання впливу держави на туризм досліджували так вітчизняні вчені, як: Л. М. Донченко, К, В. Жадько, С. Г. Захарова, А. Х. Іляшенко, Є. В. Козловський, Г.А Папирян та інші.

Не зважаючи на наявність досить великої кількості наукових досліджень, сфера державного регулювання й досі не є достатньо ефективною. Більшість актуальних питань в сфері туризму на сьогодні є недостатньо врегульованими або й в цілому залишаються поза увагою державних органів влади.

Правове регулювання виступає як важливий елемент туристичної політики держави. Така важливість обґрунтовується тим, що держава забезпечує громадян правом на відпочинок, охороняє навколишнє середовище, створює сприятливі умови для туристичної діяльності, забезпечує стійкий розвиток туристичної індустрії, раціональне використання туристичних ресурсів, розвиток міжнародних відносин тощо [4].

Слід відзначити, що вагомим важелем впливу на туризм є створення нормативно-правової бази. Ця база забезпечує ефективне функціонування туризму, доступ до природних ресурсів, дотримання та захист прав туристів, встановлення правил перевозу багажу, в’їзду, виїзду та перебування на території держави.

Практика свідчить, що туризм стійко розвивається в тому випадку, коли держава забезпечує для цього необхідні правові, економічні та інші умови. Якщо ж туризм повністю піддається впливу ринкових факторів, неможливо його ефективно організувати та стійко розвивати. Доведено, що без національного механізму, який забезпечує комплексне планування, правове регулювання, стимулювання та ін.., вживані міри в розвитку туризму не можуть давати очікуваних результатів [4].

На сьогодні регулювання туристичної діяльності відбувається відповідно до положень достатньо значної кількості законодавчих актів та документів, зокрема:

· Закони України;

· укази Президента України;

· постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України;

· накази Міністерства культури та туризму України;

· Державні національні стандарти.

Більшість діючих програм розвитку туризму містять загальну інформацію

про стан галузі, основні проблеми, наявний ресурсний потенціал, що може бути використаний з метою їх вирішення, сукупність запланованих заходів. Однак, негативним фактом є відсутність визначення джерел отримання ресурсів для здійснення запланованих заходів, критеріїв для перевірки стану їх виконання, а також відповідальних осіб [3].

Охарактеризувавши основні пріоритети державного регулювання сфери туризму, хотілось би висвітлити пропозиції щодо його вдосконалення:

1) налагодження відносин партнерства шляхом підписання міжнародних договорів у сфері туристичного бізнесу;

2) створення умов для вдосконалення правової бази по активізації рекламно-інформаційної політики держави;

3) забезпечення правового механізму фінансування наукових досліджень щодо розробки технологій ефективного використання туристично-рекреаційного потенціалу країни;

4) вдосконалення норм сертифікації та стандартизації послуг, системи ліцензування;

5) вдосконалення законодавчої бази для раціонального використання природно-рекреаційних і історико-культурних ресурсів.

Отже, в даній статті було визначено необхідність державного регулювання туристичного бізнесу. Охарактеризовані механізми, завдяки яким здійснюється регулювання туристичної діяльності та забезпечується її стабільний розвиток.

Висвітлені пропозиції щодо вдосконалення державного регулювання в сфері туризму.

Література:

1. Закон України «Про туризм» від 15.09.1995 р. № 324/95-ВР.

2. Закон України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності» від 01.06. 2000 р. № 1775-ІІІ.

3. Козловський Є.В. Державне регулювання в галузі туризму: становлення та розвиток в Україні : автореф. дис. на здобуття наук.ступ. канд. держ. упр. : спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / Є. В. Козловський. – К., 2008. – 18 с.

4. Мельниченко О.А. Теоретико-методологічні основи державного регулювання туризму [Електронний ресурс] / О. А. Мельниченко // Державне будівництво. – 2010 – № 2. – Режим доступу: http:www.kbuapa.kharkova.ua.pdf.