ФОНДОВИЙ РИНОК УКРАЇНИ:ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ.

Актуальність цієї проблеми, її теоретична і практична значущість обу-

мовили вибір теми, його мету і завдання. Адже розвиток фондового ринку

сьогодні залишається одним з найактуальніших завдань для відродження української економіки, яка переживає не найкращі часи.

Дослідженням даної проблеми В. Діденко, В. Олійник [1], Г. Колач [2],

М. Свердан [3], О. Савицька, А. Фурсова [4] та інші.

Мета дослідження − з'ясувати особливості функціонування фондового ринку України, проблеми та перспективи розвитку.

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) – особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється нагромадження фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних та інших потреб суб'єктів в економічній діяльності [5].

Теоретичний доробок для вирішення цієї проблеми охоплює чималу кількість праць, в яких проаналізовано різні фактори розвитку фондового ринку та наслідки їх впливу за тих чи інших економічних умов. Так, В.М. Діденко, В.В. Олійник у своїй праці розглядають основні тенденції розвитку фондового ринку в Україні, проблеми функціонування сучасного фондового ринку в Україні, необхідність розвитку фондової біржі як невід'ємного елемента фінансового ринку. На основі проведеного аналізу виявлені пропозиції щодо підвищення рівня розвитку біржової системи України [1]. Колач Г.М. розглядає суть категорії "глобалізація", методику дослідження процесів фінансової глобалізації, інтенсивний розвиток фінансової глобалізації із залученням національних економік до світового ринку капіталу, посилення їх взаємозалежності [2]. Свердан М.А. досліджує розвиток фондового ринку на всіх етапах його формування. Розглядає як типи емiтентiв, так i види цінних паперів, що ними випускаються. Окреслює проблему налагодження функціонування депозитарної системи [3].Савицька О.І., А.А. Фурсова досліджують проблеми фондового ринку України, можливі перспективи його подальшого розвитку. Окреслюють основні напрями розвитку ринку цінних паперів, оскільки вони є індикатором лібералізації економіки та успішного проведення ринкових реформ, надають економіці певної гнучкості й мобільності, забезпечуючи можливість швидкого переливуресурсів із одних галузей в інші та здійснення структурної перебудови виробництва [4]. Однак на сьогодні доцільно розглядати фондовий ринок не просто як основний елемент фінансового ринку, але й як один із чинників впливу на всю економіку.

Мета функціонування фондового ринку полягає в тому, щоб забезпечувати наявність певного механізму для здійснення та залучення інвестицій в економіку на основі підписання необхідних договорів між суб'єктами: хто потребує засобів і хто хотів би інвестувати надмірний дохід. Дуже важливий є момент, щоб фондовий ринок забезпечував наявність механізму, який сприяв би ефективному переміщенню інвестицій.

Функція фондового ринку − рольове значення процесів обігу цінних паперів, включаючи їхній випуск, торгівлю й анулювання в господарському механізмі країн або регіонів. У сучасних дослідженнях фондового ринку прийнято відокремлювати чотири його основні функції [6- 8].

Найважливішою функцією фондового ринку є інформаційна, завдяки якій усі учасники фондового ринку, передусім інвестори, отримують конкретну інформацію про економічну кон'юнктуру, загалом про ринок, про окремі сектори та інструменти, і відповідно, мають змогу приймати рішення про розміщення капіталу.

Інформаційна функція має такі форми:

1. Збір і систематизація відомостей про об'єкт інвестування.

2. Аналіз стану ринку цінних паперів.

3. Вивчення статистики правовідносин, конфліктів.

4. Систематизація несподіваних або неузгоджених дій.

Згідно з правовстановчою функцією підприємство, яке є суб'єктом госпо-

дарювання у формі акціонерного товариства, може розповсюджувати на ринку свої акції та облігації. При випуску акцій акціонерне товариство або його засновники залучають додаткових власників як інвесторів і співвласників певного

акціонерного товариства. Це залучення відбувається шляхом продажу кожномуновому акціонеру визначеної кількості часток або акцій, кожна з яких засвідчує право на власність частки майна акціонерного товариства. Кожний власник цінних паперів, наприклад акцій, вклавши свої грошові кошти у виробництво шляхом купівлі акцій певного товариства, може повернути кошти тільки шляхом продажу цінних паперів іншому інвестору. При цьому продаж цінних паперів одним власником іншому не порушує виробничі процеси й господарську діяльність підприємства, адже при цьому гроші не вилучаються з підприємства, а на умовах купівлі-продажу передаються одним інвестором іншому.

Можна визначити такі форми правовстановчої функції:

1. Прийняття рішення про випуск, викуп, анулювання цінних паперів.

2. Прийняття згоди на здійснення угоди купівлі-продажу цінних паперів.

3. Видача дозволу на проведення операції з цінними паперами або заборона

операції.

4. Розроблення нормативно-правових актів для фондового ринку.

5. Подання судових позовів та винесення судових рішень.

Регулююча функція пов'язана з етапом конкретної реалізації управлінсь-

кого рішення і сприяє його оптимальному виконанню в таких формах:

● корекція процесу розміщення (випуску) цінних паперів;

● установлення тарифів, внутрішнього порядку функціонування учасника угоди;

● зміна вже сформованих умов угоди;

● складання актів контрольно-ревізійної роботи, накладання санкцій.

Контрольна функція завершує цикл обігу цінних паперів, підсумовує

операції з ними в таких формах:

1. Облік результатів підписки на цінні папери (викуп або анулювання).

2. Розрахунок ефективності надання професійних послуг.

3. Проведення аналізу фінансового результату операцій з цінними паперами

[6-8].

У сучасних умовах фондовий ринок України має невирішені проблеми,

зокрема:

● недостатня конкурентоспроможність фондового ринку України;

● недосконалість податкового стимулювання розвитку ринку;

● нерозвинене корпоративне управління ринком;

● мала розбудова інфраструктури фондового ринку;

● недосконалість законодавства України [9].

Недосконалість конкурентоспроможності фондового ринку випливає із

того, що недостатньо сприятливою є державна політика щодо оподаткування на фондовому ринку. Не завжди здійснюється оприлюднення важливої інформації про ринок цінних паперів. Домінуючими цінними паперами на ринку залишаються державні, що певною мірою перешкоджає випуску нових з боку підприємницьких структур.

Значної уваги заслуговує перетворення торговців цінними паперами у

повнофункціональні, фінансово стійкі інститути, що надаватимуть широкий перелік фінансових послуг. На сьогодні такого на фінансовому ринку України не має, а це ускладнює ведення контролю за діяльністю ринку, його функціонуванням. Створення фінансово стійких інститутів, які б надавали широкий перелік фінансових послуг, є перевагою, оскільки вся система фондового ринку буде більш зрозумілою не тільки для учасників цього ринку, але й для інших суб'єктів. Це дасть змогу зробити діяльність ринку більш прозорою і відкритою.

Проблема податкового стимулювання розвитку фондового ринку потре-

бує звільнення від обкладення податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість некомерційних (неприбуткових) організацій фондового ринку; скасування плати (державного мита) за реєстрацію інформації про новий випуск цінних паперів у частині, що відповідає сумі раніше зареєстрованої емісії, та реєстрацію інформації про випуск цінних паперів, розміщення яких здійснюється на організаційно оформленому ринку. Також доцільно відмовитися від оподаткування курсових різниць, що виникають під час перерахування у національну валюту інвестицій на фондовому ринку, які надходять в іноземній валюті. Ці інвестиції збільшують капітальне забезпечення ринку, а високе оподаткування курсових різниць сприяє зменшенню іноземних інвестицій.

Проблема корпоративного управління ринком полягає в недосконалій

системі розкриття інформації про вартість цінних паперів та об'єкти інвестування через інструменти фондового ринку. Учасники фондового ринку не завждипроінформовані про вартість цінних паперів, а якщо і є якась інформація, то вона може бути поверхневою.

Мізерною є також інформація про інвесторів, які купують великі і кон-

трольні пакети акцій, насамперед тих підприємств, що мають стратегічне зна-

чення для економіки та безпеки держави, монополістів, банків та страхових

компаній. Фактично, не відомо кому ми передаємо свої стратегічні об'єкти.

Мала розбудова інфраструктури фондового ринку потребує організації

обміну інформацією між організаційно оформленими ринками, оскільки такої організації на сьогодні не має. Також виникає необхідність запровадження електронного документообігу при укладанні та виконанні угод з цінними паперами, прийняття єдиних стандартів та сертифікації систем електронного цифрового підпису та шифрування даних.

Варто зауважити, що перехід до електронного документообігу дасть

повноцінний результат лише у разі підтримання цієї ініціативи іншими учасниками фондового ринку – депозитаріями, зберігачами, організаторами торгівлі, компаніями з управління активами [9].

Законодавство України про цінні папери має багато недоліків, воно не

досконале і потребує реформування, виникає необхідність доведення його до

світових (міжнародних) стандартів. Існує необхідність ухвалення Законів України "Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні

фонди)", "Про цінні папери та фондовий ринок" (нова редакція), "Про недержавні пенсійні фонди", "Про електронний документообіг та електронний підпис". На оновлення чинного законодавства потрібно декілька років для того,

щоб потім воно ефективно функціонувало.

У 2010 р. було затверджено Програму розвитку фондового ринку Укра-

їни на 2011-2015 рр. Згідно з нею, зусилля держави мають бути спрямовані на

вирішення таких основних завдань [10]:

● збільшення капіталізації та ліквідності фондового ринку;

● удосконалення ринкової інфраструктури та засад саморегулювання, забезпечен-

ня їх надійного та ефективного функціонування;

● покращення механізмів захисту прав інвесторів;

● удосконалення умов і правил державного регулювання та нагляду на фондово-

му ринку.

За результатами реалізації цієї програми ще до 2015 р. очікуються такі

показники розвитку вітчизняного фондового ринку:

● залучення в середньому щорічно не менше ніж 100 млрд грн у цінні папери,

зокрема у формі нових інвестицій не менше ніж 75 млрд грн;

● зростання капіталізації лістингових компаній до 500 млрд грн;

● підвищення рівня капіталізації фондового ринку до ВВП до 40 %;

● збільшення загальної номінальної вартості облігацій підприємств, що перебува-

ють в обігу, до 30 млрд грн;

● зростання вартості активів інституційних інвесторів до 15 млрд грн;

● збільшення обсягів біржових торгів цінними паперами до 250 млрд грн щоріч-

но;

● збільшення частки біржового ринку до 10 %;

● підвищення місця України у рейтингу захисту прав інвесторів не менше ніж на 20 позицій.

Отже, розвиток фондового ринку сьогодні є одним із найактуальніших

завдань для становлення української економіки.

Головною метою функціонування та розвитку фондового ринку в Укра-

їні повинно стати залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на відновлення та забезпечення дальшого зростання виробництва.

Вітчизняний фондовий ринок тільки формується. Безперечно, існують

об'єктивні труднощі. Але є надія, що Україна поступово наближається до ство-рення ефективного та справедливого ринку цінних паперів, що регулюється державою та інтегрований у світові фондові ринки.

Досягнути позитивних змін на фондовому ринку значною мірою вдасться

завдяки зусиллям відповідних державних органів. Однак не варто забувати, що держава може лише коригувати напрями розвитку фондового ринку, а його стан та перспективи залежать виключно від дiяльностi суб'єктів господарювання.

Література

1. Діденко В.М. Тенденції, проблеми та перспективи діяльності фондового ринку в Україні/ В.М. Діденко, В.В. Олійник // Наук. вісник БДФА. Економічні науки : зб. наук. праць. – Міністерство фінансів України, БДФА. – Чернівці : Вид-во "Технодрук", 2009. – Вип. 2. –С. 168-180.

2. Колач Г.М. Вплив фінансової глобалізації на фондовий ринок України / Г.М. Колач //Фінанси України. – 2009. – № 1. – С. 115-121.

3. Свердан М.А. Розвиток Фондового ринку України / М.А. Свердан // Цінні папери України. – 2003. – № 13. – С. 52-55.

4. Савицька О.І. Проблеми і перспективи розвитку фондового ринку України /О.І. Савицька, А.А. Фурсова // Економіка і регіон. – 2009. – № 2. – С. 136-139.

5. Івахненко І.С. Особливості функціонування ринку цінних паперів в Україні та його вплив на інвестиційний процес / І.С. Івахненко // Формування ринкових відносин в Україні. – – 2010. – № 4 (107). – С. 81– 85.

6. Кравченко Ю.Я. Рынок ценных бумаг в вопросах и ответах : учеб. пособ. для студ. экон. вузов / Ю.Я. Кравченко. – [2-е изд., перероб. и доп.]. – К. : Изд-во "Ника-Центр", 2005. – 536 с.

7. Найман Э. Малая энциклопедия трейдера / Э. Найман. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2006. – 403 с.

8. Кондрашихин А.Б. Фондовый рынок : учеб. пособ. для студ. экон. вузов

/ А.Б. Кондрашихин, В.Г. Романов, Т.В. Пепа, В.А. Федорова. – К. : Изд-во "Центр учеб. литературы", 2008. – 376 с.

9. Румянцев С. Сучасні питання фондового ринку / С. Румянцев // Цінні папери України. – 2009. – № 50. – С. 12-13.

10. Проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення Програми розвитку

фондового ринку на 2011-2015 роки" від 21.09.2010 р. № 1478.