РОЛЬ ПРАВА У РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ правової сиСтеми УКРАЇНИ

Несинова Світлана Василівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри права

Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля

Право у працях відомих філософів, юристів-науковців означає свободу, справедливість, правила, баланс інтересів, відносини, почуття (емоції), вимоги суб’єктів. Проте, слід зазначити, що головним є те, що право є виразником найвищого досягнення цивілізації – свободи, гуманізму, культури.

Прагнення осмислити право як цілісне суспільне явище і обумовлює необхідність дослідження проблеми праворозуміння в основних школах права. Вивчення даної проблеми є актуальним для сучасної юридичної діяльності в цілому - наукової, освітньої, практичної.

Протягом всієї історії розвитку юридичної науки вчені та мислителі прагнули з'ясувати, що таке право, яка його природа і сутність. 3 цього приводу точаться гострі дискусії, результатом яких є багатоманітність визначень поняття права.

Моральний (етичний) підхід базується на ідеї етичної справедливості, на ідеї природних прав людини, тому право розглядається як форма суспільної свідомості.

За соціологічним підходом право не тільки є мірою справедливості, але й оцінкою взаємовідносин між людьми, між особою та державою, особою і суспільством.

При генетичному підході до праворозуміння основна увага зосереджується на процесах виникнення і формування права, його соціальної детермінованості об'єктивними і суб'єктивними умовами життя суспільства.

Інтегративний підхід враховує і поєднує все раціональне, що є в кожному із зазначених вище підходів, а саме: цінність природних прав людини, "живе право" - правовідносини, формальну визначеність і точність правових приписів, закріплених у нормах права.

На сьогодні досить актуальною є соціально-правова теорія Р. Паунда , Т. Парсонса і Р. Бредемейера, які заклали основу формування правової концепції американської соціологічної юриспруденції. Можна так сформулювати її основоположні принципи: право в книгах – це не право в дії; життя права полягає в навколишньому його середовищі; зберігаючи відносну автономність, воно активно взаємодіє з усіма підсистемами суспільства: політичною, економічною та ціннісною (фідуціарної); право - головний засіб соціального контролю в сучасних цивілізованих суспільства; основна функція права – інтегрування суспільства, підтримка його цілісності; головне завдання правового порядку – збалансування інтересів (як соціальних, так і індивідуальних), виникнення у суспільстві протиріч та їх вирішення; юристи є необхідним посередником між правовою системою і членами суспільства, між правом і державною владою; виступаючи хранителями правової традиції, вони сприяють розвитку права і виконують посередницьку функцію [3].

Узагальнюючи визначення права, можна констатувати, що історичні документи свідчать про суперечки багатьох давньогрецьких філософів з приводу визначення такого явища як право, але так і не дали однозначної відповіді.

Сучасні філософи, юристи-науковці на основі ідей давньогрецьких філософів визначили право в кількох аспектах:

1) право є явищем повсякденним у житті людей, воно пов’язується з вирішенням їхніх практичних справ, конфліктів, узгодженням інтересів різних груп людей;

2) право є вираження соціального прогресу, розвитку, просування всього суспільства вперед, його гарантом та засобом реалізації. Право включається в прогрес усім своїм змістом, де розширюється, збагачується як явище цивілізації і культури.

Підсумовуючи все вище сказане можна зробити висновок, що право дійсно дуже складне та багатогранне явище. Оскільки праворозуміння висвітлює процес пізнання права, його сприйняття (оцінку) і ставлення до нього як до соціального явища, воно є завжди суб’єктивним, оригінальним – не схожим на інші, йому властива плюралістичність.

Найважливішим у праворозумінні є те, що неврахування особливостей права може призвести до перекручень розуміння внутрішнього змісту права, невідповідності його положень потребам сьогодення, до правового негілізму, зневіри в праві та його регулятивних можливостях.

Вчення про право та праворозуміння має свої характерні властивості, оскільки на них впливає рівень розвитку суспільства в політичній, економічній та правовій сфері на певній території, враховуючи історичні, культурні та релігійні особливості життєдіяльності цього суспільства.

Досліджені закономірності, що висвітлюють правовий прогрес, діють на підставі загальних тенденцій соціального розвитку. Нерідко подібно цьому їх дія та форми прояву суперечливі, в них відображені націленість на обслуговування вузькокласових, егоїстичних групових інтересів, включення інститутів писаного права у систему авторитарних, антинародних, реакційних режимів. Але все ж таки, не дивлячись на історично тривалі перерви, кроки назад, деформації, викривлення в правових системах, поступово накопичуються правові цінності, досягнення правової культури.

В українському суспільстві існує гостра потреба в тому, щоб право виступало в якості історичного наступника позитивних правових цінностей, досягнень юридичної культури, всього того, що може забезпечити досконалий розвинутий характер соціального регулювання в його русі до сучасного громадянського суспільства. Тому, досліджуючи роль та сутність права у сучасній правовій системі України, слід більше придалити увагу саме моральному (етичному), соціологічному та інтегративному підходам до праворозуміння.

Література:

1. Демиденко Г.Г. Історія вчень про державу та право: Підручник / За ред. Г.Г.Демиденка, О.В.Петришина. – Х.: Право, 2008. – 240с.

2. Нерсесянц В.С. Історія політичних і правових вчень: Підручник / В.С.Нерсесянц. – М.: Норма, 2009. – 704с.

3. Адыгезалова Г.Э. Правовая концепция американской социологической юриспруденции XX века: Роско Паунд, Толкотт Парсонс и Гарри Бредемейер: Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01, 2004. – 197 c. – [Электронный ресурс]. – Режим доступa: http://www.dissercat.com/content/pravovaya-kontseptsiya-amerikanskoi-sotsiologicheskoi-yurisprudentsii-xx-veka-rosko-paund-to#ixzz2juNpBV2I