к.ю.н. Циганюк Юлія Володимирівна

Інститут інтелектуальної власності Національного університету «Одеська юридична академія» в м. Києві, адвокат

Зміст кримінальної процесуальної системи (через призму системного підходу до розуміння правових явищ)

Дослідження кримінальної процесуальної системи можливе шляхом аналізу таких категорій та понять як її зміст, форма, структура, тип кримінальної процесуальної системи, її сутність. На теренах вітчизняної (української – авт.) науки зазначенні поняття та категорії не відображенні у сучасних наукових дослідженнях.

Системний підхід полягає у тому, що система досліджується як єдиний механізм з урахуванням як внутрішніх зв’язків між окремими елементами, так і зовнішніми зв’язками із іншими системними об’єктами. Системний підхід спирається на відомий діалектичний закон взаємозв’язку і взаємообумовленості явищ у світі і суспільстві та вимагає розгляду досліджуваних об’єктів і явищ не тільки як самостійної системи, але як і підсистеми деякої великої системи, щодо якої цю систему не можна розглядати як замкнену. А тому він вимагає дослідження якомога більшої кількості зв’язків – не тільки внутрішніх, але й зовнішніх, щоб не упустити насправді істотні зв’язки і чинники та коректно оцінити їх ефекти. Системний підхід дає змогу розглядати як керовану, так і управляючу систему як цілісний комплекс взаємопов’язаних елементів, об’єднаних спільною метою, а також уможливлює виявити властивості системи, її внутрішні і зовнішні зв’язки [1, с.33].

Під «змістом» у філософії розуміють все, що міститься в системі. До змісту входять не тільки субстрати - елементи, а й відносини, звʼязки, процеси, тенденції розвитку, всі частини системи [2, с.471]. Існують різні типи змісту (істотний та неістотний, необхідний і випадковий, матеріальний і «ідеальний» і т.п.) [2, с.472].

Кримінальний процес є сукупністю процесуальних дій учасників кримінального провадження, ця діяльність спрямована на досягнення завдань кримінального провадження. У будь-якому випадку, ця діяльність чітко регламентована кримінальними процесуальними нормами, або ж дозволом на вчинення дій, що не суперечать чинному законодавству. Звідси випливає, що практика кримінального процесу може не співпадати з кримінальними процесуальними нормами і, фактично, це додатково формує кримінальну процесуальну систему.

Таким чином, окрім правових норм, зміст кримінальної процесуальної системи складають процесуальні дії – практика кримінального процесу. Ці дії можуть бути відображені як рекомендовані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ алгоритми дій у їх постановах та листах.

Наступним складовим компонентом кримінальної процесуальної системи, що входять до її змісту, є підсистеми, котрі також засновуються на кримінальних процесуальних нормах та нормах інших галузей права, втім є окремим системами, що самі по собі можуть функціонувати окремо, однак можуть бути об’єднанні та входити повністю чи частково до складу кримінальної процесуальної системи. Зокрема, судова система, система органів прокуратури тощо. Ці системи функціонують як в межах кримінальної процесуальної, так і окремо. Адже система адміністративних судів, господарських судів у кримінальному провадженні не задіяні, втім загальні положення системи судів, специфіка та організація, принципи судочинства, в цілому, формують право реалізаційну практику та мають вплив на удосконалення правових норм (в т.ч. кримінальних процесуальних).

Наступним, формуючим елементом вітчизняної кримінальної процесуальної системи є надбання кримінальної процесуальної науки. Кримінальна процесуальна доктрина, беззаперечно, відіграє значну роль у кримінальній процесуальній системі. На досягненнях науки засновується прийняття кримінальних процесуальних норм, що, зазначено як елемент раніше, та зворотній зв'язок – прийняття кримінальних процесуальних норм сприяє розвитку науки, її застосуванню на практиці.

Так, Мочульська М.Є. зазначає, що у судовій практиці України мали місце випадки фактичного використання судом висновків наукової правової експертизи, а також обґрунтування судом своїх висновків саме результатами проведення такої експертизи [3, с. 61].

Зв’язки між компонентами та елементами кримінальної процесуальної системи обов’язково входять до складу кримінальної процесуальної системи будь-якої країни. Саме їх можна назвати якісним показником існуючої системи. Від них залежить цілісність та єдність кримінальної процесуальної системи. Без зв’язків система не потрібна, вона буде нежиттєздатна.

Окремо варто приділити увагу тенденціям розвитку, як складовій частині, кримінальної процесуальної системи. Не можна говорити про процесуальну систему без динаміки. Тенденції розвитку кримінальної процесуальної системи фактично створюють її, є або векторами її руху, або придають завершеного вигляду. Їх можна назвати кримінально-процесуальною політикою.

У філософії, до змісту системи також відносять протиріччя. Вітчизняна кримінальна процесуальна система вміщує їх також. Це можуть бути протиріччя між кримінальними процесуальними нормами (колізії), протиріччя між різними науковими поглядами, протиріччя між сторонами кримінального провадження тощо.

Таким чином, до змісту вітчизняної кримінальної процесуальної системи варто віднести наступні компоненти та елементи: кримінальні процесуальні норми, процесуальні дії, окремі підсистеми, що функціонують в межах кримінальної процесуальної системи, кримінальну процесуальну доктрину, кримінальну процесуальну політику, протиріччя кримінальної процесуальної системи та взаємозв’язки між зазначеними компонентами та елементами.

Література:

1. Новаківський І. І. Інформаційні системи у менеджменті: системний підхід: навч. посіб. /І. І. Новаківський, І. І. Грибик, Т. В. Федак. – 2-е вид., перероб. і доп. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010. – 260 с.

2. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия. Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 608 с.

3. Мочульська М.Є Правова доктрина та наукова правова експертиза: взаємодія в сучасних умовах// Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. Випуск 4 (2012). – С. 55-64.