Право/5. Кримінальне право і кримінологія.

Гоменюк М. А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Кримінально-правові аспекти застосування дитячої праці

Беручи до уваги сьогодення можна побачити, що кожна людина намагається влаштуватись на роботу, щоб забезпечити собі гідний рівень життя, не є виключенням і неповнолітні особи. Проте постає проблема забезпечення безпечного та відповідного до чинного законодавства права праці неповнолітніх. Адже саме права неповнолітніх порушують роботодавці.

На даний момент питання кримінальної відповідальності за порушення безпечної праці дітей і досі не вирішене цілком. Тому багато науковців, таких як І.М. Доляновська, Д.О. Калмиков, М.О. Колесник, А.М. Орлеан, М.І. Хавронюк намагаються окреслити та теоретично обґрунтувати подолання проблем у застосуванні праці неповнолітніх.

Метою даної статті є аналіз проблем, пов’язаних із неправомірним застосуванням дитячої праці та розгляд пропозицій вирішення цих проблем, зокрема, шляхом встановлення кримінальної відповідальності, у випадках, що порушують безпеку неповнолітніх.

Згідно статті 43 Конституції України кожний має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Ця стаття поширюється і на неповнолітніх. Проте вимоги до праці неповнолітніх дещо відрізняються від вимог, що встановлені для осіб, які досягли вісімнадцятиріччя. Незважаючи на Кодекс законів про працю України, закони України «Про відпустки», «Про охорону праці», «Про охорону дитинства», «Про зайнятість населення», нормативні акти Кабінету Міністрів України та профільних міністерств, у яких чітко зазначені умови праці та відпочинку неповнолітніх роботодавці часто нехтують їх правами, інколи це призводить навіть до експлуатації дитячої праці. Про все це можна судити лише побачивши статистику. А саме,.
в Україні за даними дослідження, проведеного Державним комітетом статистики у співпраці з МОП ( міжнародна організація праці) у 1999 та 2000 роках, виявлено понад 456 тисяч дітей, що працюють, з яких 87 тисяч — це діти від 7 до 12 років [1, 6; 2]. Діти миють машини, підробляють мийниками посуду в кафе та барах, продають газети в електричках. Працівники притулків, до яких потрапляють неповнолітні, найпоширенішими видами заробітку дітей, називають жебракування, крадіжки, миття машин, перепродаж речей, збір та реалізацію металобрухту, заняття проституцією. З того часу ситуація не покращилася. За даними Українського інституту соціальних досліджень в Україні існує дитяча наймана праця за оплату. Кількість дітей, які працюють більше 8 годин на добу - 3%. Неповнолітніх осіб, що працюють постійно під час навчального року - 61 %, а дітей, зайнятих важкою фізичною працею - 18%. Кількість неповнолітніх віком від 7 до 12 років, зайнятих важкою фізичною працею — 24 %, а постраждалих від фізичних травм і хвороб, викликаних небезпечними або шкідливими умовами праці — 3 % (насамперед, діти віком від 10 до 14 років) [7]. У 2011 році порушення  при  використанні  праці  неповнолітніх  були  виявлені  у  роботодавців різних  областей. Перевірками встановлено, що роботодавцями окремих суб'єктів господарювання були порушені вимоги чинного законодавства відносно працюючих неповнолітніх, а саме: порушено ст. 189 КЗпП України (не вівся спеціальний облік працівників, які не досягли 18 річного віку), ст. 191 КЗпП України (при прийнятті на роботу неповнолітні не пройшли попереднього медичного огляду), ст. 29 КЗпП України (дітей не було ознайомлено з посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку).

Найвищі показники фізичних травм або хвороб, викликаних небезпечними чи шкідливими умовами праці, спостерігаються у виробництві (7 %) та будівництві (5 %). За підрахунками експертів сьогодні в Україні близько 40% дітей працюють у неналежних умовах, щороку лише в сільському господарстві одна дитина гине, а 15–16 травмуються і стають інвалідами [2].

Саме тому є доцільним втручання Кримінального кодексу у справи трудового характеру. Зокрема, в ч. 1 ст. 150 КК встановлена кримінально-правова заборона експлуатації дитини, яка не досягла віку, з якого законодавцем дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці. Кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками цього злочину є вчинення експлуатації щодо кількох дітей, або спричинення нею шкоди для здоров’я, фізичного розвитку чи освітнього рівня дитини, або ж експлуатація, поєднана з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві (ч. 2 ст. 150 КК), а також вчинення експлуатації організованою групою (ч. 3 ст. 150 КК).

Серед причин такої ситуації називають надмірну криміналізацію, труднощі у доведенні ознак складу злочину, незацікавленість правозастосовців у виявленні відповідних фактів тощо. Наприклад, І.М. Доляновська пропонує декриміналізувати діяння, передбачені КК України, через їх малозначність [5]. З цим не можна погодитися. Адже вітчизняне законодавство стоїть на позиціях посиленого кримінально-правового захисту неповнолітніх, враховуючи загальновікові, біологічні, соціально-психологічні та інші особливості розвитку цієї категорії осіб.

Відповідно до українського законодавства, злочином є будь-яке використання праці неповнолітніх для отримання прибутку. Відповідальність за такі дії передбачена у ст.150 КК, згідно з якою злочином визнається експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого дозволено працевлаштування. Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці на шкідливому виробництві. Важливою частиною у цьому законі є саме покарання за шкоду дитячому здоров’ю, адже вона є найчастішим наслідком експлуатації дитячої праці. Не зважаючи на те, що в Україні діє трудове законодавство, в якому чітко обумовлено всі умови працевлаштування неповнолітніх, ратифіковані дві Конвенції міжнародної організації праці № 138 та №182, існує закон «Про охорону дитинства», передбачена кримінальна відповідальність за експлуатацію дітей, роботодавці і далі порушують трудові права неповнолітніх осіб.

Особливості охорони праці неповнолітніх спрямовані на реальне здійснення права на працю, підвищення кваліфікації, поєднання роботи з навчанням тощо. Особлива охорона праці неповнолітніх - система спеціальних норм, які надають неповнолітнім трудові пільги. А кримінальний, більшою мірою, спрямований саме на захист стану здоров’я дітей.

Дуже часто трапляються випадки, коли дитячу працю експлуатують навіть їх опікувачі та викладачі, що в результаті може призвести до гірших наслідків, ніж праця у незнайомих роботодавців [2].

Що ж можна зробити, щоб забезпечити неповнолітніх осіб роботою, яка б не загрожувала їх здоров’ю? Можна внести декілька пропозицій, для відповіді на дане питання:

· Насамперед, потрібно внести зміни у КК України. Наприклад, уточнити назву ст. 150 КК (замінити слово «дітей» на «дитини» [4]), оскільки експлуатація може стосуватися й до однієї дитини;

· Донести до населення найбільш зрозуміле поняття експлуатації дитячої праці, тобто, розуміння негативних наслідків цього діяння;

· Приділити увагу планам і заходам, щодо задоволення потреб дітей і молоді в межах національної політики та національних програм розвитку.

Підсумовуючи все вище сказане, можна дійти висновку, що в наш час дійсно існує чимала проблема у забезпеченні дітей відповідними умовами праці. Можна сказати, що дітям майже неможливо знайти роботу, яка б не порушувала їх права. Саме тому, важливим є як дотримання чинних норм законодавства, так і реалізація нових пропозицій, що в свою чергу сприятиме максимізації ефективності захисту прав праці неповнолітніх осіб. А також буде хоч якоюсь перешкодою для роботодавців, які намагаються незаконно, або з недотриманням усіх прав використати працю дітей, за для своєї вигоди.

Література:

1. Праця дітей в Україні: Тематична державна доповідь про становище дітей в Україні (за підсумками 2000 року). – К.: УІСД, 2001. – 127 с.

2. Стан дотримання та захисту прав дитини в Україні: Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – К., 2010. – 228 с.

3. Калмиков Д.О. Експлуатація дітей. Тернистий шлях боротьби / Д.О. Калмиков // Дзеркало тижня. Україна. – 2011. – 24 вересня. – 6 с.

4. Хавронюк М.І. Деякі питання удосконалення відповідальності за злочини проти волі дитини / М.І. Хавронюк, Д.О. Калмиков // Вісник Верховного Суду України. – 2011. – № 10. – 42–48 с.

5. Доляновська І.М. Кримінальна відповідальність за експлуатацію дітей (аналіз складу злочину): автореф. дис. канд. юрид. наук / І.М. Доляновська. – К., 2008. – 18 с.

6. Карпюк Г. Рабське дитинство / Г. Карпюк // Україна молода. – 2005. – 10с.

7. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ombudsman.gov.ua/images/stories/07022011/Dopovid_5.pdf