Ларичев В.В.

Магістр права, адвокат, Україна

Щодо питання виконання вироку після закінченні апеляційного провадження у справі

Виконання вироку — завершальна стадія кримінального процесу, в якій вирок суду, що одержав законну силу, звертається до виконання і безпосередньо реалізуються рішення суду (про покарання, про відшкодування шкоди, про оправдання і звільнення з під варти тощо) та вирішуються питання, що виникають у зв'язку зі зверненням вироку до виконання і його виконанням.

Одним з принципів кримінального процесу є обов'язковість вироку, ухвали і постанови суду, згідно з якою вирок, ухвала і постанова суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Обов'язковість рішень суду є конституційним принципом правосуддя, що знайшов закріплення в п. 9 ст. 129 Конституції України.

У відповідності до ст.535 Кримінального процесуального кодексу України судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати судове рішення.

Так, на практиці виникають ситуації, в яких по кримінальній справі стосовно особи виноситься вирок суду першої інстанції та після оголошення рішення суду апеляційної інстанції особу, засуджену до позбавлення волі, не беруть під варту в залі судового засідання.

На практиці застосування ст.535 Кримінального процесуального кодексу України може призвести до зловживання службовим положенням посадовими особами та створює умови для корупції. Розпорядження про виконання вироку може бути надіслане з недоліками та орган чи установа, на яку покладено обов’язок виконання вироку, повертає таке розпорядження до суду. Тим часом справа з суду першої інстанції відсилається до суду касаційної інстанції за касаційною скаргою засудженого. Це унеможливлює подальше виконання вироку, оскільки суд першої інстанції на підставі ст. 535 Кримінального процесуального кодексу України буде чекати повернення справи з суду касаційної інстанції.

Таким чином, засуджений до позбавлення волі може знаходитися тривалий час на волі, що протирічить принципам кримінального судочинства.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій, Верховного Суду України набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Вирок суду, який набрав законної сили, обов’язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України. Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.

Навмисне невиконання посадовою особою рішення, вироку, ухвали чи постанови суду або здійснення перешкод для їх виконанню тягне кримінальну відповідальність — покарання відповідно до ст. 382 КК України.

Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання службової особи виконати судове рішення (наприклад, керівник підприємства відверто ігнорує рішення суду про заміну споживачеві придбаного ним неякісного товару на аналогічний товар належної якості). Ухилення - та сама відмова, яка має завуальований характер: службова особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання.

Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні своїм підлеглим виконувати вимоги державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, у тому числі і службових, насильства, спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рішення.

Відповідальність за ч. ч. 1 і 2 ст. 382 Кримінального кодексу України настає у випадку невиконання рішення лише одного органу державної влади - суду. Поняттям суд охоплюються всі існуючі в Україні суди, які входять до судової системи України: Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції, у т.ч. спеціалізовані.

Як зазначено у диспозиції ч. 1 ст. 382, відповідальність настає у випадку невиконання чи перешкоджання виконанню службовою особою тільки таких судових рішень, які набрали законної сили. Вказівка на цю обставину є абсолютно обґрунтованою, оскільки судові рішення, що не набрали законної сили, не вважаються остаточними і можуть бути змінені. Незважаючи на те, що ч. 3 ст. 382 не містить аналогічної вказівки, так само і рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню лише за умови, якщо вони є остаточними. Остаточне рішення, як правило, виносить відповідна палата, яка розглядає справу, а в передбачених зазначеною Конвенцією виняткових випадках - Велика палата Європейського суду з прав людини.

Відповідальність за ст. 382 може настати лише у випадку невиконання службовою особою правосудного судового рішення. Неправосудне судове рішення відповідно до законодавства України підлягає скасуванню, а постановлення завідомо неправосудного судового рішення тягне відповідальність судді за ст. 375.

Для вирішення проблеми щодо затягування взяття під варту засудженого до позбавлення волі та з метою унеможливити посадових осіб зловживати своїми повноваженнями є доцільним внести зміни до Кримінального процесуального кодексу України, а саме передбачити обов’язковість взяття під варту засудженого до позбавлення волі одразу після оголошення рішення суду апеляційної інстанції в залі судового засідання.

Внесення зазначених змін буде сприяти дотриманню конституційного принципу обов’язковості рішення суду, принципу кримінального судочинства про обов'язковість вироку для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Література:

1. Конституція України від 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради. – 1996. – N 30. – Ст. 141.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року // Офіційний вісник України. – 2012. – № 37. – Ст. 1370.

3. Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. – № 21. – Ст. 920.

4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України/ За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — 9-те видання, переробл. та доповн. — К.: Юридична думка, 2012. — 1316 с.

5. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / за ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка — К.: Дакор, 2008. — 1428 с.