Право/Адміністративне та
фінансове право
Премякова К.О,
здобувач
кафедри
адміністративного правата адміністративної діяльності
Національного університету «Юридична академія імені
Ярослава Мудрого»
«Організаційно-правові засади адміністративної діяльності міліції
громадської безпеки, патрульна служба міліції»
Закріпивши правові основи
взаємовідносин людини, суспільства і держави, Конституція України передбачила
в ст. 17 найважливішою функцією держави, поряд із захистом суверенітету, територіальної
цілісності, гарантування громадської безпеки. Формою реалізації вказаної
функції є діяльність, спрямована на виявлення, подолання та запобігання
чинникам, що деструктивно впливають на стабільне існування, розвиток держави,
спокій її громадян. Громадська безпека поширюється чи не на всі сфери
життєдіяльності громадян: життя та здоров'я людей, приватна і комунальна
власність, довкілля, нормальне функціонування підприємств, установ, організацій,
культура, мистецтво, духовне здоров'я, традиції, свобода совісті та
віросповідання тощо. Зазначене дає підстави стверджувати, що громадська безпека
є збірним, комплексним поняттям і включає в себе безпеку головних і похідних
сфер суспільного життя.
У нових умовах гарантування належного стану громадської безпеки, реальної
безпеки громадян, протидія злочинності є першочерговим завданням сьогодення,
вирішення якого покладено на правоохоронні органи. Міцна та надійна громадська
безпека є передумовою економічного та соціального розвитку, політичної стабільності
в суспільстві.
Організаційно-правове зміцнення громадської безпеки можливе за умови
створення організованого апарату, який повинен бути певним чином підготовленим
і мати відповідне матеріально-технічне гарантування, отримувати необхідну
інформацію про соціальні процеси та фактори, що впливають на стан громадської
безпеки й ефективність правоохоронних заходів, аналізувати цю інформацію,
планувати розміщення сил і засобів правоохоронних органів і організацій,
забезпечувати взаємодію між ними. Така діяльність має організаційний характер
і безпосередньо впливає на стан громадської безпеки. Вона пов'язана з
комплексом правових норм, що регулюють у цій сфері всю сукупність як зовнішніх,
так і внутрішніх взаємозв'язків і є важливою складовою механізму
адміністративно-правового регулювання. З урахуванням концептуальних положень
адміністративної реформи в Україні для гарантування ефективності такого
механізму велике значення має дослідження питань щодо наукового обґрунтування
системи організаційно-правових засобів в управлінні ОВС у процесі
гарантування громадської безпеки. Практична реалізація цих положень потребує
вирішення низки проблем організаційно-правового характеру.
Проблема організаційного вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ
останнім часом набуває особливого значення. Це зумовлено тим, що в системі МВС
відбуваються процеси, пов'язані зі значними структурними змінами,
реорганізацією окремих служб і підрозділів. Початком процесу зміни
організаційної форми системи МВС стало схвалення Кабінетом Міністрів України
Концепції розвитку системи Міністерства внутрішніх справ. Зміст організаційної
діяльності здебільшого залежить від її конкретної мети - розбудови нової
системи або модернізації існуючої. В ОВС формування системи здебільшого
здійснюється на основі вже створеної, але яка потребує вдосконалення. Проте в
будь-якому випадку необхідним є, насамперед, чітке визначення або уточнення
існуючої чи реформованої системи.
У теорії управління питання, пов'язані з визначенням понять
"цілі", "принципи", "функції",
"методи", мають велике значення, оскільки, як слушно вважав В.М.
Плішкін, вони в сукупності складають механізм управління, що може діяти в
рамках спеціально організованої системи. На думку О.М. Бандурки, значення
функцій в управлінні ОВС зумовлюється двома складовими, що полягають у
забезпеченні, з одного боку, єдності, узгодженості, взаємозв'язків груп
системи, а з іншого - розвитку, зміни, удосконалення кожної структури, що входить
до складу такої системи.
Лише після поставлення завдань з'являються функції, тобто завдання первинні
щодо функцій. Саме завдання визначають шляхи реалізації функцій управління.
Тому слід погодитися з висновками вчених про велике значення цілей управління
системою МВС, тому що мета (а отже, і її конкретизоване вираження - завдання)
визначає функції ОВС. Крім того, як зазначає В. Б. Авер'янов, функції хоча й не
є складового компетенції, але набувають у ній свого юридичного вираження через
установлення в статуті органу його завдань і повноважень. Отже, функції
управління не вважаються складовою і не проявляються прояву в компетенції
органів управління. У ній закріплюються лише повноваження щодо виконання тих
чи інших функцій, покладених на органи управління державою.
Поряд із цим, О.М. Бандурка класифікує функції управління за загальним
значенням на цільові та організаційні, а до останніх визначає належність:
загально організаційних, матеріально-технічного гарантування,
економіко-фінансового розвитку, обліку та контролю; політико-правового
гарантування, духовно-ідеологічного гарантування; соціального гарантування та
соціального захисту працівників системи, функції мотивації. В.М. Плішкін
розрізняє пізнавально-програмуючі та організаційно-регулюючі функції.
Отже, у системі функцій управління особливе місце займають організаційні:
організаційно-розпорядчі або організаційно-регулюючі функції, що безпосередньо
впливають на об'єкти управління для досягнення цілей запрограмованих
результатів. Характерною ознакою організаційних функцій є їх спрямованість на
управління визначеними соціальними процесами, на організацію праці, на
здійснення внутрішніх і зовнішніх заходів, що випливають із соціального
призначення органу управління. На думку В.Б. Авер'янова, організаційні функції,
як правило, покладаються на керівних працівників та їх заступників, керівників
структурних підрозділів тощо.
Досягнення цілей усієї системи ОВС, що випливає із завдань, покладених на
ОВС згідно з Конституцією України, Законом України "Про міліцію" та
іншими нормативно-правовими актами, передбачає конкретизацію їх для кожного
структурного підрозділу системи МВС. Для цього на кожний структурний підрозділ
ОВС покладається виконання об'єктивно необхідних завдань і функцій,
закріплених у правових актах системи МВС. Отже, організація як функція
управління системою МВС передбачає створення та функціонування підрозділів, що
складають організаційну структуру ОВС, а також формування стійких
організаційних зв'язків для ефективної взаємодії між ними. Побудова
організаційної структури передбачає визначення кількості її працівників, тобто
з'ясування потреб системи в штатній чисельності.
Місцеві апарати, на відміну від центральних не тільки виконують
організаційні функції, а й беруть безпосередню участь в охороні громадської
безпеки. Найважливішою умовою успішного виконання поставлених завдань є
інформаційно-аналітична робота, що включає в себе збирання, узагальнення й
аналіз інформації про стан охорони громадської безпеки силами цієї служби.
Головною ланкою міліції у сфері збереження громадської безпеки в містах,
інших населених пунктах, на транспорті є патрульно-постова служба, а від ефективності
її діяльності здебільшого й залежить стан охорони громадської безпеки. Проте
не слід применшувати значення й інших служб та підрозділів ОВС у гарантуванні
громадської безпеки.
Однією з відмітних особливостей дій ОВС щодо гарантування громадської
безпеки є створення нової системи управління силами та засобами. Це зумовлено
складністю завдань, що вони виконують, і різними змінами обстановки,
концентрації сил і засобів, що належать різним галузевим службам, що викликає
необхідність координації їх дій, виконання в короткий строк великого обсягу
управлінських функцій. У такій обстановці потрібна максимальна централізація
управління, швидке прийняття правильних рішень, доведення їх до виконавців та
організація виконання.
Однією з форм охорони громадської безпеки, профілактики правопорушень,
гарантування безпеки громадян є організація роботи за зональним методом. Організація
роботи щодо гарантування громадської безпеки ОВС на території обслуговування
за зональним методом здійснюється на основі комплексного використання сил і
засобів міліції, поєднання зусиль інших правоохоронних і державних структур,
громадських формувань. У пункті 3 Положення про адміністративну зону з
попередження та розкриття злочинів на території міста (району міста) розглядаються
питання організації управління роботою працівників, закріплених за
адміністративною зоною.
Література:
1.
Конституція України
2.
Закон України «Про міліцію»
3.
Наказ «Про затвердження Статуту
патрульно-постової служби міліції України»
4. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина:
Підручник. К., 1995.
5.
Про заходи щодо вдосконалення охорони громадського порядку на вулицях та
в інших громадських місцях: Наказ МВС України № 513 від 11 серпня 1995року .
6.
. Про затвердження Положення про стройовий підрозділ ППСМ: Наказ МВС
України № 670 від 16 вересня 1998 р.