практичний психолог Тимошенко В. В.

Загальноосвітня середня школа №147, м. Харків, Україна

Порушення розвитку писемного мовлення

учнів початкових класів

Науково-технічні досягнення вимагають підвищення в суспільстві освітніх стандартів і це призводить до підвищення вимог до рівня освіти випускників шкіл. Несприятливі соціально – економічні умови і поступова інтенсифікація навчального процесу викликає сьогодні в суспільстві серйозне занепокоєння з приводу стану здоров’я дітей шкільного віку. За статистичними даними, практично до 80% дітей на момент вступу до школи вже мають відхилення в стані здоров’я, понад 10% дітей страждають на затримку психічного розвитку. Ослаблені діти гірше засвоюють програмний матеріал, а усвідомлення своєї низької успішності часто затрудняє формування в них позитивного ставлення до школи, шкільного навчання.

В початковій школі привертають до себе увагу діти, які мають труднощі в оволодінні опорними вміннями та навичками. Такими, наприклад, є навички читання та письма, в основі яких лежать “складні механізми взаємодії аналізаторів та тимчасових зв’язків двох сигнальних систем” [1]. Успішне оволодіння учнями письмовим мовленням можливе при достатній сформованості в них фонетико – фонематичного, лексико – граматичного ладу мовлення, повноцінного розвитку зорового аналізу та синтезу, просторових уявлень, мнестичних функцій, дрібної моторики пальців рук.

Отож, успішне опанування навичками читання та письма безпосередньо залежить від стану усного мовлення, достатньої сформованості у дитини функціональної бази (уваги, сенсорних, мнестичних, розумових процесів), здатності засвоювати спеціальні навчальні дії та їх певний алгоритм (тут важливими є мотивація, програмування, контроль дій; формування необхідного операційного блоку: вмінь вичленовувати та оперувати різними одиницями мови (реченням, словом, складом, фонемою), реалізовувати графо – моторні програми, розв’язувати певні лексико-семантичні та граматичні завдання при розгортанні внутрішнього мовлення в зв’язне оформлене висловлювання). Формування навичок читання та письма здійснюється в процесі тривалого та цілеспрямованого навчання.

При формуванні навиків читання дитина послідовно переходить від стадії оволодіння звуко – буквенними позначеннями до стадії поскладового читання, яка поступово замінюється стадією становлення синтетичних прийомів, а потім стадією синтетичного читання . У деяких дітей процес оволодіння читанням дещо уповільнений. На стадії оволодіння звуко-буквенними позначеннями діти часто мають труднощі при здійсненні операції злиття звуків в склади. Дитині важко перейти від ізольованого узагальненого звучання певного звуку при переведенні букви в фонему до того звучання, яке характерне для нього в живому мовленнєвому потоці [2]. Для розуміння прочитаного слова дитині необхідно співвіднести його із знайомим словом усного мовлення, а це часто викликає утруднення через уповільненість чи недостатню сформованість фонематичного та складового аналізу і синтезу слів, низький рівень вміння диференціювати схожі за своїм оптичним образом букви, а також значну віддаленість у часі між зоровим сприйманням, впізнаванням та усвідомленням змісту слова. На стадії поскладового читання дитина при зоровому сприйманні вже чітко і досить швидко співвідносить склади з відповідними звуковими комплексами, однак впізнаванню, усвідомленню слова заважає його штучне розподілення на окремі частини і іноді учню доводиться по декілька разів повторювати слово по складах, щоб здійснити його синтез та знайти аналог в усному мовленні, відновити змістовні зв’язки з іншими словами. Становлення синтетичних прийомів читання в значній мірі залежить від достатнього рівня сформованості лексико – семантичних та граматичних узагальнень. При передчасному переході дитини до цієї стадії в неї виявляється низький самоконтроль, при якому читання «за здогадкою» призводить до порушень у відтворенні та розумінні граматичних та змістовних зв’язків в прочитаному тексті [3].

Оволодіння письмом теж пов’язано з певними труднощами, оскільки крім акустичного аналізу та синтезу і переведення фонеми в графему, дитині необхідно здійснювати «кодування» зорових схем букв в кінетичну систему послідовних рухів для її запису. При розбудові письмового висловлювання його якісні характеристики залежать від внутрішнього програмування зв’язного тексту та окремих речень, граматичного структурування, пошуку адекватних лексичних засобів, здатності розв’язувати орфографічні задачі та здійснювати перевірку і редагування написаного.

Література

1. Садовникова И. Н. Нарушения письменной речи и их преодоление у младших школьников / И. Н. Садовникова. М.: «Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС», 1997. – 365 с.

2. Лурия А.Р. Очерки психофизиологии письма // Письмо и речь: Нейролингвистические исследования. – М.:Изд. центр "Академия",2002. – 352с.

3. Куинджи Н.Н. Функциональная готовность к школе: ретроспектива и актуальность //Вестник Российской АМН. – 2009. – № 5. – С.33 – 37.

3.