Психология и соціологія /9.Психологія розвитку

студентка 2 курсу філологічного факультету Гриньова А.В.

(науковий керівник: асистент Третякова І.С.)

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЛЮБОВІ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Постановка проблеми. Однією з найактуальніших проблем сучасності у стосунках юнаків та дівчат є любов як соціальний феномен. Визначальною у юнацький період життя є любов – любов до батьків і любов матері до дитини, любов між юнаком та дівчиною. Інтонації, ласкаві дотики, затишність, задоволення диференційних потреб, радісні відкриття, нові враження через коханих людей тощо. Усе це є важливою фазою становлення любові та одночасно придбання її досвіду [1, с. 77 ].

Аналіз стану розробленості проблеми. Всерйоз до проблеми любові як соціального та психосоціального феномену підійшли насамперед психоаналітики 3. Фрейд, К. Юнг, Е. Фромм, Р. Мей та ін. Власне психологічних досліджень значно менше, більше того, як предмет спеціального наукового дослідження вона викликає деколи усмішку, збентеження. Тим часом любов – потужне за своєю емоційною напруженістю явище, яке виконує роль набуття оптимізму або, навпаки, песимізму; творення або руйнування, психологічного захисту або вразливості тощо. Сучасна психологія мало уваги приділяє дослідженню любові, зате зосереджується на вивченні деструктивних потреб і якостей людини, хоча треба зазначити, що «афіліативні» бажання є необхідною основою людського життя [3, с. 117].

Метою статті є виявлення типів загальної емоційної спрямованості дитини у юнацькому віці.

Виклад основного матеріалу дослідження. У юнацькому віці людина готова пережити почуття першого кохання. У кожного воно індивідуальне не тільки за часом прояву (за віком), але й за силою його переживання. Одні відчувають глибоке почуття, інші – поверхові емоції[4]. Словник з психології трактує любов як високий ступінь емоційно-позитивного ставлення, що виділяє його об'єкт серед інших і поміщає його в центр життєвих потреб і інтересів суб'єкта (любов до батьків, матері, музики, дітей і т. д.). Зустріч з іншою людиною (любов) містить у собі силу, яка може викликати сильне потрясіння людини і навіть сплеск тривоги. Але вона може бути і джерелом радості [2, с. 143]. У стародавній міфології і поезії це космічна сила, подібна силі тяжіння. Любов несе в собі безсмертну психологічну енергію. І це найбільш потужна сила для здійснення впливу і трансформації особистості [2, с. 81].

Для досягнення мети нашого дослідження ми провели експериментально-дослідну роботу на базі Мелітопольської спеціалізованої школи № 25. Дослідження проводилося в жовтні 2013 року, в ньому брали участь 15 школярів з 9-го класу. Воно включало збір емпіричного матеріалу за допомогою стандартизованої психодіагностичної методики емоційної спрямованості особистості (автор Б.І. Додонов). Після проведення дослідження ми отримали наступні результати: 46,7% дев’ятикласників належать до романтичного типу (вона прагнуть до таємничого, незвичайного, хвилюючо-загадкового, екзотичного), 13,3% учнів – альтруїстичного (для них важливо не лише усвідомлення, що їх діяльність корисна людям, а й безпосередній контакт із цими людьми, особливо коштовні випробовувані при цьому емоції ніжності, розчулення, співчуття, співпереживання), 13,3% – праксичного (у якості найціннішого емоційного компонента діяльності для них виступають, по-перше, саме прагнення до мети, а по-друге, своєрідна емоційна «захопленість» просуванням у напрямку до неї, задоволення від руху вперед, від досягнень на цьому шляху), 13,3% – пугнічного (таких людей нестримно тягнуть до себе небезпека, ситуація боротьби з нею й перемоги над нею, для яких «жити – ризикувати»), по 6,7% – естетичного та акізитивного. Проведене дослідження підтверджує, що дітям у юнацькому віці характерний романтичний тип, основними ознаками якого є прагнення до таємничого, екзотичного.

Висновки. Отже, за результатами проведеного дослідження ми визначили основні типи емоційної спрямованості особистості у юнацькому віці, в якому формується морально-психологічна готовність до сімейного життя. Юнацькі мрії про любов відображають перш за все потребу в емоційному теплі, розумінні, душевній близькості. В цей час часто не збігаються потреба в саморозкритті, людської близькості і чуттєвість, пов’язана з фізичним дорослішанням. Першому коханню передує потреба в ньому. У зв’язку зі статевим дозріванням розвивається специфічний загальний стан, який і є першопричиною кохання. Якщо сексуальні переживання раннього дитинства виникають через зовнішні стимули, то причина кохання – внутрішня. Кохання – результат статевого розвитку, який є необхідною, але, звичайно, не єдиною його причиною. Любов у юнацькому віці – це одна з найважливіших подій цього віку. Пам’ять про нього зберігається, як правило, на все життя, завдяки яскравим і незнайомим переживанням. Слід наголосити на тому, що кожна особистість є індивідуальністю і належить до певного типу.

У перспективі плануємо дослідити феномен любові у ранньому дорослому віці.

Література

1. Максименко С.Д. Генезис существования личности: Монография / Максименко С.Д. – К. : ООО «КММ», 2006. – 240 с.

2. Мей Р.Искусство психологического консультирования – М. : Апрель-пресс : ЭКСМО -пресс , 2001. – 252 с.

3. Оллпорт Г. Становление личности. Избранные труды / Оллпорт Г. – М. : Смысл, 2002. – 461с.

4. Павелків Р.В. Вікова психологія: підруч. для студентів вищих навчальних закладів / Павелків Р.В. – К. : Кондор, 2011. – 468 с.